Справа № 129/1747/13-ц

Провадження по справі № 2/129/15/2014

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" березня 2014 р. Гайсинський районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді О.В. Бондар,

при секретарях Климик Л.І., Цвігуні О.О., Бойку О.П., Березнер В.В.

заочно розглянувши в місті Гайсині цивільну справу за позовом заступника Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - концерн «Військторгсервіс», - про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення недійсним, -

Встановив:

4.06.2013 р. до суду заявлено цей позов, 19.12.2013 р. позовні вимоги доповнено, в яких заступник Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України вказує, що на підставі рішення виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області №330 від 20.10.2004 р. видано свідоцтво про право власності держави в особі Міністерства оборони України на нерухоме майно - будівлю магазину в АДРЕСА_1, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5340564 8.11.2004 р. за державою в особі Міністерства оборони України зареєстровано право власності на вказану будівлю. 5.09.2004 р. між директором філії №3 державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницький відділ військової торгівлі № 52 Західного оперативного командування» (далі філія №3ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК») Шевчук Т.І. та приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір підряду про проведення ремонтних робіт у вказаному магазині, який на момент проведення робіт працював, в ньому реалізовувалася побутова техніка на підставі дозволу на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг, виданого ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» виконавчим комітетом Гайсинської міської ради на підставі рішення міськвиконкому від 16.02.2005 р., термін дії дозволу до 16.02.2006 р.

Після виконання цих ремонтних робіт загальною вартістю 22 672 грн. за рахунок ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК», 12.09.2005 р. вказаний магазин був проданий ОСОБА_2 як будівельні матеріали з фундаментом за 15 000 грн. згідно договору купівлі-продажу між ним та ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» в особі Ананьєвої В.І., та актом прийому-передачі від 12.09.2005 р., при цьому відповідного дозволу на відчуження державного майна від органу управління майном - Міністерства Оборони України начальник ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» не мала; вказаний договір нотаріально не посвідчений; вказаний договір купівлі-продажу визнаний дійсним за змістом тексту рішення Замостянського районного суду від 8.12.2006 р.

В судовому засіданні прокурор Музика В.В. вимоги позову підтримав повністю, просив суд позовні вимоги задовольнити, вважав причини неявки відповідача в судові засідання неповажними, наполягав на винесенні по справі заочного рішення.

Крім підстав недійсності правочину, вказаних в позовних заявах, прокурор Музика В.В. звернув увагу суду на те, що рішення від 8.12.2006 р. Замостянським районним судом в передбаченому законом порядку не виносилось, цивільної справи з оригіналом такого рішення не існує, позов ОСОБА_2 до ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» про визнання за ним права приватної власності на нежиле приміщення - магазин в АДРЕСА_1 судом не розглядався, на рішенні є вказівка про те, що його оригінал знаходиться в справі №2-4230/06 в Замостянському райсуді; при огляді ж в судовому засіданні оригіналу цивільної справи №2-4230/06 виявлено, що під вказаним номером Замостянським райсудом м.Вінниці зареєстрована цивільна справа за позовом ДП «Вінницькі теплові мережі» до ОСОБА_6 про стягнення боргу, за позовом же ОСОБА_2 до ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» про визнання права приватної власності Замостянським райсудом відкрито провадження в справі № 2-4320/06 і винесено рішення про визнання права приватної власності за позивачем на інший об'єкт нерухомого майна, розташований в м.Вінниці. Просив суд визнати поважними причини пропуску позивачем строку позовної давності три роки, поновити пропущений строк звернення до суду за захистом порушених прав держави в особі Міністерства Оборони України, рахувати строк позовної давності з моменту проведення аудиторської перевірки Вінницької філії концерну «Військторгсервіс» на підставі аудиторського звіту від 8.05.2013 р. № 234/3/48/А територіальним Центральним управлінням внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства Оборони України.

Представники концерну «Військторгсервіс» за довіреностями Каляткін Д.О. та Шевчук Т.І. вимоги позову підтримали, наполягали на заочному розгляді справи, вважали причини неявки відповідача ОСОБА_2 в судові засідання з неповажними.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 26.07.2013 р.,19.08.2013 р., 12.11.2013 р., 21.11.2013 р., 18.02.2014 р. та 5.03.2014 р. неодноразово не з'являвся, хоча в аспекті ст.74,76 ЦПК України повідомлений про час і місце вказаних судових засідань, клопотань про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило, прокурор та представники третьої особи наполягали на заочному розгляді справи. За таких обставин судом ухвалено заочне рішення на підставі правил ст. 224, 225 ЦПК України.

З'ясувавши позиції учасників розгляду справи, вивчивши всі обставини справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши докази, надані суду сторонами, суд визнає, що позов підлягає до задоволення повністю з таких законних підстав.

