Головуючий суду 1 інстанції - Кравченко Н.О.
Доповідач - Туренко С.І.
Справа № 437/12563/13-ц
Провадження № 22ц/782/149/14
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 березня 2014 року м. Луганськ
Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Луганської області в складі:
головуючого - судді Туренка С.І.,
суддів - Авалян Н.М., Максюта І.О.,
при секретарі - Вербицькому І.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі апеляційного суду Луганської області у м. Луганську апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 16 грудня 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, -
встановила:
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу, в якому просив стягнути з відповідача суму несплаченої заборгованості за договором позики грошових коштів у poзмірі 215499 грн. 70 коп. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 16 вересня 2010 року відповідач взяв у нього в борг грошову суму в poзмірі 77146 гривень 50 копійок на умовах договору позики грошових коштів, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 та зареєстрований в peєстрі за № 8289. Позивач, також, зазначив, що 16 вересня 2010 року для забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за договором позики грошових коштів між ними був укладений договір іпотеки, який був нотаріально посвідчений приватним нотapiycoм Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5, та зареєстрований в pеєстрі за № 8290.
Відповідно до п. 4 договору повернення позики має бути здійснено у строк до шістнадцятого листопада дві тисячі десятого року. Відповідач борг повернув з порушенням строків передбачених договором позики грошових коштів, а саме: 22.11.2010 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 4400 євро, що на день повернення боргу за офіційним курсом НБУ (100 євро = 1.101,2049 гривень) складає 48453 гривні 02 копійки. 23.08.2012 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 3700 гривень 00 копійок. 20.09.2012 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 3000 гривень 00 копійок. 22.10.2012 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 9300 гривень 00 копійок. 15.03.2013 року відповідач сплатив позивачу грошові кошти у poзмірі 15000 гривень 00 копійок, тим самим повністю повернувши суму основного боргу та почавши сплату заборгованості, яка нараховувалась відповідно до п. 8 договору позики грошових коштів. 01.04.2013 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 2000 гривень 00 копійок. Станом на 10.08.2013 року сума несплаченої заборгованості складає 215499,70 гривень.
Рішенням Ленінського районного суду міста Луганська від 16 грудня 2013 року позовні вимоги були задоволені в повному обсязі. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму заборгованості у розмірі 215499,70 гривень та судовий збір у розмірі 2155,00 гривень.
Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просив рішення суду скасувати і постановити по справі нове яким у задоволені позову про стягнення заборгованості, а саме пені у розмірі 215499,70 гривень відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши її доводи, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1,3 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суді першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Відповідно до п.п.1,2,3 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право залишити рішення його без змін, скасувати рішення і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог або змінити рішення.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.309 ЦПК України підставами для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають з встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України законним і обґрунтованим є рішення, коли суд виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених такими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Зазначеним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає.
Судом встановлено, що 16.09.2010 року відповідач ОСОБА_3 взяв у позивача ОСОБА_4 в борг грошову суму в розмірі 77146,50 гривень на умовах договору позики грошових коштів, який був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Луганського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_5 та зареєстрований в реєстрі №8289. Своєчасно відповідно до умов укладеного договору відповідач ОСОБА_3 суму позики не повернув.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності в повному обсязі. До правовідносин сторін суд застосував норми ст.ст.536, 625 ЦК України щодо обов'язку боржника сплатити проценти за користування грошовими коштами.
Проте, з вказаним висновком суду погодитись не можна, оскільки він не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Згідно умов вищевказаного договору позики грошових коштів від 16.09.2010 року зазначено, що повернення позики має бути здійснено у строк до 16 листопада 2010 року.
Відповідно до п. 8 договору позики зазначено, що якщо Позичальник своєчасно не поверне Позикодавцю суму позики згідно пункту 3 цього договору, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, тобто Позичальник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. У разі якщо Позичальник прострочує виконання цього договору, він повинен сплатити Позикодавцю один відсоток від суми боргу за кожний прострочений день.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В даному випадку сторони у договорі позики обумовили цивільно-правову відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачену ст.. 625 ЦК України та вид забезпечення виконання зобов'язання у вигляді пені, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Проте, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що сума боргу за вказаним договором позики складає сплату процентів відповідно до ст.. 625 ЦК України, оскільки один відсоток від суми боргу за кожний прострочений день, що обчислюється від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання та обумовлений сторонами за своєю правовою природою є неустойкою (пенею).
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що сума грошових коштів, яка є предметом договору позики повернута позичальником позикодавцю в повному обсязі, але з порушенням строків повернення передбачених вказаним договором.
Так, згідно наданих суду розписок 22.11.2010 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 4400 євро, що на день повернення боргу за офіційним курсом НБУ (100 євро = 1.101,2049 гривень) складає 48453 гривні 02 копійки.
23.08.2012 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 3700 гривень 00 копійок. 20.09.2012 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 3000 гривень 00 копійок.
22.10.2012 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 9300 гривень 00 копійок.
15.03.2013 року відповідач сплатив позивачу грошові кошти у poзмірі 15000 гривень 00 копійок, тим самим повністю повернув суму основного боргу та фактично почав сплату заборгованості.
01.04.2013 року відповідач повернув частину боргу у poзмірі 2000 гривень 00 копійок.
Розмір сплаченої суми, яка перевищує суму позики, складає 4306,52 грн.
Згідно розрахунку нарахованої заборгованості, сума боргу відповідача за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання складає: за період з 17.11.2010 року по 21.11.2010 року - 3857,30 грн., за період з 22.11.2010 року по 22.08.2012 року - 183635,20 грн., за період з 23.08.2012 року по 19.09.2012 року 6998,04 грн., за період з 20.09.2012 року по 21.10.2012 року - 7037,76 грн., за період з 22.10.2012 року по 14.03.2013 року 18277,92 грн. Загальна сума нарахованої пені складає 219806,22 грн.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
В даному випадку підлягає застосуванню строк позовної давності в один рік, оскільки стороною відповідача під час розгляду справи в суді першої інстанції, було подано відповідну заяву.
Доводи апелянта, що строк позовної давності за вимогами про стягнення неустойки (пені) сплинув 17.11.2011 року не заслуговують на увагу за наступних підстав.
Враховуючи, що відповідачем сума боргу повністю була повернута 15.03.2013 року, а позивач з даним позовом звернувся до суду 14 серпня 2013 року, то з урахуванням річного строку позовної давності суму пені слід нараховувати за період з 14.08.2012 року по 14.03.2013 року включно. В даному випадку розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає суму з вирахуванням сплаченої ним суми у розмірі 4306,52 грн., а саме 34896,09 грн., - 4306,52 грн., = 30589,57 грн.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає необхідним позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково і стягнути з відповідача суму боргу у вигляді пені у розмірі 30589,57 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 306 гривень 01 копійку.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи, що суд встановив обставини справи і характер правовідносин сторін, але висновки суду не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права, тому відповідно ст. 309 ЦПК України, вказані обставин є підставами для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
Керуючись ст.ст. 209, 303,307,309, 313, 314,316 ЦПК України судова колегія ,-
в и р і ш и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду міста Луганська від 16 грудня 2013 року скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму боргу у розмірі 30589 (тридцять тисяч п'ятсот вісімдесят дев'ять) гривень 57 копійок.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 306 гривень 01 копійку.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_4 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його оголошення, однак його може бути оскаржено шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції: Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: