АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа 22ц-11325/2006 Головуючий в 1 інстанції Потьомкін О.П.
Категорія 21 (П) Доповідач Барильська А.П.
УХВАЛА Іменем України
2006 року жовтня 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного
суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого: судді Барильської А.П.
суддів Ляховської І.Є., Братіщевої Л.А,
при секретарі Савчук Н.О.
за участю: представника відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі Онищенко Євгенії Василівни, розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі на рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі про стягнення заборгованості по щомісячних страхових виплатах відшкодування втраченого заробітку, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Кривому Розі, ( надалі- Фонд соціального-страхування), про стягнення заборгованості по щомісячних страхових виплатах відшкодування втраченого заробітку, уточнював свої позовні вимоги і просив стягнути на його користь з Фонду соціального страхування недоплату по щомісячних страхових виплатах в розмірі 12989грн. 42 коп. за період з 01.04.2001 року по 01.05.2005 року і щомісячно по 443.80 грн., починаючи з 01.05.2005 року до зміни обставин, що тягнуть їх перерахунок, оскільки при визначенні сум відшкодування втраченого заробітку не застосовані всі коефіцієнти підвищення тарифних ставок, посадових окладів.
Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2006 року позов задоволений.
В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування ставить питання про скасування рішення суду, оскільки суд не врахував, що у Фонду соціального страхування є юридичний інтерес як третьої особи, а не відповідача. Суд необгрунтовано відкоректував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти зростання тарифних ставок, суд необгрунтовано застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок, не застосовані підприємством ВАТ "КЗРК" за оспорюваний період, а також коефіцієнт 2- з 01.07.1994р. Судом не дана належна оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, а також фактичної заробітної плати.
Представник Фонду соціального страхування підтримала апеляційну скаргу і просила скасувати рішення суду, оскільки суд не врахував, що у Фонду соціального страхування є юридичний інтерес як третьої особи, а не відповідача. Суд необгрунтовано відкоректував суми відшкодування шкоди на коефіцієнти зростання тарифних ставок, суд необгрунтовано застосував коефіцієнти підвищення тарифних ставок, не застосовані підприємством ВАТ "КЗРК" за оспорюваний період, а також коефіцієнт 2- з 01.07.1994р. Судом не дана належна оцінка економічному обґрунтовуванню застосування або не застосування коефіцієнтів підвищення тарифних ставок і окладів, а також фактичної заробітної плати.
Перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач працював у відповідача на шахті ім, Орджонікідзе підземним електрослюсарем. 28.01.1981 року з ним стався нещасний випадок на виробництві. Висновком. МСЕК від 27.11.1996року позивачу вперше встановлено 30% втрати професійної працездатності безстроково і 3 група інвалідності.
Згідно довідки відповідача середня заробітна плата по професії позивача за січень-квітень 1992 року становить 5723 крб.( а.с.16).
Відповідно до наказу НОМЕР_1 позивачу визначено відшкодування шкоди в розмірі 23.40грн., виходячи із базового заробітку за січень- квітень 1992 року в сумі 5723грен. З застосуванням коефіцієнтів 2.55; 1.3;1.5;2;2.9;2.1;3;2;3;1.25.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необхідність застосування коефіцієнтів: 1.25 з 01.07.1992року, 2.55 з 01.11.1992 року, 1.3- з01.01.1993року, 1.5- з 01.03.1993р., 1.97" з01.06.1993, 2.94-3 01.09.1993, 2.1 з 01.11.1993, 3- з 01.12.1993, 2.0 з01.07.1994, 2-з 01.10.1994, 3 з 01.02.1995, 2.5 з 01.01.1996, до сум відшкодування втраченого заробітку, оскільки позивачу вперше втрата працездатності встановлена висновком МСЕК тільки від 27.11.1996 року і з цього часу позивач отримує право на відшкодування втраченого заробітку внаслідок втрати професійної працездатності.
Відповідно до п. 22 "Правил відшкодування власником підприємства, установи, організації або уповноваженим їм органом шкоди, заподіяної працівнику пошкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним трудових обов'язків"( надалі - "Правил відшкодування шкоди"), затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472, і Постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.1992 р. №276 із змінами і доповненнями, для розрахунку сум відшкодування шкоди потерпілим, які на момент встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності вже не працюють на підприємстві, береться середньомісячний заробіток за січень-квітень 1992года по тій професії, розряду( посаді), на якій працівник працював до пошкодження здоров'я. Визначений таким чином середньомісячний заробіток по черзі коррегується на коефіцієнти підвищення тарифних ставок і посадових окладів, які встановлюються на підприємстві. Однак, суд першої інстанції не врахував ці вимоги і не визначив середній заробіток позивача, з якого необхідно проводити нарахування щомісячних виплат відшкодування втраченого заробітку на час встановлення йому висновком МСЕК стійкої втрати працездатності.
Крім того, відповідно до пункту 28 "Правил відшкодування шкоди", перерахований або нарахований розмір втраченого заробітку у перерахунку на 100 відсотків втрати професійної працездатності не може бути більшим від середнього заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного або у перерахунку на повний календарний місяць роботи.
Вирішуючи спір суд не звернув уваги на зазначене положення й не з'ясував розмір середньомісячного заробітку відповідного працівника (після підвищення тарифних ставок) за умови його роботи протягом повного календарного місяця або у перерахунку на повний календарний місяць роботи, та чи не буде перевищувати розмір відшкодування нарахованого позивачу встановлені обмеження.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, однак, враховуючи, що відповідно до свідоцтва про смерть позивач ОСОБА_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, колегія суддів вважає необхідним скасувати рішення суду з направленням справи на новий розгляд для вирішення питання про наявність правонаступництва по данній категорії справ, оскільки суд апеляційної інстанції позбавлений можливості дослідити нові докази і обставини, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції,.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 311, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - задовольнити частково.
Рішення. Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 17 січня 2006 року -скасувати. Справу направити на новий розгляд в той же суд в іншому складі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.