Справа № 764/272/14-ц

Провадження № 6/764/171/2014

УХВАЛА

13 лютого 2014 року Ленінський районний суд міста Севастополя в складі: головуючого судді - Гаркуші О.М., при секретарі - Грищенко Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Севастополі заяву ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, суд -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду з позовом в якому просить скасувати міри забезпечення, а саме арешт накладений на домоволодіння АДРЕСА_1 який належав на праві власності ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1. Вимоги заяви мотивовані тим, що при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_2 - батька заявника, йому стало відомо, що на домоволодіння був накладений арешт.

В судове засідання заявник не з'явився, був сповіщений належним чином.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 ЦПК України, неявка осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 09 серпня 1990р. батько заявника є власником домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.6).

Відповідно до довідки старшого секретаря Ленінського районного суду міста Севастополя від 29.01.2014р. в алфавітному покажчику до цивільних справ Ленінського районного суду міста Севастополя цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 не заходиться, тому підтвердити накладення арешту на будинок АДРЕСА_1.

Наданий заявником документ- відомості з єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна, у якому вказано, що на вищевказаний житловий будинок накладено обтяження у вигляді арешту нерухомого майна на підставі архівного запису № реєстру 1921-3 від 06.05.1999 року Ленінського районного суду міста Севастополя, суд не може прийняти в якості доказу наявності обтяження у вигляді арешту.

Відповідно до Положення про Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, затвердженого наказом Міністерства Юстиції України 09.06.1999 N 31/5, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 червня 1999 р. за №364/3657 (п.1.1.) Єдиний реєстр заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (далі - Реєстр заборон) - це електронна база даних, яка містить відомості про обтяження нерухомого майна: накладені заборони відчуження та арешти нерухомого майна; вилучення записів про заборони відчуження та арешти нерухомого майна.(п.3.1.) Інформація з Реєстру заборон надається у вигляді витягів на запити (додаток 4) будь-яких фізичних та юридичних осіб, складених в паперовій або електронній формі.

Витяги з Реєстру заборон містять таку інформацію: номер витягу, дата; дані про тип обтяження; дані про об'єкт обтяження; дані про особу (осіб), щодо майна якої (яких) встановлено обтяження; дані про обтяжувача; дані про підставу обтяження; дані про Реєстратора та дату внесення обтяження; параметри запиту; відомості про особу, що надала витяг (п. 3.3.).

Відповідно до п. 3.4. запит, зазначений у пункті 3.2 та складений в паперовій формі, подається за формою, наведеною у додатку 4, та/або на бланку встановленої форми з обов'язковим зазначенням номера справи/виконавчого провадження та проставленням гербової печатки відповідного органу. Витяги з Реєстру заборон в паперовій формі виготовляються Реєстраторами з використанням спеціальних бланків документів реєстрів інформаційної системи Міністерства юстиції України та завіряються своїм підписом та печаткою. Витяг виготовляється в двох примірниках, один з яких видається заявникові, а другий - залишається у справі Реєстратора.

Відповідно до п. 1.8. витяг з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - це документ, який свідчить про внесення реєстраційного запису до Реєстру заборон або про відсутність такого запису.

Таким чином заявником не надано до суду витягу з єдиного реєстру відчуження об'єктів нерухомого майна, встановленої форми, який є підтвердженням наявності існування накладення обтяження на належний їй будинок, клопотань про запит суду для формування витягу не заявлялось, тому підстав для задоволення заяви у суду не має.

Крім того, частинами 3-5 статті 154 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Особа, щодо якої вжито заходи забезпечення позову без її повідомлення, протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали може подати до суду заяву про їх скасування, яка розглядається судом протягом двох днів.

Наведена стаття передбачає скасування забезпечення позову в ході розгляду цивільної справи у суді першої інстанції. Скасування забезпечення позову полягає у тому, що суд, який розглядає цивільну справу, може скасувати заходи забезпечення позову. Ініціаторами скасування забезпечення можуть бути як особи, що беруть участь у справі, так і сам суд (суддя). Підставою до скасування є зміна умов, що існували на момент постановлення ухвали про забезпечення позову.

Суду не надано доказів існування справи в Ленінському районному суді місті Севастополя в межах якої був накладений спірний вид обтяження на будинок заявника, навпроти відповідно до вищевказаної довідки старшого секретаря наданої 29.01.2014, вбачається, що цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 не надходила, тому підстав вважати, що обтяження було накладено Ленінським районним судом міста Севастополя в 1999р. у суду не має.

Керуючись викладеним, ст. 154 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до апеляційного суду міста Севастополя через Ленінський районний суд міста Севастополя протягом п'яти днів з дня її проголошення.

Суддя -