Справа № 22а-653\2006 р.
Головуючий у 1-й інстанції: Коверзнев В.О.
Доповідач: Редька А.Г..
ПОСТАНОВА ІМ"ЯМ УКРАЇНИ
11 грудня 2006 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого - судді Євстафієва O.K., суддів - Лакізи Г.П., Редьки А.Г.,
при секретарі - Вареник О.М.,
за участі: позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 жовтня 2006 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини А-0197 про стягнення заборгованості з грошового забезпечення, компенсацій за відрядження та формений одяг, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 жовтня 2006 року частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини А-0197 та з військової частини на користь ОСОБА_1 стягнуто 234,06 грн компенсації за не отриманий формений одяг за період його військової служби до 10 березня 2000 року. Цією ж постановою відмовлено у стягненні 277 грн компенсації за відрядження у листопаді 2005 року, 7021,78 грн надбавки до грошового забезпечення за безперервну службу у ЗС України, встановленої Указом Президента України від 5 травня 2003 року та 1709,21 грн компенсації за затримку її виплати, 2884,38 грн компенсації за не
отриманий формений одяг за період після 11 березня 2000 року до дня звільнення з військової служби 15 грудня 2005 року, 1128,43 грн компенсації за затримку видачі форменого одягу, 5278,78 грн упущеної вигоди у зв'язку з невиплатою зазначених вище сум, 4721,40 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 5000 грн у відшкодування моральної шкоди.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати зазначену постанову та ухвалити нову постанову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись, суд першої інстанції неповно встановив обставини справи, неправильно застосував матеріальний та процесуальний закон, що призвело до неправильного вирішення справи.
У письмових запереченнях представник відповідача вважає апеляційну скаргу ОСОБА_1 необгрунтованою, просить скаргу відхилити та залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 належить до задоволення частково.
Суд першої інстанції правильно встановив, що відповідно до Указу Президента України від 5 травня 2003 року № 389 надбавка до грошового забезпечення військовослужбовцям у розмірі до 70% Міністром оборони України у межах бюджетного фінансування, встановлені та нараховані відповідно до розпоряджень Міністра оборони надбавки ОСОБА_1 отримував у визначеному обсязі, його вимоги про стягнення надбавки у максимально визначеному Указом розмірі є необгрунтованими і правильно відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині.
За матеріалами справи також встановлено, що військова частина має перед ОСОБА_1 заборгованість за не отриманий ним у період служби формений одяг на суму 3118,44 грн.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що законом від 10 березня 2000 року "Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів" було зупинено дію ч.2 ст.9 Закону "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині отримання грошової компенсації за формений одяг, тому ОСОБА_1 має право отримати грошову компенсацію за формений одяг не отриманий тільки до 10 березня 2000 року, а за період після 11 березня 2000 року може отримати формений одяг тільки у натурі, а не компенсацію.
Однак суд не врахував, що відповідно до довідки військової частини від 9 грудня 2005 року № 456 у військової частини не має можливості видати Тищенку О.М. формений одяг на суму 2884,38 грн у натурі у зв'язку з його відсутністю.
Відповідно до абз.5 п.4 ч.1 ст.163 КАС України у разі неможливості видати речове майно у натурі підлягає стягненню його вартість. За таких обставин постанову суду у частині відмови у стягненні 2884,38 грн компенсації за формений одяг за період після 11 березня 2000 року не можна визнати законною, в цій частині постанова суду підлягає скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині підлягають задоволенню.
Відповідно до п.1.6 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженої наказом Мінфіну України від 13 березня 1998 року № 59, відшкодування витрат на відрядження здійснюється на наявності підтверджуючих документів в оригіналі.
Суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не здав відповідні документи за відрядження, тому його вимоги про відшкодування витрат на відрядження необгрунтовані.
Однак, такий висновок суду суперечить обставинам справи. По справі встановлено, ш;о ОСОБА_1 своєчасно здав до фінансової частини відповідні документи про відрядження, але компенсація йому не була виплачена при звільнення зі служби, а документи були повернуті вже після звільнення зі служби на руки.
За таких обставин вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат за відрядження належать до задоволення і відповідно до наданих документів до стягнення належить 214 грн.
Суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні інших вимог ОСОБА_1, посилаючись, що законодавством не передбачені військовослужбовцям виплати, які вимагає ОСОБА_1
За таких обставин постанова суду першої інстанції підлягає зміні з частковим задоволенням позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення грошової компенсації за формений одяг та за відрядження, в іншій частині рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст. 9 Закону "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ст.ст. 160 ч.З, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 жовтня 2006 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення грошової компенсації за речове майно та відшкодування витрат за відрядження,
задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині та стягнути з військової частини А-0197 на користь ОСОБА_1 214 грн компенсації у відшкодування витрати на відрядження з 21 листопада 2005 року до 26 листопада 2005 року та з 28 листопада 2005 року до 30 листопада 2005 року, всього за 9 діб, а також 2884,38 грн грошової компенсації не видане речове майно.
В іншій частині постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 12 жовтня 2006 року залишити без змін.
Постанова набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після виготовлення у повному обсязі.