Судове рішення #3598724
Справа № 22 -3358/2007р

Справа № 22 -3358/2007р.

Головуючий у 1 інстанції Шевчук О.П.

Категорія Доповідач Котула Л.Г.

 

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

5 листопада    2007 року       Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м.  Києва в складі:

Головуючого Котули Л.Г.

Суддів Поліщук СВ.,  Наумчука М. І.

При секретарі Полонській А.Б. розглянула у відкритому судовому засіданні в м.  Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м.  Києва від 15 січня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2,  ОСОБА_3 до ОСОБА_1,  Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна,  3 особа,  ЖБК « Квазар-7» про визнання права власності.

 

ВСТАНОВИЛА:

 

У серпні ОСОБА_2,  ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_1,  Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна про визнання права власності.

При цьому позивачі посилалися на те,  що у 1986 році їх батько ОСОБА_1 вступив у члени кооперативу ЖБК « Квазар-7» та отримав на себе і членів своєї сім»ї квартиру кв.АДРЕСА_1. За час шлюбу їх батьки повністю внесли пайовий внесок.. У квітні 2002 року мати померла. Після смерті матері вони прийняли спадщину,  але на прохання батька не стали оформляти право власності на частку у спадщині,  а користувалися квартирою всі разом.

У 2006 році батько заявив,  що він є власником всієї квартири і почав створювати перешкоди до користування нею. Такі дії вони вважають є не законними з боку батька,  оскільки вони не відмовлялися від спадщини,  а тому просили задовольнити їх вимоги.

Рішенням Деснянського районного суду м.  Києва від 15 січня 2007 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_2  право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Визнано за ОСОБА_3 право власності   на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.

Зобов»язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна внести в реєстр прав власності на нерухоме майно про належність на праві власності 1/6 частини квартириАДРЕСА_1 ОСОБА_2,  1/6 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3,  4/6 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1.

Ухвалу Деснянського районного суду м.  Києва від 20.12.2006 року скасовано,  арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 знято.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення,  яким визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1    та зобов»язати ОСОБА_2 придбати йому однокімнатну квартиру,  а зазначену квартиру він залишить йому

Заслухавши доповідача ,  пояснення ОСОБА_1,  який підтримав апеляційну скаргу і спросив її задовольнити з підстав викладених у ній ,  ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4,  які заперечували проти задоволення апеляційної скарги ,  вказуючи на те ,  що підстав до її задоволення немає,  оскільки рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи,  дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає,  що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом першої інстанції встановлено,  що ОСОБА_1 та Копейкіна зареєстрували шлюб 11 листопада 1961 року. Від шлюбу у них народилося двоє синів . ОСОБА_3 та ОСОБА_2,  позивачі у справі.

У травні 1991 року ОСОБА_1 повністю вніс пайовий внесок на квартиру і у березні 1999 року Головним управлінням житлового забезпечення КМДА на його ім»я було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 9) ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував про те ,  що зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла(а.с. 16)

Відповідно до вимог  ст.  22 КпШС України майно,  нажите подружжям за час шлюбу,  є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння,  користування і розпорядження цим майном.

Таким чином,  доля ОСОБА_5 у спільній сумісній власності подружжя становила 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 і після її смерті відкрилася спадщина на зазначену частку квартири.

Спадкоємцями після її смерті є ОСОБА_1,  чоловік померлої та її сини : ОСОБА_2,  ОСОБА_3

Згідно  ст.  549 ЦК УРСР визнається,  що спадкоємець прийняв спадщину,  якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно довідки КП по утриманню житлового господарства « Житлорембудсервіс» від 07.06.2006 року в спірній квартирі на день смерті спадкодавця мешкали та були зареєстровані ОСОБА_1,  ОСОБА_2(а.с.  15)

Наведені обставини свідчать про те ,  що   ОСОБА_1 і   ОСОБА_2 прийняли спадщину,  оскільки вступили у її володіння.

