ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № 11-902/2006 р.                       Головуючий у І інстанції Хоменко Л.В.

Категорія ст. 366 ч. 1 КК                      Доповідач Білобров В.Д.

УХВАЛА                    ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

21 грудня 2006 року колегія суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого            Оседач М.М.

суддів                       Білоброва В.Д., Сердюка О.Г.

з участю прокурора Басюка С.В.

засудженого             ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2006 року.

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженець м. Чернігова, мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня-спеціальна, одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимий, засуджений за ст. 366 ч. 1 КК України до 1 року обмеження волі із застосуванням ст. 69 КК України без позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих обов'язків.

На підставі ст. 75, 76 КК України звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, якщо протягом 1 року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки.

Стягнуто з ОСОБА_1 183 грн. 08 коп. на користь держави за проведення почеркознавчої експертизи № 119.

Доля речових доказів вирішена відповідно до ст. 81 КПК України.

Вироком суду ОСОБА_1 визнаний винним і засуджений за те, що працюючи на посаді ІНФОРМАЦІЯ_2  Ріпкинського РВ УМВС України в Чернігівський області, тобто будучи службовою особою, умисно вніс завідомо неправдиві відомості в протокол про адміністративне правопорушення, який є офіційним документом, за ст. 173 КУпАП на громадянку ОСОБА_2, зазначивши неправдиві відомості про особу правопорушниці, яка згідно паспорта є ОСОБА_3 та дозволив підписати протокол іншій не встановленій слідством особі.

В апеляції засуджений ОСОБА_1 вважає, що даний вирок є незаконним оскільки висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та неправильно застосовано кримінальний закон. Вказує, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення на ОСОБА_3 не встановив її особу по паспорту, так як знав її особисто, та зробив помилку в написанні її по-батькові, тому не вчиняв службове підроблення, а допустив службову недбалість.

Просить вирок суду скасувати, а справу відносно нього провадженням закрити.

Заслухавши доповідача, засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, міркування прокурора, який вважав, що вирок суду слід залишити без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів кримінальної справи, органами досудового слідства та суду ОСОБА_1 визнаний винним у скоєнні злочину, передбаченому ст. 366 ч. 1 КК України.

ОСОБА_1 як під час досудового слідства, так і в судовому засіданні вину свою не визнав та стверджував, що 29 листопада 2005 року складав протокол про адміністративне правопорушення на ОСОБА_3 за заявою ОСОБА_4 у скоєнні правопорушенні передбаченого ст. 173 КУпАП . Протокол складав за місцем проживання правопорушниці. Зазначив, що відомості в протокол вніс зі слів, паспортні дані її не перевіряв, оскільки довіряв їй, зазначений протокол підписувала особисто.

Діяння за ст. 366 КК України передбачає кримінальну відповідальність за службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

ОСОБА_1 не встановлював особу по паспорту так як знав її особисто і при складанні протоколу зробив помилку при написанні по-батькові, тому, що був певен, що ОСОБА_3 по-батькові значиться ІНФОРМАЦІЯ_3, а не ІНФОРМАЦІЯ_4.

Складання завідомо неправдивих документів передбачає повне виготовлення документа, який містить інформацію, що не відповідає дійсності. Протокол про адміністративне правопорушення складений на ОСОБА_3 повністю відповідає дійсності в частині скоєння правопорушення передбаченого ст. 173 КУпАП, що підтверджується заявою ОСОБА_4

Отже висновок місцевого суду про винність ОСОБА_1 у службовому підробленні суперечать фактичним обставинам справи.

Під час проведення досудового слідства, взагалі, органом досудового слідства не було з'ясовано, чи в дійсності між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 29 листопада 2005 року мався конфлікт і, чи був в діях ОСОБА_3 склад адміністративного правопорушення, передбачений ст. 173 КупАП, дрібне хуліганство і чи притягувалася вона судом до відповідальності за скоєння даного правопорушення.

Будучи допитаною в якості свідка, в судовому засіданні, ОСОБА_3 пояснила, що в дійсності вона викликалася раніше до суду з приводу конфлікту з ОСОБА_4, але ні суд, ні орган досудового слідства не з'ясували дану обставину.

Крім того, постановляючи вирок суд першої інстанції повинен зазначити час, місце, чи мано місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний, чи має місце діяння склад злочину та чи винен підсудний у вчиненні цього злочину.

Однак даних вимог закону, а саме: ст. 323, 324 КПК України при постановленні вироку суд не виконав, що є суттєвим порушенням вимог КПК, яке тягне за собою скасування вироку.

Зазначені вище недоліки не можуть бути усунуті в ході судового засідання і на думку колегії є неповнотою досудового слідства. Тому вирок суду щодо ОСОБА_1   необхідно   скасувати,   а   справу   направити   на   додаткове розслідування. Керуючись ст. ст. 370, 374, 377 КПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 03 листопада 2006 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Ріпкинського району для проведення додаткового розслідування.