Справа № 22-2825/2007 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія: 44 Вишаря І.Ю.
Доповідач Якута О.І.
УХВАЛА
Апеляційного суду Вінницької області від 30 листопада 2007 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:
Головуючої: Якути О.І.
Суддів: Щолокової О.В., Мартьянової Л.І.
При секретарі Яблонській І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 22 жовтня 2007 року, -
встановила:
10 вересня 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання права на призначення пенсій за вислугою років, визначення розміру пенсії та стягнення заборгованості по виплаті пенсії.
Третіми особами на стороні відповідача зазначив УМВС України у Вінницькій області, Управління державного департаменту України з питань виконання покарань
Свої вимоги обґрунтовував тим, що у період з 20 червня 1973 року до 06 грудня 1988 року він проходив службу в органах внутрішніх справ Павлодарської області Казахської ССР безперервно.
Наказом від 06 грудня 1988 року за № 327 був звільнений з органів внутрішніх справ в званні старшого лейтенанта внутрішньої служби з посади інженера з організації праці засуджених ВТК-15 в зв'язку із скороченням штату.
Його перші звернення про призначення пенсії за вислугою років до третіх осіб за даним позовом мали місце в січні 2006 року, які не визнали його право на призначення пенсії за вислугою років з посиланням на те, що на день його
2
звільнення з ОВС йому ще не виповнилося 45 років і він не мав 25 років загального трудового стажу, як того вимагає закон.
Проте на час звернення у січні 2006 року йому було 54 роки і відповідно до записів у трудовій книжці його загальний трудовий стаж становив близько 32 років, з яких вислуга років в органах внутрішніх справ становила 15 років 5 місяців 16 днів.
Тобто, його вимоги були відповідними до чинної на час звернення редакції ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 04 липня 2002.
Просив винести рішення, яким визнати за ним право на призначення пенсії за вислугою років з 01 січня 2006 року. Визначити розмір пенсії за вислугою років, яка підлягає виплаті на його користь. Стягнути з відповідача на його користь заборгованість по пенсії за вислугою років з 01 січня 2006 року по день ухвалення судом рішення по суті.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов не визнала, посилаючись на те, що на день звільнення позивач не мав повних сорок п'ять років, вислуга в ОВС складала 15 років 5 місяців 16 днів. Загальний трудовий стаж не складав 25 років.
Представник третьої особи УМВС України у Вінницькій області - ОСОБА_3 із заявленими вимогами не погодилась з тих же міркувань, що і представник відповідача.
Представник третьої особи Управління державного департаменту України з питань виконання покарань у Вінницькій області ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, при цьому на адресу суду подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій також висловив свою думку про те, що позивачу за призначенням пенсії слід було б звертатися за місцем, де він проходив службу в ОВС - місто Павлодар республіки Казахстан.
Рішенням Ленінського районного суду м. Вінниці від 22 жовтня 2007 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження в справі закрити, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, прийшла до наступного.
Так, по справі встановлено.
3
На вимогу суду від 10 жовтня 2007 року третьою особою у справі - УМВС України у Вінницькій області проведено розрахунок вислуги років на пенсію позивача ОСОБА_1 за яким служба в Збройних Силах в період з 06.05.1971 р. по 13.05.1973 р. становить 2 роки 7 днів; служба в органах внутрішніх справ в період з 20.06.1973 р. по 06.12.1988 р. становить 15 років 5 місяців 16 днів. Робота в цивільних організаціях становить 15 років 8 місяців 7 днів.
Загальна вислуга років на 12 жовтня 2007 року складає 33 роки 2 місяці.
На час звернення позивача за призначенням пенсії у січні 2006 року він був у віці старше 45 років, його загальний трудовий стаж складав більше 25 років,
3 яких вислуга років в ОВС становила 15 років 5 місяців 16 днів.
За змістом ст. 12 Закону України „Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в редакції від 04 липня 2002 року, яка була чинною в період з 01 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року, коли набрав чинності Закон України „Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців" від
04 квітня 2006 року, незалежно від підстав та часу звільнення правом на
призначення пенсії за вислугою років користувалися перелічені в цій статті особи,
які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку, мали
загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12
календарних років і 6 місяців становить військова служба, або служба в органах
внутрішніх справ (крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а
також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений
з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного
діяння).
Таке розуміння зазначеної норми матеріального права при її застосуванні і саме в таких випадках висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 07 листопада 2006 року при перегляді судового рішення за винятковими обставинами, в якій також вказав, що та обставина, що на час розгляду справи законодавець змінив зміст конфліктної норми права, в даному випадку не має правового значення.
Зважаючи на викладене суд першої інстанції визнав право позивача на призначення пенсії за вислугою років з 01 січня 2006 року доведеним.
Правовідносини, які склалися між позивачем і третіми особами, виникли до 01 січня 2007 року, виходячи з того, що до цього часу питання призначення і виплати пенсій такого характеру входило до компетенції відповідних служб третіх осіб. І лише з 01 січня 2007 року ці функції було передано відповідачу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 02 листопада 2006 року за № 1522 з подальшою передачею всіх пенсійних справ.
Зазначений факт передачі від третіх осіб відповідачу функцій щодо призначення і виплати пенсій за вислугу років особам, які проходили службу в ОВС, суд першої інстанції визнав таким, що дає підстави для покладення юридичної відповідальності на відповідача за винні дії третіх осіб.
4
В порядку досудової підготовки на виконання вимоги суду від 10 жовтня 2007 року третьою особою УМВС України у Вінницькій області здійснено розрахунок основного розміру пенсії позивачу ОСОБА_1, згідно якого її розмір становить 765 грн. 76 коп.
Заборгованість по виплаті пенсії з 01 січня 2006 року по жовтень 2007 року становить 16 080 грн. 96 коп. (765,76x21), які підлягають стягненню з відповідча.
Такі висновки суду першої інстанції є законними і обґрунтованими. Судове рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно із ст. 308 ЦІЖ України є підставою для відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.
Твердження відповідача, що спір, який виник, мав би вирішуватися в порядку адміністративного судочинства, є необгрунтованими, оскільки відповідач за обставинами, що склалися, не наділений владними повноваженнями щодо призначення пенсії такого характеру за період до 01 січня 2007 року, а повноваження третіх осіб по справі з часу, що вказаний, припинені.
Тобто має місце спір про оспорюване право на пенсію, яке фактично не визнали треті особи, повноваження яких вже припинені.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 308, 315 ЦПК України, судова колегія -
ухвалила:
Апеляційну скаргу відповідача Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області відхилити, а рішення Ленінського районного суду міста Вінниці від 22 жовтня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня її проголошення.