Справа № 22 -3358/2007р.
Головуючий у 1 інстанції Шевчук О.П.
Категорія Доповідач Котула Л.Г.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 листопада 2007 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого Котули Л.Г.
Суддів Поліщук СВ., Наумчука М. І.
При секретарі Полонській А.Б. розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2007 року в справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна, 3 особа, ЖБК « Квазар-7» про визнання права власності.
ВСТАНОВИЛА:
У серпні ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_1, Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна про визнання права власності.
При цьому позивачі посилалися на те, що у 1986 році їх батько ОСОБА_1 вступив у члени кооперативу ЖБК « Квазар-7» та отримав на себе і членів своєї сім»ї квартиру кв.АДРЕСА_1. За час шлюбу їх батьки повністю внесли пайовий внесок.. У квітні 2002 року мати померла. Після смерті матері вони прийняли спадщину, але на прохання батька не стали оформляти право власності на частку у спадщині, а користувалися квартирою всі разом.
У 2006 році батько заявив, що він є власником всієї квартири і почав створювати перешкоди до користування нею. Такі дії вони вважають є не законними з боку батька, оскільки вони не відмовлялися від спадщини, а тому просили задовольнити їх вимоги.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2007 року позов задоволено.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_3 право власності на 1/6 частину квартири АДРЕСА_1.
Зобов»язано Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна внести в реєстр прав власності на нерухоме майно про належність на праві власності 1/6 частини квартириАДРЕСА_1 ОСОБА_2, 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, 4/6 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1.
Ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 20.12.2006 року скасовано, арешт накладений на квартиру АДРЕСА_1 знято.
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1 та зобов»язати ОСОБА_2 придбати йому однокімнатну квартиру, а зазначену квартиру він залишить йому
Заслухавши доповідача , пояснення ОСОБА_1, який підтримав апеляційну скаргу і спросив її задовольнити з підстав викладених у ній , ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги , вказуючи на те , що підстав до її задоволення немає, оскільки рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 та Копейкіна зареєстрували шлюб 11 листопада 1961 року. Від шлюбу у них народилося двоє синів . ОСОБА_3 та ОСОБА_2, позивачі у справі.
У травні 1991 року ОСОБА_1 повністю вніс пайовий внесок на квартиру і у березні 1999 року Головним управлінням житлового забезпечення КМДА на його ім»я було видано свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1. (а.с. 9) ОСОБА_1 у судовому засіданні не заперечував про те , що зазначена квартира є спільною сумісною власністю подружжя.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла(а.с. 16)
Відповідно до вимог ст. 22 КпШС України майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.
Таким чином, доля ОСОБА_5 у спільній сумісній власності подружжя становила 1/2 частину трикімнатної квартири АДРЕСА_1 і після її смерті відкрилася спадщина на зазначену частку квартири.
Спадкоємцями після її смерті є ОСОБА_1, чоловік померлої та її сини : ОСОБА_2, ОСОБА_3
Згідно ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.
Згідно довідки КП по утриманню житлового господарства « Житлорембудсервіс» від 07.06.2006 року в спірній квартирі на день смерті спадкодавця мешкали та були зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2(а.с. 15)
Наведені обставини свідчать про те , що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 прийняли спадщину, оскільки вступили у її володіння.
У позовній заяві позивачі обґрунтовуючи своїми вимоги посилалися на те, що після смерті матері вони прийняли спадщину, але не оформили її , оскільки домовилися з батьком, що будуть разом користуватися спірною квартирою .
З протоколу судового засідання вбачається , що відповідач не заперечував проти вимог позивачів, в тому числі і позову Копейкіна Ю.А., тобто визнав ті обставини, на які посилалися позивачі, а тому відповідно до п. 1 с т. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Доводи апеляційної скарги про те , що відповідач не визнав позов з посиланням на письмові пояснення відповідача, які він надав суду першої інстанції, не можуть бути взяті до уваги, оскільки з наведених пояснень, не вбачається, що відповідач заперечував проти вимог свого сина ОСОБА_3, а лише вказував на те , що в останній час у нього погіршилися відносини із сином ОСОБА_2.
Виходячи з наведеного, сторони успадкували після смерті ОСОБА_5 по 1/6(1/2 :3) частині квартири АДРЕСА_1.
За таких обставин, суд правильно визнав за позивачами право власності по 1/6 частині квартири АДРЕСА_1.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні відносини виникли під час дії ЦК УРСР (1963року), а тому на них не можуть поширюватися норми ЦК України , оскільки спадкоємці прийняли спадщину, а п.5 Прикінцевих та перехідних положень передбачено
, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються лише до спадщини , яка відкрилася до набрання ним чинності , але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
З матеріалів справи випливає, що спадкоємці спадщину прийняли, оскільки вступили у володіння спадковим майном.
Разом з тим, вирішуючи спір , суд помилково виходив з положень ЦК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, а тому колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини необхідно виключити посилання суду на ст. ст. 1261, 1267 ЦК України і вважати, що спір вирішено на підставі ст. 529, 562, 549 ЦК УРСР( 1963 року) . Згідно ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач , тобто особи між якими виник матеріально-правовий спір, що його повинен розв»язати суд.
Пред»являючи позов позивачі вказали відповідачем крім , ОСОБА_1 і Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна.
Разом з тим, суд належним чином не перевірив чи є зазначена юридична особа відповідачем у справі та зобов»язуючи його внести зміни в реєстр прав власності на нерухоме майно, суд не взяв до уваги, що згідно ч. 1 ст. 18 Закону України « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно проводиться на підставі заяви володільця ( правонабувача) , сторін( сторони) правочину, за яким виникло речове право, або уповноважених ними (нею) осіб.
З матеріалів справи вбачається , що позивачі з відповідними заявами до Київського БТІ та реєстрації прав власності на об»єкти нерухомого майна не зверталися.
В даному випадку виник спір між спадкоємцями щодо визначення права власності на частку у спадщині.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те , що рішення суду в частині зобов»язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна внести зміни в Реєстр прав власності на нерухоме майно підлягає скасуванню і в цій частині необхідно відмовити у задоволені позову , оскільки підставою для реєстрації речових прав на майно є заява володільця (правонабувача) - сторін(сторони) правочину, за яким виникло речове право і лише при безпідставній відмові у такій реєстрації - рішення суду.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 316 ЦПК України .колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 січня 2007 року в частині зобов»язання Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна внести зміни в Реєстр прав власності на нерухоме майно про належність на праві власності 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_2, 1/6 частини квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_3, 4/6 частин квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на ст. 1261, 1267 ЦК України як на правову підставу вирішення спору.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подання до цього суду касаційної скарги.