Справа №22 ц-1892/2006 р. Головуючий у першій інстанції -Зінченко С.П.
Категорія - цивільна Доповідач - Острянський В.І.
РІШЕННЯ іменем України
21 грудня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області в складі:
головуючого - судді Хромець Н.С.
суддів - Острянського В.І., Шевченка В.М.
при секретарі - Мехед Т.О.
з участю - представників ВАТ „Чернігівавтодеталь"
ОСОБА_2 і ОСОБА_3, ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ВАТ „Чернігівавтодеталь" на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ВАТ „Чернігівавтодеталь" про визнання наказу незаконним, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про поновлення на роботі, про стягнення моральної шкоди та компенсації за невикористану відпустку,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2006 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ВАТ
„Чернігівавтодеталь" та просив суд визнати наказ №672/к від 15 травня 2006
року незаконним, стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу на день
рішення суду, зобов'язати відповідача поновити його на роботі та стягнути в
користь позивача 1 тис. 500 грн. моральної шкоди.
У липні 2006 року позивач подав заяву (а.с. 38), якою уточнив свої вимоги. Він просив суд визнати оскаржуваний наказ №672/к від 15 травня 2006 року незаконним та зобов'язати адміністрацію ВАТ „Чернігівавтодеталь" скасувати його; стягнути середній заробіток за вимушений прогул з 1 квітня 2006 року по день винесення рішення суду; стягнути грошову компенсацію за 8 календарних днів щорічної відпустки.
У липні 2006 року позивач заявою від 26 липня (а.с. 50) черговий раз уточнив свої вимоги та просив суд стягнути з відповідача в його користь грошову компенсацію за 8 календарних днів щорічної відпустки з врахуванням компенсації втраченого доходу у зв'язку з порушенням строків її виплати.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2006 року позов задоволено частково.ОСОБА_1 поновлено на посаді електромонтера 4 розряду ковальського цеху ВАТ „Чернігівавтодеталь" з 31 березня 2006 рову; стягнуто з ВАТ „Чернігівавтодеталь" в користь ОСОБА_1 З тис. 054 грн. 12 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу; 16 грн. 68 коп. компенсації за невикористану відпустку; 200 грн. моральної шкоди і всього 3 тис. 423 грн. 80 коп. Стягнуто також з ВАТ „Чернігівавтодеталь" 51 грн. держмита та 30 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
У апеляційній скарзі ВАТ „Чернігівавтодеталь" ставить питання про скасування оскаржуваного рішення місцевого суду та про ухвалення нового про відмову у задоволенні вимог позивача в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд неповно і неправильно встановив обставини, які мають значення для справи та порушив норми матеріального права. Зокрема, суд в порушення правил ст. 43 КЗпП України взяв до уваги рішення профспілкового органу про відмову у наданні згоди на розірвання трудового договору, яке є необгрунтованим; суд неправильно прийшов до висновку, що позивач 10 квітня ц.р. вийшов на роботу до ВАТ „Чернігівавтодеталь", яке зобов'язано надати робоче місце ОСОБА_1, т.я. позивач вийшов на роботу до підприємства „Ковальський завод" -„Чернігівавтодеталь", яке є Іншою юридичною особою і ніяких обов'язків перед позивачем не має, в т.ч. 1 за судовим рішенням; що суд помилково застосував ч.З ст. 36 КЗпП України до даного спору; також є недоведеними обставини щодо заподіяння відповідачем позивачу моральної шкоди.
Заслухавши доповідача, пояснення представників апелянта ОСОБА_2, ОСОБА_3 позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Постановивши рішення, місцевий суд виходив з того, що досліджені в судовому засіданні обставини справи та докази, надані сторонами, а також правила ст. 36 КЗпП України не дають підстав вважати, що позивач здійснив прогули без поважних причин з 3 квітня по 15 травня 2006 року. Тому і прийшов до висновку про необхідність поновлення ОСОБА_1 на роботі електромонтером 4 розряду ковальського цеху ВАТ „Чернігівавтодеталь" та про задоволення частково інших вимог позивача.
Проте з таким: висновком суду не може погодитись апеляційний суд.