Доведено, що на підставі свідоцтва про право власності від 8.11.2004 р. державі в особі Міністерства Оборони України на праві загальнодержавної власності належала будівля магазину загальною площею 102,5 кв.м. по АДРЕСА_1, яка знаходилася у господарському віданні ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК». 5.09.2004 р. між директором філії №3 державного підприємства Міністерства оборони України «Вінницький відділ військової торгівлі № 52 Західного оперативного командування» (далі філія №3ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК») Шевчук Т.І. та приватним підприємцем ОСОБА_4 було укладено договір підряду про проведення ремонтних робіт у вказаному магазині, який на момент проведення робіт працював, в ньому реалізовувалася побутова техніка на підставі дозволу на розміщення об'єкта торгівлі та сфери послуг, виданого ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» виконавчим комітетом Гайсинської міської ради на підставі рішення міськвиконкому від 16.02.2005 р., термін дії дозволу до 16.02.2006 р. Після виконання цих ремонтних робіт загальною вартістю 22 672 грн. за рахунок ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК», 12.09.2005 р. нежитлова будівля магазину була відчужена ОСОБА_2 як будівельні матеріали з фундаментом за 15 000 грн. згідно договору купівлі-продажу між ним та ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» в особі Ананьєвої В.І., та актом прийому-передачі від 12.09.2005 р., при цьому відповідного дозволу на відчуження державного майна від органу управління майном - Міністерства Оборони України начальник ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» не отримала; вказаний договір нотаріально посвідчений не був.

Вказані правовідносини регулюються чинними на момент виникнення спрних правовідносин;

- ч.ч.1-4 ст. 203 ЦК України (в редакції 26.07.2005 р.), згідно з якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- ст. 227 ЦК України (в редакції 26.07.2005 р.), відповідно до якої правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу, може бути визнаний судом недійсним.

- ч.ч.1,3 ст.215 ЦК України (в редакції 26.07.2005 р.), за якою підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу; якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

- ч.ч.1,5,6 ст. 216 ЦК України (в редакції 26.07.2005 р.), згідно з якою недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю; у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою; суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи;

- відповідно до ст. 655 ЦК України (в редакції 26.07.2005 р.) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

- згідно ст.ст. 657, 658 ЦК України (в редакції 26.07.2005 р.) Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару;

- згідно ст. 170 ЦК України (в редакції 26.07.2005 р.) держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом;

- статтею 74 Господарського кодексу України (в редакції 28.07.2005 р.), за якою державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання;

- за ст. 136 Господарського кодексу України ( в ред. 28.07.2005 р.) право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами;

- згідно зі вступною частиною Статуту ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК», затвердженого Міністром Оборони України О.І. Кузьмуком та зареєстрованим за № 24901446100010960 реєстраційною палатою Вінницької міської ради (наказ №2241 від 17.04.2000 р.) підприємство засноване на державній власності і підпорядковане Міністерству Оборони України (далі - Орган управління майном); згідно п.3.1. Статуту Підприємство є юридичною особою;

- за правилом п.4.4 цього Статуту відчуження засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за Підприємством, здійснюється за погодженням з Органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством;

- за п.6.4 Статуту керівник підприємства самостійно вирішує питання діяльності Підприємства, за винятком тих, що віднесені Статутом до компетенції Органу управління майном та інших органів управління цього Підприємства.

Оскільки, за договором купівлі-продажу 12.09.2005 р. укладеним між ОСОБА_2 та державним підприємством Міністерства оборони України «Вінницький відділ військової торгівлі №52 Західного оперативного командування» в особі начальника Ананьєвої Валентини Іванівни, були реалізовані ОСОБА_2 будівельні матеріали з фундаментом за адресою АДРЕСА_1, а фактично було реалізовано реконструйоване за державні кошти в сумі 22627 грн. в період з жовтня 2004 року по грудень 2004 року нежитлове приміщення (будівлю діючого магазину) в АДРЕСА_1 за ціною будівельних матеріалів (15 000 грн.), даний правочин (відчуження належного Міністерству Оборони України нерухомого майна) було вчинено продавцем - державним підприємством Міністерства оборони України «Вінницький відділ військової торгівлі №52 Західного оперативного командування» в особі його начальника Ананьєвої В.І. без відповідного дозволу (окремого доручення) Міністерства Оборони України на відчуження майна, що закріплене за підприємством військової торгівлі - ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» на праві господарського відання підприємства, тобто без необхідного обсягу цивільної дієздатності та за відсутності вільного волевиявлення власника майна - держави в особі Міністерства Оборони України; крім того, земельна ділянка площею 0,1025 га, на якій це нерухоме майно розташоване, до цих пір знаходиться у постійному користуванні концерну «Військторгсервіс», правонаступника ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК», то за таких законних підстав оспорюваний правочин слід в судовому порядку визнати недійсним із застосуванням реституції як наслідку його недійсності.

