Справа № 415/1492/13-к

Провадження № 11кп/782/1822/13

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2014 року м.Луганськ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області у складі:

головуючого - судді: Загородньої Т.В.

суддів: Курліщук Н.Є., Савича Ю.М.

при секретарі: Пікулік М.Є.

за участю прокурора: Дронової І.С.

обвинуваченого: ОСОБА_1

потерпілих: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги прокурора прокуратури м.Лисичанськ ОСОБА_5, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, захисника ОСОБА_7 та обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Лисичанського міського суду Луганської області від 11 листопада 2013 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Лисичанська, Луганської області, громадянина України, не працюючого, з повною середньою освітою, розлученого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1,

засуджено за ч.1 ст.296 КК України до 3 (трьох) років обмеження волі.

На підстави ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням на 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст.76 КК України покладено обов'язки повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи, не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи.

Згідно вироку суду першої інстанції ОСОБА_1 визнано винним в скоєнні кримінального правопорушення за наступних обставин.

06.01.2013 року, в період з 19-30 год. до 20 год. ОСОБА_1 маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, знаходячись на вулиці Тракторівка міста Лисичанська скоїв хуліганство відносно ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за наступних обставин.

В зазначений день, приблизно о 19-30 год., ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, знаходячись біля будинку АДРЕСА_3, підійшовши зі спини до ОСОБА_9, яка йшла додому, діючи з особливою зухвалістю, умисно завдав їй удар по спині дерев'яною палицею, яку він мав при собі. Повернувшись обличчям до ОСОБА_1, ОСОБА_10, побачивши, що той продовжуючи свої злочинні дії замахується на неї зазначеною палицею, стала втікати від нього. Переслідуючи ОСОБА_10, ОСОБА_1, завдав їй ще два удари даною палицею в область спини, а також намагався завдати удар нею в голову, який ОСОБА_9 відбила своєю рукою та продовжила втікати від нього. ОСОБА_1, переслідуючи ОСОБА_9, став погрожувати їй фізичною розправою, висловлюючись нецензурною лайкою на її адресу. Після цього ОСОБА_9, добігши до будинку АДРЕСА_4, забігла у двір, де звернулася до сторонніх осіб за допомогою.

Залишаючись на вулиці Тракторівка міста Лисичанська ОСОБА_1, близько 19-40 год., продовжуючи свої хуліганські дії та маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, став ходити в районі будинку АДРЕСА_4 погрожуючи фізичною розправою та висловлюючись нецензурною лайкою, після чого самовільно зайшов до подвір'я квартири АДРЕСА_4 даного будинку та став смикати ручку вхідних дверей, висловлюючи вимогу відчинити їх йому. Після того, як ОСОБА_3, яка мешкає за даною адресою, вважаючи, що ОСОБА_1 потребує допомоги, відчинила йому вхідні двері, він самовільно зайшовши до квартири, став висловлюватися на її адресу грубою нецензурною лайкою та безпричинно, грубо порушуючи громадський порядок в частини забезпечення нормальних умов відпочинку громадян, діючи з особливою зухвалістю, умисно завдав їй три удари нижньою частиною долоні по голові. На вимоги ОСОБА_3 залишити квартиру, ОСОБА_1 не відреагував. Захищаючись, ОСОБА_3 відштовхнула ОСОБА_1 від себе та вибігла до літньої кухні, де покликала на допомогу свого чоловіка ОСОБА_12, повідомивши йому про подію.

Після цього ОСОБА_4, підійшовши до ОСОБА_1, який вийшов із квартири у двір, поцікавився причинами його перебування за даною адресою та висловив вимогу залишити двір. ОСОБА_1 продовжуючи свої злочинні дії спрямовані на грубе порушення громадського порядку, безпричинно, діючи з особливою зухвалістю, умисно завдав удар кулаком по обличчю ОСОБА_12 від чого останній упав на землю. Далі ОСОБА_1, продовжуючи свої хуліганські дії завдав ОСОБА_4 по тулубу ще не менше трьох ударів ногами. Піднявшись на ноги, ОСОБА_4 захищаючись відштовхнув ОСОБА_1 від себе, а коли той впав на землю, став утримувати його в такому положенні до приїзду співробітників міліції.

