Справа № 22а-642/2006 р.                 Головуючий у 1 інстанції - Артюх К.В.

Категорія - адміністративна                        Доповідач - Острянський В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року                                                                  м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - судді   Хромець Н.С.

суддів Острянського В.І., Шевченка В.М.

при секретарі                Мехед Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної судової адміністрації України на постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2006 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України в Чернігівській області, Державного казначейства України про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2006 р. позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулися до суду до відповідачів з даним позовом, в якому просили стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання з розрахункового рахунку головного Державного казначейства України № 35213015004024, МФО 820172, ОПЕРУ управління НБУ в м. Києві утриманий за період з 01 січня 2004 року по ЗО квітня 2006 року податок з фізичних осіб на користь ОСОБА_1 в сумі 14 568 грн. 47 коп., ОСОБА_2- 11 879 грн. 01 коп., ОСОБА_3 - 11 920 грн. 85 коп., ОСОБА_4 - 10 243 грн. 31 коп., ОСОБА_5 - 9 587 грн. 78 коп., ОСОБА_6 - 10 192 грн. 79 коп.

В обґрунтування своїх вимог зазначали, що вони працюють суддями Бахмацького районного суду Чернігівської області. Відповідачі, починаючи з 01.01.2004 року по теперішній час, порушуючи вимоги Закону України „Про статус суддів", ст. 130 Конституції України, ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584/95 „Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", розпорядження Кабінету Міністрів України від 20.01.2004 року №22р., обмежують їх трудові права на виплату заробітної плати, зменшуючи її на суму прибуткового податку, без відповідної на те компенсації.

Постановою Новозаводського районного   суду м.   Чернігова від 03 листопада 2006 р. позов задоволено, стягнуто з Державної судової адміністрації України шляхом списання з розрахункового рахунку головного Державного казначейства України № 352130І5004024, МФО 820172, ОПЕРУ управління НБУ в м. Києві утриманий податок з фізичних осіб на користь ОСОБА_1 в сумі 14 568 грн. 47 коп., ОСОБА_2- 11 879 грн. 01 коп., ОСОБА_3 - 11 920 грн. 85 коп., ОСОБА_4 - 10 243 грн. 31 коп., ОСОБА_5 - 9 587 грн. 78 коп., ОСОБА_6 - 10 192 грн. 79 коп.

В апеляційній скарзі Державна судова адміністрація України просить постанову скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального права та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи. Апелянт вказує, що Указом Президента України від 25 грудня 2003 року №1497 абзац четвертий статті 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року №584 „Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" визнано таким, що втратив чинність, і з 01 січня 2004 року заробітна плата суддів підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб відповідно до Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб". Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22р „Про деякі питання оплати праці суддів" компенсаційні виплати суддям можуть здійснюватись у межах видатків на оплату праці, передбачених у Державному бюджеті України на утримання органів судової влади та за умови, коли нарахована заробітна плата за місяць після сплати податку на доходи фізичних осіб буде нижчою, ніж розмір середньомісячної заробітної плати, нарахованої за попередній квартал, але таких обставин по справі судом не встановлено, кошти для виплати суддям компенсаційних сум податку з доходів фізичних осіб не були передбачені в Державному бюджеті України на 2004-2006 p.p. і не були передбачені у кошторисах видатків відповідних бюджетних установ.

Заслухавши доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

По справі встановлено, що позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 працюють суддями Бахмацького районного суду Чернігівської області і на них поширюється Закон України „Про статус суддів".

Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 10 липня 1995 року „Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів", заробітна плата суддів не обкладається прибутковим податком. Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 року №22р передбачено відшкодування суддям сплаченого прибуткового податку.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з посиланням на норми закону, що на підставі Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" з позивачів з 01.01.04 р. по 30.04.06 р. безпідставно утримувався податок з доходів фізичних осіб, без його відповідної компенсації, що суперечить рішенням Конституційного Суду України від 24.06.1999 року та від 01.12.2004 року.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 20-рп від 1 грудня 2004 р. (справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), норми про матеріальне та побутове забезпечення суддів, їх соціальний захист, встановлені статтями 44, 45 Закону України „Про статус суддів", не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації. Надання суддям передбачених цим Законом гарантій не може ставитися у залежність від грошових доходів та від бюджетного фінансування.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 мають право на отримання компенсації стягнутого податку з доходів фізичних осіб, як це передбачено рішеннями Конституційного Суду України від 24.06.99 р. та від 01.12.04 р.

Посилання Державної судової адміністрації України в своїй апеляційній скарзі на розпорядження Кабінету Міністрів України від 20 січня 2004 р. № 22р „Про деякі питання оплати праці суддів" та на відсутність бюджетних коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань перед позивачами, не можуть бути прийняти судом до уваги та бути підставою для скасування судового рішення, оскільки надання суддям передбачених пільг, компенсацій та гарантій не може ставиться в залежність від грошових доходів судді та від бюджетного фінансування. Крім того, встановлені ст. 44, 45 Закону України „Про статус суддів" гарантії матеріального та побутового забезпечення суддів, не можуть бути скасовані чи знижені без відповідної компенсації, і судом першої інстанції вірно встановлено право позивачів на отримання такої компенсації.

Постанова суду є законною та обґрунтованою, постановленою з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для спростування висновків суду та скасування судового рішення.

Керуючись ст.ст. 195, 196,198, 200, 205, 206 212 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.

Постанову Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03 листопада 2006 р. - залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України на протязі одного місяця з дня набрання законної сили.