Рішення Замостянського районного суду від 8.12.2006 р. не має для суду преюдиційного значення, оскільки в судовому засіданні не знайшов підтвердження факт розгляду у вказаному суді цивільної справи № 4230/06 чи № 4320/06 за позовом ОСОБА_2 до ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» про визнання права приватної власності та винесення судом рішення про визнання договору купівлі-продажу від 12.09.2005 р. нерухомого майна по АДРЕСА_1, не посвідченого нотаріально дійсним та визнання права власності на нежиле приміщення площею 98,40 кв.м. по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2

Подані до суду 11.12.2013 р. заперечення адвоката ОСОБА_9 в інтересах відповідача ОСОБА_2 про законність оспорюваного правочину суд визнає правомірною позицією захисту інтересів сторони і до уваги не бере через спростування їх дослідженими в судовому засіданні належними доказами.

Крім того, суд визнає, що позивачем пропущено з поважних причин строк позовної давності для звернення до суду за захистом прав держави в особі Міністерства Оборони України, який підлягає поновленню, оскільки про наявність факту порушення процедури відчуження спірного нерухомого майна стало відомо після здійснення територіальним Центральним управлінням внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства Оборони України змішаного аудиту (фінансового аудиту та аудиту відповідності) Вінницької філії концерну «Військторгсервіс» на підставі аудиторського звіту від 8.05.2013 р. № 234/3/48/А.

Висновки суду підтверджуються такими доказами:

- Статутом ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК», затвердженого Міністром Оборони України О.І. Кузьмуком та зареєстрованим за № 24901446100010960 реєстраційною палатою Вінницької міської ради (наказ №2241 від 17.04.2000 р.) (а.с.а.с. )

- рішенням виконавчого комітету Гайсинської міської ради Вінницької області №330 від 20.10.2004 р. про оформлення права державної власності на будівлю магазину по АДРЕСА_1 загальною площею 102,50 кв.м. за державою в особі Міністерства Оборони України та видачу свідоцтва про право державної власності (а.с.130 т.2);

- державним актом на право постійного користування землею серії І-ВН № 000810, за яким Гайсинській філії №3 Вінницького відділу військової торгівлі №52 Гайсинською міською радою народних депутатів Гайсинського району Вінницької області України видано державний акт на право постійного користування 0,7855 га землі в межах згідно з планом землекористування (в тому числі ділянка №2 площею 0,1025 га) для розміщення підприємств Міноборони відповідно до рішення Гайсинської ради народних депутатів від 22.12.1999 року № 363 (а.с.а.с.28,29,33, 33(зв.) т.2);

- документами інвентаризаційної справи КП «Гайсинське міжрайонне бюро технічної інвентаризації» нежитлової будівлі в АДРЕСА_1: з технічного паспорту на будівлю видно, що вона складається з таких приміщень: торгівельної зали площею 32,50 кв.м., санвузла площею 2,30 кв.м , трьох приміщень площею 12,90 кв.м., 15,00 кв.м. та 22,80 кв.м., торгівельної зали площею 12,90 кв.м., підвалу площею 30,7 кв.м., загальна площа становить 98,40 кв.м.; витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 5340564, за яким 8.11.2004 р. за державою в особі Міністерства Оборони України зареєстровано право загальнодержавної власності на будівлю магазину по АДРЕСА_1;

- свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 8.11.2004 р. , за яким державі в особі Міністерства Оборони України на праві загальнодержавної власності належить будівля магазину загальною площею 102,5 кв.м. по АДРЕСА_1 (а.с.131 т.2);

- витягом про реєстрацію права власності № 13086222, за яким 27.12.2006 р. за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю в АДРЕСА_1 площею 98,40 кв.м. на підставі рішення Замостянського райсуду м.Вінниці від 8.12.2006 р.(а.с.52т.2);

- оглянутою в судовому засіданні цивільною справою Замостянського районного суду м.Вінниці № 2-4230/06, з якої видно що в цьому суді за вказаним номером зареєстрована цивільна справа за позовом ДП «Вінницькі теплові мережі» до ОСОБА_6 про стягнення боргу (копії палітурки справи №2-4230/06 та ухвали суду на а.с.а.с.64,65 т.2);