Хуліганські дії ОСОБА_1 тривали протягои 30 хвилин.

В результаті хуліганських дій ОСОБА_1 потерпілій ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою лівої половини грудної клітини, припухлості лівої кісті, підшкіряної гематоми правого плеча, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забоїв, припухлості м'яких тканин обличчя, параорбітальних гематом з обох сторін, садни лоба, що відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 спричинено фізичний біль.

На зазначений вирок суду подана апеляційна скарга зі змінами та доповненнями прокурора прокуратури м.Лисичанськ ОСОБА_5, в якій ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та ухвалення нового вироку, яким призначити ОСОБА_1 покарання за ч.1 ст.296 КК України у виді 3 роки обмеження волі та на підставі ст.75 КК України звільнити від відбування покарання з іспитовим строком на 3 роки. Також зазначити, що у мотивувальної частині правильним вважати спричинення потерпілій ОСОБА_2 тілесного ушкодження «забою припухлості 4 пальця правої кістки».

Апелянт зазначає, що призначаючи покарання суд, в порушення вимог ст.65 КК України, не в повному обсязі врахував характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, обставини, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, дані про особу обвинуваченого, а тому у суду немає підстав для призначення ОСОБА_1 м'якого покарання. Також суд в мотивувальній частині вироку помилково вказав, що потерпілої ОСОБА_8 біло заподіяно у тому числі і «припухлість лівої кістки», оскільки відповідно висновку СМЕ останньої спричинено «забій, припухлість 4 пальця правої кістки».

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 в апеляційних скаргах ставлять питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з м'якістю. Вважають, що призначаючи покарання суд, в порушення вимог ст.65 КК України, не в повному обсязі врахував той факт, що ОСОБА_1 скоїв злочин у стані алкогольного сп'яніння, вину свою не визнав, не вибачився перед ними, хвилюються за те, що ці події можуть повторитися, оскільки раніше був випадок, коли ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння спричинив тілесні ушкодження мешканцю їх району. Просять постановити новий вирок, ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.296 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

В апеляційній скарзі захисника ОСОБА_7 ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції як незаконного та необґрунтованого. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що під час судового провадження були встановлені підстави для припинення провадження по справі, однак припинено не було. Так, потерпіла ОСОБА_9 стверджує, що їй нанесли удар в спину палкою, схожою на тримач від лопати, проте ці свідчення не підтвердилися, оскільки згідно висновку експерта АДРЕСА_4 від 14.01.2013 року у неї були встановлені пошкодження грудної клітини, припухлості 4 пальця правої руки. Крім того, матеріали кримінального провадження не містять доказів наявності палки, а стверджень однієї потерпілої недостатньо, оскільки відсутні тілесні пошкодження від ударів палкою по спині. Крім того, свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 дають свідчення про те, що ОСОБА_3 сидів зверху на обвинуваченому й бив його, коли той лежав на землі. По заяві ОСОБА_1 відкрито кримінальне провадження, оскільки саме ОСОБА_15 та ОСОБА_4 завдали йому тілесних ушкоджень. Крім того, матеріали даного кримінального провадження містять заяви потерпілих про примирення з обвинуваченим, з яких слідує, що ОСОБА_4 претензій не мають, і що їм відомо, що обвинувачений у той самий час шукав ОСОБА_15, який вдарив його дружину і мешкаючого в одному домі з ОСОБА_4. З урахуванням викладеного, апелянт просить припинити кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

В апеляційній скарзі обвинуваченого ОСОБА_1 ставиться питання про скасування вироку суду першої інстанції та припинити кримінальне провадження відносно нього на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України у зв'язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України.

