№  22-ц-6592/2006                                    Голов.у  1ін.Соловйов  М.І.

Категор.11-18                                           Допов.Костюченко  Н.Є.

УХВАЛА Іменем      України

22  листопада  2006р.  Апеляційний  суд  Дніпропетровської  області

у  складі  суддів-Костюченко  Н.Є. ,Басуєвої  Т.А.    Прозорової  М.Л. при  секретарі  -  Худолій  Н.В.

розглянувши  у  судовому  засіданні  в  М.Дніпропетровську  цивільну справу  за  позовом  ОСОБА_1  до  ОСОБА_2  про  стягнення  боргу,-

                                         встановив                                  

В  апеляційній  скарзі  ОСОБА_2  просить  змінити  рішення Магдалинівського  районного  супу  від  29серпня  2006р.про  стягнення з  нього  грошових  сум,  стягнути  з  нього  на  користь  ОСОБА_1  суму 5005грн.,а  в  решті  позовних  вимог  відмовити,  посилаючись  на  те,що суд  не  застосував  норми  сімейного  Кодексу,не  дав  оцінку факту  вико­нання  договору  в  результаті  повернення  боргу  ОСОБА_3;  не  залучив останню  до  участі  у  розгляді  справи;  залишив  без  уваги, що  дружина та  чоловік  мають  рівні  права  на  володіння,користування  та розпоряд­ження  майном.

Під  час  вирішення  справи  суд  1-ї  інстанції  встановив, що  9груд-ня  2005р.  між  ОСОБА_1  та  ОСОБА_2 у  присутності  іх  дружин  укла­дено  договір  позики,  згідно  якого  відповідач  позичив  у  позивача гроші  у  сумі  45450грн.   /9000долл.США/  і  зобов'язався  повернути  їх позивачеві  до  9.06.2006.

Оскільки  відповідач  порушив  умови  договору:  повернув  8000дол..-не  позивачу,  а  його  дружині  ОСОБА_3, шлюб  між  якими  за  рішенням суду  від  10.04.2006.  розірвано,суд  стягнув  з  відповідача суму  основного  боргу,  3%  річних,пеню  300грн.,відмовивши  йому  у стягненні  моральної  шкоди.

Апеляційний  суд  вважає  рішення  законним,таким,що  відповідає вимогам  ст.625,1046-1050  ЦКУ, договору  позики,  встановленим  обста­винам  справи.

Так,  встановлено,що  сторони  9.12.2005.  уклали  письмовий  дого­вір  позики  у  присутності  своїх  дружин  і  за  їх  згодою  про  те,шо  по­зивач  позичив  відповідачу  гроші  у  сумі  45450грн.,  а  останній  зо­бов'язався  повернути  цю  суму  позивачеві  до  9.06.2006.,  в  разі  де­вальвації  національної  грошової  одиниці  України  відповідач  повинен повернути  у  гривнях  еквівалент  9000долл.США.

Таким  чином,  сторонами  по  договору  є  позивач  та  відповідач.

Враховуючи,що  в  порушення  умов  договору  відповідач  повернув суму  еквівалентну  8000долл.  не  позивачеві,а  його  дружині-ОСОБА_3 тобто  не  стороні  у договорі,а  умови  договору  щодо  повернення  суми боргу  у  встановлений  строк  позивачеві  ОСОБА_1  не  виконав,  дока­зів  про  повернення ОСОБА_1  хоча  б  частини  суми-не  надав,  районний суд  обгрунтовано  на  підставі  вимог  зазначених  вище  норм  закону  стяг­нув  з  відповідача  на  користь  позивача  суму  основного  боргу,  3%річних,пеню.  Розмір  стягнутих  сум  відповідачем  не  оспорюється.

Доводи  у  скарзі  про  незастосування  судом  матеріального  закону-норм  Сімейного  Кодексу-  не  можуть  бути  прийняті  до  уваги,  так  як норми  СК  застосовуються  при  вирішенні  спору  між  подружжям,  а  у данному  випадку укладено договір  позики,  спірні  відносини  з якого  регулюються  Цивільним  Кодексом,  та,  крім  того,  дружина  пози­вача,  якій  відповідач  повернув  частину  грошей,  не  є  стороною у до­говорі,  а  тому  повернення  їй  грошової  суми  є  порушенням  п.2  дого­вору  позики.

Виходячи  із  зазначеного,  немає  підстав  вважати  обгрунтованими  поси­лання  у  скарзі  на  неврахування  судом  встановлених  обставин  спра­ви  та  залишення  їх  без  оцінки.

Керуючись  ст.ст.307,308  ЦПК  України,    апеляційний  суд  -

УХВАЛИВ

Апеляційну  скаргу  -  відхилити.

Рішення  Магдалинівського  районного  суду  від  29  серпня  2006р. залишити  без  змін.

Ухвала  чинна  з  моменту  проголошення,  може  бути  оскаржена у  2-місячний  строк  до  касаційного  суду.