- оглянутою в судовому засіданні цивільною справою Замостянського районного суду м.Вінниці № 2-4320/06 за позовом ОСОБА_2 до ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» про визнання права власності, яка містить рішення суду від 10.11.2006 р. про визнання дійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 15.09.2005 р. та визнання за ОСОБА_2 права власності на об'єкт нерухомого майна в АДРЕСА_1 (копія рішення на а.с.66 т.2);

- договором №5на виконання ремонтних робіт між ПП ОСОБА_4 та Шевчук Т.І. та актами виконання підрядних робіт від 1.12.2004 р., 5.11.2004 р., 4.10.2004 р., 28.10.2004 р., 21.12.2004 р., 22.11.2004 р., за якими в період з жовтня 2004 року по грудень 2004 року за рахунок філії №3 ДП МОУ «ВВВТ №52 ЗОК» ПП ОСОБА_4 проведено зовнішні ремонтні роботи приміщення магазину загалом на суму 22672 грн.;

- показаннями свідка ОСОБА_4, який підтвердив факт проведення ним зовнішніх ремонтних робіт приміщення магазину за адресою АДРЕСА_1, та пояснив, що під час їх здійснення в період з жовтня 2004 року по грудень 2004 року та ще близько двох років по тому магазин працював і здійснював продаж побутової техніки, вказав також, що контроль за виконанням ним вказаних робіт здійснювали Шевчук Т.І., Ананьєва В.І. та ОСОБА_9;

- висновком будівельно-технічної експертизи від 25.12.2013 р. №36 про те, що по всім найменуванням будівельних робіт, не зазначених в таблицях №1-5, об'єми фактично виконаних робіт та затрачених матеріалів з ремонту (реконструкції) приміщення АДРЕСА_1, відповідають актам виконаних підрядних робіт (а.с.а.с.146-153 т.2);

- показаннями свідка ОСОБА_10, продавця магазину по АДРЕСА_1, про те, що на період проведення зовнішніх ремонтних робіт в 2004 році магазин не припиняв працювати, в ньому здійснювалася торгівля побутовою технікою;

- показаннями свідка ОСОБА_11 про те, що ним в вересні 2006 року з Ананьєвою В.І. було досягнуто домовленість про оренду магазину «Військторгсервіс» в АДРЕСА_1, де на той час реалізовувалася побутова техніка, в приміщенні офісу Ананьєвої В.І. в м.Вінниці по вул. 50-річчя Перемоги-25 вони уклали договір оренди магазину, який підписала Ананьєва В.І., власника магазину ОСОБА_1 орендар не знає до цього часу, всі подальші договори були теж підписані нею, орендну плату в сумі 4970 грн. щомісячно ОСОБА_11 безпосередньо передавав готівкою Ананьєвій В.І., за рахунок орендної плати провів ремонт вказаної будівлі, всі домовленості і розрахунки проводив безпосередньо з нею;

- показаннями свідка Ананьєвої В.І. про те, що на момент реалізації будівлі як будівельних матеріалів приміщення магазину не розбиралося, вона була головою комісії, створеної нею для оформлення акту списання вказаного приміщення, на момент списання в приміщенні магазину здійснювалася торгівля книгами та побутовою технікою, стіни будівлі мали тріщини, були в незадовільному стані, проте магазин працював і здавався під охорону; в січні 2005 року цей акт затверджувався ОСОБА_12; підписувала договори оренди магазину з ОСОБА_11 на підставі довіреності, даної їй ОСОБА_2, заперечила факт керування нею ремонтними роботами, які проводив ОСОБА_4;

- інформаційним листом концерну «Військторгсервіс» в.о. Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про те, що нерухоме майно ДП МО України «ВВВТ №52 ЗОК» в 2005 році не списувалося (а.с.61 т.2);

- інформаційним листом концерну «Військторгсервіс» Вінницькому прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері про те, що у концерні «Військторгсервіс» відсутня інформація щодо надання МО України як суб'єктом управління майном дозволу на відчуження нежитлової будівлі в АДРЕСА_1 (а.с.63 т.2).

Судові витрати - судовий збір в сумі 243,60 грн. підлягають стягненню з відповідача па підставі ч.3 ст. 88 ЦПК України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору положенням п.11 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 209, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-

Вирішив:

Визнати поважними причини пропуску заступником Вінницького прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, діючого в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, строку звернення до суду та поновити строк звернення до суду.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна - нежитлового приміщення в АДРЕСА_1 вартістю 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень, укладений 12.09.2005 року між державним підприємством Міністерства оборони України «Вінницький відділ військової торгівлі №52 Західного оперативного командування» та ОСОБА_2.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_2 15 000 (п'ятнадцять тисяч) гривень сплачених ним за нежитлове приміщення в АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 12.09.2005 р.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 243,60 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги через Гайсинський районний суд.

Суддя: