Справа № 22ц 2096 - 2006 року                          Головуючий першої інстанції: Чернякова Н.В.

Категорія 15.                                                        Доповідач апеляційного суду Лисенко П.П..

УХВАЛА

іменем   України

21 грудня 2006 року.                                                                         м. Миколаїв.

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Лисенка П.П.,

суддів: Кутової Т.З та Данилової О.О.,

із секретарем судового засідання Варміш О.С.,

за участі:

позивачки ОСОБА_1, у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою представника приватного підприємства "Владлен" переглянула рішення місцевого Єланецького районного суду Миколаївської області від 17 липня 2006 р. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Владлен" про стягнення орендної плати та розірвання договору оренди земельної ділянки.

Заслухавши доповідь судді, пояснення позивачки, перевіривши у межах оскарження обставини та докази, якими сторони їх стверджували ,-

встановила:

23 березня 2006 року ОСОБА_1 пред'явила зазначений позов, який у подальшому уточнила.

Його обґрунтовувала тим, що 1 квітня 2003 року сторони уклали чотирирічний договір оренди 5,91 умовних кадастрових гектарів землі.

За умовами договору вона передавала відповідачеві в оренду земельний пай, а той зобов'язувався щорічно сплачувати орендну плату у натуральній формі в розмірі 858 гривень.

7 червня 2004 року вона отримала державний акт про право на земельну ділянку.

У зв'язку з цим 15 листопада 2004 року договір оренди був переукладено на вісім років. При цьому, розмір орендної плати залишився попередній, а площа орендованої ділянки була змінена і становила 4, 73 гектари.

Нею умови обох договорів виконувалися належним чином, однак у 2004 році відповідач виплатив лише 100 гривень орендної плати, а у 2005 році - взагалі не проводив її виплату.

Борг у 2004 році склав 713 гривень, а у 2005 році - 858 гривень.

Всього ж по орендній платі відповідач заборгував їй 1 426 гривень.

Посилаючись на вказані обставини, просила стягнути з відповідача 1 426 гривень заборгованості по орендній платі та розірвати договір оренди у зв'язку з неналежним виконанням його відповідачем.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 17 липня 2006 р. позов задоволено у повному обсязі.

В  апеляційній скарзі представник відповідача просить рішення суду скасувати й

ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити, оскільки судом, як на його думку, не

враховано, що позивачка сама відмовилася від отримання орендної плати в натуральній

формі.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню із таких підстав.

Суд в межах заявлених вимог на підставі наданих сторонами доказів правильно встановив, що 1 квітня 2003 p. сторони уклали договір оренди належного позивачці земельного паю розміром 5, 91 умовних кадастрових гектари строком на 4 роки, за умовами якого відповідач повинен щорічно до 15 грудня сплачувати позивачці 858 грн. орендної плати у натуральній формі.

15 листопада 2006 року цей договір було переукладено із збереженням умов щодо форми та розміру орендної плати.

У 2004-2005 роках відповідач тільки частково виконав умови договору, заборгувавши ОСОБА_11 426 гривень орендної плати.

Виходячи з наведених обставин й положень ст. ст. 611, 622, 623 ЦК України, суд обґрунтовано стягнув з ПП "Владлен" на користь позивачки заборговані суми по орендній платі і розірвав договір оренди земельної ділянки.

Доводи апеляційної скарги про відсутність у справі доказів щодо невиплати відповідачем позивачці орендної плати є безпідставними, оскільки спростовуються матеріалами справи.

Щодо безпідставного, як на думку апелянта, стягнення заборгованості судом у грошовій формі, то відповідачем не надавалось суду доказів наявності продукції, необхідної для розрахунку з позивачкою.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ПП "Владлен" відхилити, а рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 17 липня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.