Копія:

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22 ц-293 2008 р.                                            Головуючий по 1 інстанції

Категорія: №11, 16                                                          Бащенко С. М.

Доповідач в апеляційній Інстанції Василенко Л.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2008 р. колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                              Бородійчука В.Г.

суддів                                          Василенко Л.І. Демченка В.А.

при секретарі                             Бурдуковій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 2 липня 2007 року по справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Черкаської філії до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги електрозв'язку,

встановила:

03.08.2006 р. ВАТ «Укртелеком» в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Черкаської філії звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги електрозв'язку.

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав, що відповідачеві згідно договору від 06.01.1996 р. у квартирі АДРЕСА_1 було встановлено телефон, виділено телефонний номер 65 - 79 - 36 , відкрито абонент на користування телефоном та надано послуги електрозв'язку. Починаючи з грудня 2003 р. відповідач має заборгованість за надані послуги в розмірі 1163, 99  грн. , яку не має наміру погасити, у зв'язку з чим 22.06.2004 р. телефон було знято, а договір з абонентом розірвано.

Позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість та понесені судові витрати.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 2 липня 2007 р. позовні вимоги ВАТ «Укртелеком» в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Черкаської філії задоволені, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Укртелеком» в особі Центру обслуговування споживачів та продажу послуг Черкаської філії вартість наданих послуг електрозв'язку в розмірі 1163, 99  грн.  та судові витрати в сумі 81  грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просять рішення суду, як таке, що не відповідає чинному законодавству скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

 2

При цьому вказав, що суд не застосував ст. 39 ЗУ «Про телекомунікації», а саме оператор навмисно не надав повної інформації споживачеві стосовно номерів телефонів по яких проводилися з'єднання телекомунікаційних мереж. Крім того, суд не вирішив питання про проведення експертизи стосовно несанкціонованого доступу та не прийняв до уваги клопотання про передачу справи до правоохоронних органів для дослідження та виявлення правопорушників які не санкціоновано користувались мережею.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення сторін, що з'явились, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позов є обґрунтованим.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Діяльність у сфері телекомунікації регулюється Законом України «Про телекомунікації» від 18.11.2003 р. № 1280 - IV.

Згідно до вимог ст. 63 даного Закону умовами надання телекомунікаційних послуг є укладання договору між оператором, провайдером телекомунікацій і споживачем телекомунікаційних послуг відповідно до основних вимог до договору про надання телекомунікаційних послуг, установлених НКРЗ та оплата замовленої споживачем телекомунікаційної послуги.

Відповідно до змісту п. 5 ст. 33 наведеного Закону споживачі телекомунікаційних послуг зобов'язані дотримуватися правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, що затверджені Кабінетом Міністрів України, зокрема виконувати умови договору про надання телекомунікаційних послуг у разі його укладання, у тому числі своєчасно оплачувати отримані ними телекомунікаційні послуги.

При цьому статтею 36 Закону передбачено, що правомірне припинення оператором, провайдером, переліку телекомунікаційних послуг не звільняє споживача від обов'язку оплатити надані йому телекомунікаційні послуги.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що сторонами був укладений договір на надання послуг міського телефонного зв'язку на умовах викладених в договорі, серед яких своєчасне внесення плати за користування телефоном та за міжміські телефонні розмови а. с. 9.

Відповідач в порушення умов договору, згідно до довідки створив заборгованість за спожиті послуги електрозв'язку в сумі 1163, 99  грн.  З часу створення заборгованості за вказані послуги до позивача з будь - якими заявами, в тому числі і про несанкціонований доступ, не звертався.

На підставі наведеного судова колегія вважає, що суд першої інстанції встановивши, що позивачем відповідачу були надані послуги електрозв'язку на телефонний номер 65 - 79 - 36, які останній в порушення наведених вимог Закону та укладеного договору своєчасно, у відповідності до надісланих йому квитанцій не оплатив, до позивача, суду чи інших органів з приводу оскарження неправомірних дій позивача не звертався, обґрунтовано задовольнив позовні вимоги стягнувши суму заборгованості за отримані послуги.

3

Посилання апеляційної скарги на те, що суд не вирішив питання про проведення експертизи стосовно несанкціонованого доступу є безпідставним, оскільки як вбачається з протоколу судового засідання відповідачем таке клопотання в суді першої інстанції не заявлялось. Зауваження на протокол судового засідання не подавались.

Наряду з викладеним, як пояснив у суді апеляційної інстанції представник позивача вказана перевірка була б ними проведена в разі своєчасного звернення відповідача з відповідною заявою. Проте, ОСОБА_1 з заявою з даного приводу до позивача не звертався. На даний час провести вказану перевірку з технічної точки зору не представляється можливим.

Стосовно того, що суд не вирішив клопотання про передачу справи до правоохоронних органів, то і вказана вимога апелянта є безпідставною, так як під час слухання справи наведене клопотання не заявлялось, судом розглядалась справа в порядку цивільного судочинства і підстави для її передачі до правоохоронних органів цивільно - процесуальним законодавством не передбачені. Крім того, сам відповідач до правоохоронних органів з приводу порушення його законних прав не звертався.

Таким чином, доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і на їх правильність не впливають.

Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги судова колегія не вбачає.

Керуючись ст. ст. 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 2 липня 2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає чинності одразу після проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.