Єдиний унікальний номер 262/5401/13-к Номер провадження 11-кп/775/79/2014

УХВАЛА

Іменем України

14 січня 2014 року місто Донецьк

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Самойленка А.І.

суддів Козодуба А.І., Черкашина М.В.

при секретарі Поповичу П.М.

за участю

прокурора Ельяшевої Г.Д.

представника потерпілого ОСОБА_1

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_3

розглянувши кримінальне провадження по обвинуваченню

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Донецька, раніше не судимого, який мешкає в квартирі АДРЕСА_1, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2

у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України,

встановив:

Вироком Пролетарського районного суду міста Донецька від 17 жовтня 2013 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.185 ч.3 КК України і призначено покарання у виді 4-х років позбавлення волі. На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання, якщо він протягом 3-х років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки: не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з`являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекції.

Цим же вироком визнано винним у вчиненні цього ж злочину ОСОБА_4, апеляційна скарга щодо якого не подана.

Прийнято рішення задовольнити цивільний позов ПАТ Акціонерний Банк «Експрес Банк» і стягнути на його користь з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно 24500 гривень на відшкодування матеріальної шкоди, а також стягнути солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4. на користь Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при ГУМВС України в Донецькій області 489 гривень 44 копійки за проведення дактилоскопічної експертизи №19 від 27.06.2013 року.

ОСОБА_3 визнано винним в тому, що він 9 червня 2013 року приблизно о 20-й годині, знаходячись разом зі своїм знайомим ОСОБА_4 у дворі будинку №12 по вулиці Щетиніна у Пролетарському районі міста Донецька, в процесі вживання алкогольних напоїв домовились скоїти крадіжку грошових коштів з банкомату ТОВ «Євронет-Україна», який розташований у приміщенні магазину ТОВ «АТБ-маркет» по вулиці Комуністична, 14 Б у Пролетарському районі міста Донецька, розподіливши між собою злочинні ролі так, що ОСОБА_3 увійде до приміщення вказаного магазину та з банкомату, який розташований при вході в магазин в окремому приміщенні, викраде касети з грошима, а ОСОБА_4, знаходячись на вулиці при вході до магазину ТОВ «АТБ-маркет», буде спостерігати за оточуючою обстановкою та, у випадку появи будь-якої небезпеки, повідомить про це ОСОБА_3.

Так з метою реалізації свого злочинного наміру близько 21 години 00 хвилин ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, маючи намір на таємне викрадення чужого майна, згідно з розподіленими злочинними ролями, прийшли до вищевказаного магазину ТОВ «АТБ-маркет», до приміщення якого увійшов ОСОБА_3. Там через незаперті двері він пройшов до окремого приміщення, в якому розташований банкомат ТОВ «Євронет-Україна», підійшов до банкомату, відкрив його кришку та шляхом введення цифрового коду, який був йому заздалегідь відомий у зв'язку з виконанням службових обов'язків інкасатора, проник до сховища з касетами, в яких знаходились грошові кошти в сумі 97000 грн., після чого вийняв вказані касети та з викраденим майном разом з ОСОБА_4, який знаходився на вулиці та спостерігав за оточуючою обстановкою, з місця скоєння злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Своїми злочинними діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заподіяли юридичній особі ПАТ Акціонерний Банк «Експрес Банк» матеріальну шкоду в сумі 97 000 гривень, яка є значною шкодою.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначення покарання ОСОБА_3 у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок його м'якості та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_3 призначити покарання за ст.185 ч.3 КК України у виді 4-х років позбавлення волі. В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на неврахування судом першої інстанції вчинення ОСОБА_3 тяжкого злочину з використанням службового становища та завданням значної шкоди потерпілому, а також відсутність добровільного відшкодування завданої шкоди в повному обсязі. Крім того, на думку прокурора, добровільне з`явлення із зізнанням не доведено, тому воно не має бути враховане судом при призначенні покарання.

В апеляційному суді прокурор прокуратури Донецької області Ельяшева підтримала апеляційну скаргу прокурора, що її подав, і просила прийняти рішення, про яке зазначено в цій апеляційній скарзі.

Представник потерпілого ОСОБА_1 висловив думку про необхідність задоволення апеляційної скарги прокурора.

Захисник ОСОБА_2 і обвинувачений ОСОБА_3 заперечували проти скарги і висловили думку про необхідність залишення вироку без зміни.

Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Винуватість ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та правильність кваліфікації його дій за ст.185 ч.3 КК України в апеляційній скарзі не оспорюється і відповідно до вимог ст.404 КПК України підстави для перегляду апеляційним судом вироку в цій частині відсутні.

Згідно ст.420 КПК України підставами для скасування вироку суду першої інстанції і ухвалення апеляційним судом свого вироку передбачені як необхідність призначення більш суворого покарання (п.2 ст.420), так і неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (п.4 ст.420). Тобто, кожна з зазначених підстав є окремою, самостійною підставою для прийняття апеляційним судом зазначеного в цій нормі закону рішення.

В апеляційній скарзі прокурора поставлено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв'язку з необхідністю призначення ОСОБА_3 більш суворого покарання, оскільки на думку прокурора суд не врахував конкретні обставини та ступінь тяжкості вчиненого злочину і призначив ОСОБА_3 надмірно м'яке покарання. При цьому, прокурор просить апеляційний суд призначити обвинуваченому покарання у виді 4 років позбавлення волі, тобто, таке ж покарання, яке призначено обвинуваченому судом першої інстанції, не оспорюючи правильність звільнення ОСОБА_3 від відбування призначеного йому покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, суд першої інстанції мотивував це рішення у вироку, навівши конкретні обставини, які давали підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування ним покарання, зокрема те, що ОСОБА_3 раніше не судимий, позитивно характеризується, має сім'ю з двома неповнолітніми дітьми, повністю визнав свою вину, розкаявся у вчиненому, добровільно повернувши більшу частину викрадених грошей, про що свідчить письмове підтвердження банку. Після постановлення вироку ОСОБА_3 на відшкодування завданої шкоди вніс до банку платежі на суму 1000 гривень, що також свідчить про його каяття і дійсний намір відшкодувати завдану шкоду.

Тому доводи апеляційної скарги про відсутність обґрунтування у вироку виду і розміру призначеного ОСОБА_3 покарання та звільнення від його відбування з випробуванням суперечить змісту вироку і фактичним обставинам справи.

З урахуванням наведених обставин, підстави для задоволення апеляційної скарги і скасування вироку суду першої інстанції з ухваленням апеляційним судом свого вироку в межах поданої апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.404, 407, 418, 420 КПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Вирок Пролетарського районного суду міста Донецька від 17 жовтня 2013 року щодо ОСОБА_3 залишити без зміни, а апеляцію прокурора - без задоволення.

Судді: