Справа № 22а-666/2006                 Головуючий у першій інстанції -

Коверзнев В.О.

Категорія - адміністративна       Доповідач - Лакіза Г.П.

УХВАЛА Іменем України

21 грудня 2006 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

у складі:

головуючого - судді               Євстафіїва O.K.

суддів                  Лакізи Г.П., Страшного М.М.,.

при секретарі      Вареник О.М.

з участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Пасеки В.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в М.Чернігові справу за апеляційною скаргою військової частини А0870 на постанову Деснянського районного суду М.Чернігова від 13 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини А0870 про стягнення грошової компенсації за речове майно,-

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з військової частини А0870 на його користь 2780 грн. 79 коп. грошової компенсації за неотримане речове майно. Свої вимоги мотивував тим, що він у 1996 році поступив на службу до Збройних Сил України. Військову службу проходив на різних посадах у військових частинах Міністерства оборони України. У період з листопада 2004 по грудень 2005 року проходив службу у В/ч А0870. Наказом №292 від 29.12.2005р. звільнений зі служби у відставку у званні прапорщика. Відповідно до довідки-розрахунку НОМЕР_1 позивачу було належне до видачі речове майно на суму 2780, 79 грн., однак ці кошти йому не виплачені до цього часу. В судовому засіданні суду першої інстанції позивач доповнив свої вимоги і просив стягнути борг грошима або речовим майном.

Оскаржуваною постановою суду позов задоволено. Стягнуто з В/ч А0870 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію замість речового майна на загальну суму 2780 грн. 79 коп.

В апеляційній скарзі В/ч А0870 просить скасувати постанову Деснянського районного суду М.Чернігова від 13 листопада 2006 року і направити справу на новий судовий розгляд до того ж суду. Свої вимоги мотивує тим, що при прийнятті рішення суд повинен був всебічно та повно вивчити матеріали справи та нормативно-правову базу, яка регулює спірне питання, але всупереч цьому не взяв до уваги вимоги Закону України "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів", який діє на даний час, і керувався лише Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постановою КМУ "Про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час".

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до довідки-розрахунку НОМЕР_1 військової частини А0870 позивач не отримував речове майно, внаслідок чого виникла заборгованість на загальну суму 2780 грн. 79 коп.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника їдальні взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини А0870. Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних сил України від 07.12.2005р. він був звільнений з військової служби у запас без права носіння військової форми одягу, а 29.12.2005р. -виключений зі списків особового складу частини. За період до 11.03.2000 року ОСОБА_1 не був забезпечений речовим майном на суму 61 грн. 58 коп., з 11.03.2000 року - на суму 2780 грн. 79 коп. Викладене жодною із сторін не заперечується. Крім того, це підтверджується довідкою-розрахункомНОМЕР_1 від 18.01.2006р. (а.с.4).

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" військовослужбовці одержують за рахунок держави речове майно або за "їх бажанням грошову компенсацію замість нього.

Посилання представника відповідача на те, що Законом України „Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" була призупинена дія частини 2 статті 9 Закону „Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання за бажанням військовослужбовців саме грошової компенсації замість речового майна, і що в зв'язку з цим: військовослужбовці на час призупинення дії вищевказаної правової норми з 11.03.2000 року мають право тільки на отримання речового майна у натурі, не можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення, оскільки в засіданні апеляційного суду представник відповідача підтвердив відсутність у відповідача речового майна для видачі його позивачу. Крім того, в засіданні апеляційного суду позивач пояснив, що його звільнили без права носіння форменого одягу, а відповідач визнав цю обставину. Враховуючи наведене, суд першої інстанції обгрунтовано стягнув

на користь ОСОБА_1 компенсацію за речове майно за період з 11.03.2000 року у сумі 2780 грн. 79 коп.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб"єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Таким чином, з Державного бюджету України на користь позивача слід стягнути сплачене ним держмито в сумі 51 грн.

Керуючись ст.ст. 94 ч.1, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

ухвалив:

Апеляційну скаргу військової частини А0870 відхилити.

Постанову Деснянського районного суду М.Чернігова від 13 листопада 2006 року залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 сплачене ним державне мито в сумі 51 (п'ятдесят одна) грн. 00 коп.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня складання її в повному обсязі.