В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначає, що під час судового провадження були встановлені підстави для припинення провадження по справі, однак припинено не було. Так, потерпіла ОСОБА_9 стверджує, що їй нанесли удар в спину палкою, схожою на тримач від лопати, проте ці свідчення не підтвердилися, оскільки згідно висновку експерта АДРЕСА_4 від 14.01.2013 року у неї були встановлені пошкодження грудної клітини, припухлості 4 пальця правої руки, ушкодження на спині відсутні. Вказує на упереджене відношення до нього суду, а також на те що потерпілі його обмовляють. Є безпідставними ствердження суду що ОСОБА_4 утримував його після падіння на землі до приїзду міліції, оскільки свідки заявляють, що ОСОБА_4 сидів на ньому та бив, а після цього він лежав у лікарні пару тижнів з тілесними ушкодженнями. За цим фактом у Лисичанському МВ знаходиться кримінальне провадження. Крім того, суд відмовив в його клопотанні про допит осіб у яких він з дружиною були в гостях в інкриміновану йому дату та час. Також слідчий не став проводити слідчий експеримент та допитувати свідків, які мешкають неподалеку від місця інциденту з ОСОБА_9, крім тих, які мешкають з нею під одним дахом. При цьому, враховуючи свідчення ОСОБА_9, що її били тільки палкою, а самої палки та слідів від неї не має, треба прийти до висновку, що не було такої людини, яка била ОСОБА_9. Також посилається, що не можє погодитися з судом, що в нього була палка, оскільки ніхто із свідків не бачив в нього палки, як ніхто не бачив саме його в місті нападу на ОСОБА_9. В свою чергу в матеріалах справи містяться заяви потерпілих ОСОБА_4, в яких вони просять припинити провадження по справі. Також в матеріалах провадження є свідчення ОСОБА_15, які в суді дали свідчення про те, що його бив ОСОБА_4, свідок ОСОБА_16 давав свідчення, що в нього була кров на обличчі та із носа, проте даний факт не вказаний у вироку. Крім того, у вироку вказано, що свідку ОСОБА_17 нічого не відомо, але це не так, оскільки у судовому засіданні вона пояснювала, що коли вона з ОСОБА_1 поверталася з гостей, їй наніс удар кулаком ОСОБА_15, я він пішов ц+ього ОСОБА_15 шукати, щоб розібратися чому він це зробив. Суду він пояснював, що не знає де ОСОБА_15 проживає, тому помилково й зайшов до ОСОБА_4.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухав обвинуваченого ОСОБА_1, якій підтримав свою апеляційну скаргу та захисника в повному обсязі, прокурора, який просить задовольнити апеляційну скаргу прокуратури зі змінами та доповненнями, потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3, які просили задовольнити їх апеляційні скарзі, заслухавши сторони в судових дебатах, та обвинуваченого в останньому слові, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.404 КПК України перегляд судового рішення суду проводиться в ме жах апеляційної скарги.

Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, при обставинах, викладених у вироку, відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується розглянутими у судовому засіданні та викладеними у вироку доказами, які були повністю та всебічно досліджені судом.

Визнавши ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.296 КК України, суд першої інстанції навів переконливі судження в обґрунтування цього висновку.

Зокрема, суд першої інстанції обґрунтовано поклав у основу вироку свідчення потерпілих ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Так, потерпіла ОСОБА_8 у апеляційної інстанції надала пояснення аналогічні поясненням в суді першої інстанції, та наполягає на тому, що саме ОСОБА_1 06 січня 2013 року наніс їй три вдари по спіні палицею, яку вона рукою відбила. Палиця була схожа з держаком від лопати.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у апеляційному суді також підтвердили свої свідчення, надані у суді першої інстанції, що дійсно ОСОБА_1 наносив вдари по голові ОСОБА_3 долонею, а потім почав наносити удари по обличчю та тулубу ОСОБА_4

У колегії суддів немає підстав сумніватися у правдивості свідчень даних потерпілих, оскільки вказані свідчення в обсязі подій, встановлених судом, підтверджуються поясненнями свідків, допитаних у судовому засіданні:

ОСОБА_15, відповідно яких, 6 січня 2013 року він разом з ОСОБА_2 поверталися з гостей. Він відстав від останній, а потім почув її крик про допомогу, чув нецензурну лайку незнайомого чоловіка, який, коли він підійшов, також намагався вдарити його палицею, але він ухилився від вдару. Біля будинку побачив своїх батьків і ОСОБА_2, потім підійшла ОСОБА_4 і сказала, що незнайомий чоловік б'є у дворі її чоловіка. Коли вони зашли в двір до ОСОБА_4, побачили лежачого на землі Чельніка.