Відповідно до рішення апеляційного суду Чернігівської області від 15 лютого 2006 року, яке набрало чинності (а.с. 7-9 зі зворотами), ОСОБА_1 поновлено на посаді електромонтера 4 розряду ковальського цеху ВАТ „Чернігівавтодеталь" з 08 серпня 2005 року.
На виконання даного судового рішення відповідач ВАТ „Чернігівавтодеталь" 28 лютого 2006 року видав наказ НОМЕР_1, яким поновив ОСОБА_1 на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання 4 розряду ковальського цеху з 08 серпня 2005 року та зобов'язав бухгалтерію підприємства виплатити ОСОБА_1 100 грн. моральної шкоди та грошову компенсацію за 5 талонів на молоко (а.с. 74). На підставі розпорядження голови правління ВАТ „Чернігівавтодеталь" від 25 березня 2006 року №87 (а.с. 75), позивачу було надано 8 календарних днів відпустки з 20 березня по 27 березня 2006 року за період роботи, в т.ч. і з 09 березня по 17 березня 2006 року.
Згідно з актами від 04 квітня та 15 травня 2006 року, складеними комісіями відповідача (а.с. 68-69), які не спростовані позивачем, ОСОБА_1 без поважних причин не виходив на роботу 3 і 4 квітня 2006 року та з 05 квітня по 15 травня 2006 року, що за правилами ст. 40 КЗпП України є підставою для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
Відповідач у квітні 2006 року (а.с. 62-67) звернувся до профспілкового органу з поданням щодо надання згоди на звільнення ОСОБА_1 за вчинені прогули без поважних причин.
З повідомлення про прийняте рішення профспілкового комітету профспілки „Піка" від 04 травня 2006 року протокол №13 слідує, що відповідачу було відмовлено у наданні згоди на розірвання трудового договору за вчинені прогули без поважних причин позивачем, в т.ч. з 03 квітня 2006 року, оскільки юридичних підстав вважати ці прогули такими немає та що ці прогули обумовлені незаконними діями адміністрації (а.с. 11-13).
Відповідно до положень ст. 43 КЗпП України рішення виборного органу профспілкової організації про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим. А у разі коли в рішенні немає обґрунтування відмови в наданні згоди на вказане власник має право звільнити працівника без згоди профспілки.
Відповідач, вважаючи, що наявна у матеріалах справи відмова профспілкового органу в наданні згоди на розірвання трудового договору, не може вважатись обґрунтованою за правилами ст. 43 КЗпП України, видав розпорядження №672/к від 15 травня 2006 року, яким звільнив ОСОБА_1 з займаної посади електромонтера ковальського цеху по п.4 ст. 40 КЗпП України.
Крім того, в апеляційному суді встановлено, що на підставі наказу №268 від 07 вересня 2005 року по підприємству „Чернігівавтодеталь" була введена в дію нова структура управління ВАТ „Чернігівавтодеталь" з 08 вересня 2005 року, за якою було ліквідовано ковальський цех; що згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 00 № 102575 29 червня 2005 року проведено державну реєстрацію ТОВ Ковальський завод „Чернігівавтодеталь", який є окремою юридичною особою і щодо позивача немає ніяких зобов'язань, тому останній не може вимагати надання йому роботи на заново утвореному підприємстві згідно з правилами п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 19992 року з наступними змінами „Про практику розгляду судами трудових спорів", враховуючи, що позивач згідно з актом від 03 серпня 2005 року відмовився від переведення його за займаною посадою на ТОВ „Ковальський завод - Чернігівавтодеталь".
За таких обставин оскаржуване рішення місцевого суду не можна вважати законним і обґрунтованим, воно підлягає скасуванню з постановлениям нового про відмову у задоволенні позовних вимог, т.я. суд першої інстанції допустив
невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми матеріального права.
Тому, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 319 ЦПК України, ст.ст. 40 п.4, 43 ч.7 КЗпП України, суд
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ВАТ „Чернігівавтодеталь" - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 жовтня 2006 року -скасувати.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ВАТ „Чернігівавтодеталь" про визнання наказу незаконним, про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, про поновлення на роботі, про стягнення моральної шкоди та компенсації за невикористану відпустку -відмовити.
Рішення набуває чинності з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців з дня вступу його в законну силу.