У позовній заяві позивачі обґрунтовуючи своїми вимоги посилалися на те,  що після смерті матері вони прийняли спадщину,  але не оформили її ,  оскільки домовилися з батьком,  що будуть разом користуватися спірною квартирою .

З протоколу судового засідання вбачається ,  що відповідач не заперечував проти вимог позивачів,  в тому числі і позову Копейкіна Ю.А.,  тобто визнав ті обставини,  на які посилалися позивачі,  а тому відповідно до п. 1 с т. 61 ЦПК України обставини,  визнані сторонами та іншими особами,  які беруть участь у справі,  не підлягають доказуванню.

Доводи апеляційної скарги про те ,  що відповідач не визнав позов з посиланням на письмові пояснення відповідача,  які він надав суду першої інстанції,  не можуть бути взяті до уваги,  оскільки з наведених пояснень,  не вбачається,  що відповідач заперечував проти вимог свого сина ОСОБА_3,  а лише вказував на те ,  що в останній час у нього погіршилися відносини із сином ОСОБА_2.

Виходячи з наведеного,  сторони успадкували після смерті ОСОБА_5 по 1/6(1/2 :3) частині квартири АДРЕСА_1.

За таких обставин,  суд правильно визнав за позивачами право власності по 1/6 частині квартири АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи,  спірні відносини виникли під час дії ЦК УРСР (1963року),  а тому на них не можуть поширюватися норми ЦК України ,  оскільки спадкоємці прийняли спадщину,  а п.5 Прикінцевих та перехідних положень передбачено

 

,  що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються лише до спадщини ,  яка відкрилася до набрання ним чинності ,  але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.

З   матеріалів справи випливає,  що спадкоємці   спадщину прийняли,  оскільки вступили у володіння спадковим майном.

Разом з тим,  вирішуючи спір ,  суд помилково виходив з положень ЦК України,  який набрав чинності з 1 січня 2004 року,  а тому колегія суддів вважає,  що з мотивувальної частини необхідно виключити посилання суду на  ст.  ст.  1261, 1267 ЦК України і вважати,  що спір вирішено на підставі  ст. 529, 562, 549 ЦК УРСР( 1963 року) . Згідно  ст.  30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач ,  тобто особи між якими виник матеріально-правовий спір,  що його повинен розв»язати суд.

Пред»являючи позов позивачі вказали відповідачем крім ,  ОСОБА_1 і Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна.

Разом з тим,  суд належним чином не перевірив чи є зазначена юридична особа відповідачем у справі та зобов»язуючи його внести зміни в реєстр прав власності на нерухоме майно,  суд не взяв до уваги,  що згідно ч. 1 ст.  18 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви володільця ( правонабувача) ,  сторін( сторони) правочину,  за яким виникло речове право,  або уповноважених ними (нею) осіб.

З матеріалів справи вбачається ,  що позивачі з відповідними заявами до Київського БТІ та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна не зверталися.

В даному випадку виник спір між спадкоємцями щодо визначення права власності на частку у спадщині.

За таких обставин,  колегія суддів дійшла висновку про те ,  що рішення суду в частині зобов»язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна внести зміни в Реєстр прав власності на нерухоме майно підлягає скасуванню і в цій частині необхідно відмовити у задоволені позову ,  оскільки підставою для реєстрації речових прав на майно є заява володільця (правонабувача) - сторін(сторони) правочину,  за яким виникло речове право і лише при безпідставній відмові у такій реєстрації - рішення суду.

Керуючись  ст.  ст.  303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України .колегія суддів,  -

 

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м.  Києва від 15 січня 2007 року в частині зобов»язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна внести зміни в Реєстр прав власності на нерухоме майно про належність на праві власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2,  1/6 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3,  4/6 частин квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення,  яким відмовити у задоволені позову.

Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на  ст.  1261, 1267 ЦК України як на правову підставу вирішення спору.

В решті рішення залишити без змін.

 

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація