Єдиний унікальний номер 226/3700/13-к

Номер провадження 11-кп/775/328/2014

УХВАЛА

Іменем України

11 лютого 2014 року місто Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Самойленка А.І.

суддів Черкашина М.В., Половинкина Б.О.

при секретарі Поповичу П.М.

з участю

прокурора Заїки О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Новогродівка Донецької області, який мешкає в будинку АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою квартира АДРЕСА_2, раніше судимого 15 листопада 2011 року Димитровським міським судом за ст.389 ч.2, ч.1, 2 ст.71, 72 КК України до 2 місяців 20 днів арешту,

у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.2 КК України,

встановив:

Вироком Димитровського міського суду Донецької від 11 грудня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.164 ч.2 КК України, і призначено покарання у виді 2 років обмеження волі.

ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злісного ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів) особою, раніше судимою за скоєння злочину, передбаченого ст.164 КК України, за таких обставин.

Обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до рішення Димитровського міського суду Донецької області від 20 травня 2008 року, будучи особою, раніше судимою за злочин, передбачений ст.164 КК України, судимість за який не знята та не погашена у встановленому законом порядку, був зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі 1/4 частки заробітку (доходу), але не менш 30% прожиткового мінімуму щомісячно з 11 лютого 2008 року до виповнення сину ОСОБА_3 18 років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 року.

Однак, ОСОБА_1, будучи фізично здоровим та дієздатним, ніде не працює, на обліку в Димитровському міському центрі зайнятості не перебуває, будь яких заходів для працевлаштування не вживає, не бажаючи займатися суспільно-корисною працею та заробляти кошти на утримання своєї неповнолітньої дитини. ОСОБА_1 умисно з 20 жовтня 2009 року по 30 жовтня 2013 року аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 не виплачував, матеріальної допомоги не надавав, тим самим злісно ухилявся від виплати аліментів.

У результаті цього за ним утворилася заборгованість по виплаті аліментів: за період з 20 жовтня 2009 року по 22 жовтня 2010 року, яка у грошовому еквіваленті становить 7254,91 гривень (що в сукупності становить 12 місяців 3 дні); за період з 26 листопада 2010 року по 4 березня 2013 року, яка у грошовому еквіваленті становить 23159,40 гривень (що в сукупності становить 2 роки 3 місяці 8 днів); за період з 24 травня 2013 року по 30 жовтня 2013 року становить 4951,45 гривень (що в сукупності становить 5 місяців 7 днів).

Загальна сума заборгованості по аліментам складає 35365,76 гривень, що в сукупності становить 3 роки 8 місяців 18 днів і перевищує суму виплат за 6 місяців відповідних платежів.

В апеляціях обвинувачений ОСОБА_1 і потерпіла ОСОБА_5 просять змінити вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання і призначити ОСОБА_1 за ст.164 ч.2 КК України покарання, не пов'язане з обмеженням волі. В обґрунтування своїх апеляцій посилаються на надмірну суворість призначеного судом покарання, оскільки обвинувачений повністю визнаю свою вину у скоєному злочині, щиро покаявся, потерпіла ОСОБА_5 і в суді першої інстанції просила не призначати обвинуваченому суворе покарання, будучи заінтересованою отримувати аліменти від ОСОБА_1, а не в суворості покарання обвинуваченому.

В апеляційному суді обвинувачений ОСОБА_1 підтримав свою апеляційну скаргу і просив задовольнити її з зазначених у скарзі підстав.

Прокурор прокуратури Донецької області Заїка О.В. висловив думку про необхідність відхилення апеляцій і залишення вироку щодо ОСОБА_1 без зміни.

Апеляційний суд вважає, що підстави для задоволення апеляційних скарг відсутні, виходячи з наступного.

Фактичні обставини вчинення злочину, доведеність вини ОСОБА_1 та правильність кваліфікації його дій за ст.164 ч.2 КК України в апеляційних скаргах не оспорюються і відповідно до вимог ст.404 КПК України підстави для перегляду апеляційним судом вироку в цій частині відсутні.

Міра покарання у виді 2 років обмеження волі призначена ОСОБА_1 в межах санкції ст.164 ч.2 КК України з урахуванням того, що він протягом більше ніж трьох з половиною років ухиляється від сплати аліментів на утримання малолітньої дитини, має велику заборгованість по сплаті аліментів в сумі 35 365 гривень, ніде не працює, через що йому відповідно до вимог ст.57 КК України не може бути призначено покарання у виді виправних робіт. У 2009 році ОСОБА_1 вже засуджувався за ухилення від сплати аліментів і йому призначалося покарання у виді громадських робіт, від відбування якого він ухилився у зв'язку з чим у 2010 році він був засуджений за ст.389 ч.2 КК України до 1 місяця 4 днів арешту. У 2011 році ОСОБА_1 був засуджений за ст.185 ч.1 КК України до покарання у виді громадських робіт, від відбування якого він знову ухилився і знову був засуджений за ст.389 ч.2 КК України до покарання у виді арешту.

Наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 вже неодноразово призначалося покарання у виді громадських робіт, від відбування якого він неодноразово ухилявся, у зв'язку з чим апеляційний суд вважає неможливим призначення йому такого виду покарання за ст.164 ч.2 КК України.

Тому покарання, призначене Ковальову судом першої інстанції за ст.164 ч.2 КК України у виді 2 років обмеження волі відповідає конкретним обставинам та ступеню тяжкості вчиненого злочину, а також даним про особу обвинуваченого, через що підстави для зміни вироку і пом'якшення покарання ОСОБА_1, як про це просять в своїх апеляціях обвинувачений і потерпіла, відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись вимогами ст.ст.404, 407, 418 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Димитровського міського суду Донецької від 11 грудня 2013 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а апеляції обвинуваченого ОСОБА_1 і потерпілої ОСОБА_5 - без задоволення.

Ця ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На судові рішення сторони можуть подати касаційні скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення цієї ухвали.

Судді: