АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 5517 / 2006 Головуючий в 1 інстанції - Шестакової З.С.
Категорія -19/21 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
суддів - Григорченка Е.І., Прозорової М.Л.
при секретарі - Білоконь Н.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та
Комунальної установи охорони здоров'я
"Нікопольська міська лікарня № 1" на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Першої Нікопольської міської лікарні, треті особи ОСОБА_2 і Нікопольський міський відділ державного казначейства, про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.07.2006 року та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог в повному обсязі. Як на підстави апеляційної скарги позивач посилається на те, що суд неправильно застосував норми матеріального права, оскільки повинен був керуватись новим ЦК України, зокрема ст. 1197 ЦК України. Вирішуючи питання щодо розміру відшкодування моральної шкоди суд не прийняв до увага обставини справи та наслідки що наступили / а. с. 158-159 /.
Комунальна установа охорони здоров'я "Нікопольська міська лікарня № 1" також звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12.07.2006 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу в його позовних вимогах. Як на підстави апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення є незаконним і необгрунованим, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Крім того, як вважає відповідач, рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права / а. с. 177-179/.
Зазначеним рішенням суду позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково, на його користь з відповідача - Першої Нікопольської міської лікарні стягнено: 10008,14 грн. у відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок каліцтва, за період з 01.04.1995 року по 12.07.2006 року; 3000 грн. - у відшкодування моральної шкоди, а всього 13008,14 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Також з відповідача на користь держави стягнено судовий збір в розмірі 108,58 грн. / а. с. 146-150 /.
Судом першої інстанції встановлено, що дійсно 25.03.1995 року, в результаті халатного ставлення до своїх обов'язків медичних працівників міської лікарні № 1 ( лікаря ОСОБА_3 та медичної сестри ОСОБА_2), позивачу була заподіяна шкода при наданні медичної допомоги у вигляді термічного опіку лівої руки. Даний факт підтверджується письмовими доказами справи, зокрема медичними довідками, наказом про притягнення до дисциплінарної відповідальності лікаря та медичної сестри, постановою прокуратури м. Нікополя від 12.03.1997 року про відмову в порушенні кримінальної справи відносно лікаря ОСОБА_3. внаслідок акту амністії, висновками СМЕ / а. с. 8,10,11,12,13,27-33,43-45,125-128/.
Відповідно до висновку СМЕ НОМЕР_1 позивачу було встановлено стійку втрату загальної працездатності 10%, а професійної - 15%. При цьому експерти дали висновок, що позивач не потребує санаторно-курортного лікування / а. с. 27-33 /. З 25.05.2006 року позивачу встановлено стійку втрату професійної працездатності 20% на підставі СМЕ НОМЕР_2 / а. с. 125-128 /.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скарги необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Вирішуючи даний спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному об'ємі з'ясував права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами та поясненнями самих сторін.
За таких обставин, згідно зі ст. ст. 440,441,457 ЦК України ( 1963 року ), суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Приведені, як позивачем, так і відповідачем, доводи в їх апеляційних скаргах не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування рішення суду, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Рішення ухвалене судом першої інстанції на підставі доказів, які були надані сторонами.
Таким чином, доводи апеляційних скарг є необгрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307, 308 ЦПК України, колегія суддів ,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1 та Комунальної установи охорони здоров'я "Нікопольська міська лікарня № 1" - відхилити.
Рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 липня 2006 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.