ОСОБА_14, що до нього забігла ОСОБА_9 і сказала, що на неї напав чоловік з палицею. На вулиці до них підійшов його син і теж казав, що обвинувачений хотів і його вдарити палицею, але він відскочив. У дворі ОСОБА_4 бачив, що ОСОБА_1 був п'яний, лежав на снігу і висловлювався нецензурною лайкою.

ОСОБА_16, що його покликала до себе в двір сусідка ОСОБА_4, сказав, що б'ють її чоловіка. Він дійсно бачив у ОСОБА_4 на обличчі гематому. Обвинувачений сидів на землі, від нього був запах спиртного.

Судом вірно зроблено висновок, що винуватість ОСОБА_1 підтверджується даними, що містяться у других доказах, досліджених судом.

Так, згідно висновку судово-медичної експертизи №22 від 23.01.2013 року, потерпілому ОСОБА_4 були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді забою лівої половини грудної клітини, забоїв, припухлостей м'яких тканин обличчя, параорбітальних гематом з обох сторін, садни лоба, що відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень. Утворилися пошкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, можливо в строк і при обставинах вказаних в постанові (а.с.53-54).

Згідно із висновком судово-медичний експертизи №35 від 25.01.2013 року, при зверненні потерпілої ОСОБА_2 07.01.2013 року у травпункт був встановлень діагноз: забій лівої половини грудної клітини, припухлість 4 пальця правої кисті, підшкіряна гематома правого плеча, які утворилися від взаємодії з тупими твердими предметами, можливо в строк і при обставинах вказаних в постанові, тобто 6 січня 2013 року, та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень (а.с.21).

Після допиту в апеляційної інстанції судмедексперта ОСОБА_18 по висновкам СМЕ щодо спричинених тілесних ушкоджень ОСОБА_2, була призначена судово-медична експертизи, та згідно її висновку №72 від 28.02.2014 року, оскільки діагноз "забій лівої половини грудної клітини", встановлений потерпілої ОСОБА_2 у травпункті 07.01.2013 року, об'єктивними клінічними даними не підтверджений, тому при встановленні ступені тяжкості не враховується.

Докази, зібрані по даному кримінальному провадженню є достовірними, допустимими та достатніми, і вірно покладені судом в обґрунтування вини обвинуваченого.

З вказаних вище підстав колегія суддів вважає необґрунтованими посилання обвинуваченого, як на доказ своєї не винуватості на те, що він не наносив ударів жодному з потерпілих, а ОСОБА_8 його обмовляє, що саме ОСОБА_4 вдарив його і збив з ніг, а він вдарився о бетономішалку і знепритомнів, що отямившись, він побачив ОСОБА_4, який сидів на ньому та бив його, а потім почав душити, оскільки вони суперечать сукупності зібраних та досліджених у суді першої та апеляційної інстанції доказів, тому колегії суддів до них відноситься критично.

Судом першої інстанції ретельно перевірялись доводи ОСОБА_1, які аналогічні тим, що викладе ні в його апеляційної скарзі та захисника. Висновки суду стосовно них є аргументованими і такими що відповідають матеріалам справи.

Також з наданої у апеляційної інстанції прокурором постанови слідчого СВ Лисичанського МВ ГУМВСУ у Луганської області Кузьменко О.І. від 30.12.2013 року про закриття кримінального провадження вбачається, що за заявою ОСОБА_1 про спричинення йому тілесних ушкоджень ОСОБА_15 та ОСОБА_4, яка внесена до ЄРДР 07.01.2013 року за №1201303020000058, було проведено досудове розслідування, за результатами якого закрите кримінальне провадження у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення, оскільки ОСОБА_4 своїми діями захищав охоронювані законом права, відповідно до обстановки, яка на той момент склалася з боку ОСОБА_1 (стан алкогольного сп'яніння, неадекватна поведінка, нанесення ударів ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відмова покидати приватний двір останніх), вони вчинені у стані необхідної оборони і вважаються правомірними. Доказів щодо отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 від ОСОБА_15 не встановлено.

З урахуванням вищезазначеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.296 КК України як грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливій зухвалістю у вигляді спричинення легких тілесних ушкоджень та в тривалому і наполегливому непрекращающему порушенню громадського порядку, оскільки в судовому засіданні не добуто доказів у підтвердженні того, що обвинувачений наносив потерпілої ОСОБА_2 удари палицею, яку заздалегідь заготував для нанесення тілесних ушкоджень. А згідно пояснень в суді потерпілих ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_15, при скоєнні хуліганських дій у дворі ОСОБА_4 палиці у обвинуваченого не було.

Апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не мають посилень на докази у підтвердженні визнання винним обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, а тому у цей частини не підлягають задоволенню.

Безпідставними колегія суддів вважає твердження обвинуваченого та його захисника у апеляційних скаргах про те, що у потерпілої ОСОБА_3 не встановлено тілесних ушкоджень і не відносно нею не проводилася СМЕ, оскільки згідно вироку суду діями обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді завдання потерпілої ОСОБА_3 три удари долонями по голові, останньої спричинена фізична біль.

Також колегія суддів вважає безпідставними посилення захисника та обвинуваченого на те, що ОСОБА_1 не знаходився в стані алкогольного сп'яніння, тому що свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_16 у суді першої інстанції, а потерпіла ОСОБА_3 у апеляційної інстанції, стверджували, що від обвинуваченого був запах спиртного.

Пояснення у апеляційної інстанції свідка ОСОБА_20, що ОСОБА_1 пішов від них 06.01.2013 року приблизно о 17-00год. у тверезому стані, колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки після чого обвинувачений знаходився дома, а хуліганські дії скоїв о 19-30год.

Разом з тим, колегія суддів вважає доцільними доводи зміненої та доповненої апеляційної скарги прокуратури у частині того, що суд у мотивувальної частині вироку помилково вказав про заподіяння потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді «припухлості лівої кісті», так як згідно СМЄ останньої крім того спричинено «забій, припухлість 4 пальця правої кісті», тому вирок суду у цей частині підлягає зміненню.

Також підлягає виключенню з обвинувачення висновку суду про спричинення обвинуваченим потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді «забію лівої половини грудної клітини», оскільки відповідно до висновку СМЕ №72 від 28.02.2014 року даний діагноз, встановлений у травпункті, не підтверджений об'єктивними клінічними даними і при встановленні ступені тяжкості не враховується.

Згідно з вимогами ст.65 КК України, суд призначає покарання з урахуванням ступеню тяж кості скоєного злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують або обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправ лення та попередження нових злочинів.

Відповідно до положень ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й випра влення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, а також не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

При обранні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 судом першої інстанції повністю дотримані вимоги цих статей, а також враховано характер та ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості, дані про особу винного, що він раніше не був судимий, в побиту характеризується задовільно. Обставин, що пом'якшують покарання, суд не вбачає, обставиною яка обтяжує покарання, суд обґрунтовано визнав вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння.

Колегія суддів вважає, що призначене судом покарання ОСОБА_1 у вигляді трьох років обмеження волі, та звільненням його від відбуття покарання з іспитовим строком 1 рік 6 місяців на підставі ст..75 КК України, є не тільки справедливим, але й необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, тому не може погодитись з доводами апеляційної скарзі прокуратури про збільшення іспитового строку до трьох років.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_1 призначено у межах санкції ч.1 ст.296 КК України, тому доводи апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про необхідність призначення обвинуваченому покарання, яке пов'язане з позбавленням волі, задоволенню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст.405, 407 КПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Вирок Лисичанського міського суду від 11 листопада 2013 року стосовно ОСОБА_1 змінити, виключити з обвинувачення висновок суду про спричинення потерпілої ОСОБА_2 тілесних ушкоджень у вигляді «забію лівої половини грудної клітини» та вважати, що потерпілої ОСОБА_2 спричиненні тілесні ушкодження у вигляді «забію, припухлості 4 пальця правої кисті, підшкіряної гематоми правого плеча».

В решті вирок суду залишити без змін.

Змінену та доповнену апеляційну скаргу прокурора, який приймав участь у суді першої інстанції, задовольнити частково, апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника ОСОБА_7, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_4 і ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена у Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той же строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді:

1. 2. 3.

Повний текст ухвали оголошено 11 березня 2014 року.