1

УКРАЇНА АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22-583/2006 р.                                                   Головуючий у першій інстанції Сватаненко В.І.

Доповідач Суворов В.О. УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року червня місяця 7 дня                Судова колегія судової палати в цивільних справах

апеляційного суду Одеської області

в складі:

головуючого -Суворова В.О.

суддів              -Фальчука В.П.

-Бітова А.І. при секретарі - Пащенко Т.П. з участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Агафонової Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України в справах національностей та міграції про відмову в наданні статусу біженця,-

ВСТАНОВИЛА:

10 жовтня 2005 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного комітету України в справах національностей та міграції про визнання рішення Державного комітету України в справах національностей та міграції НОМЕР_1 про відмову в наданні статусу біженця неправомірним з моменту його прийняття, вказуючи, що він є громадянином Судану, походить з племені гімір та проживав в провінції Альджезіра Судану. По своєму віроісповіданню він є мусульманином, та по своїм релігійним переконанням не бажає примати участь у військових діях влади Судану проти повстанців. 1998 році він був призваний в армію, відслужив 5 місяців після чого втік. Пізніше його дятько допоміг йому оформити документи на виїзд з Судану за запрошенням на навчання до Харківської державної академії міського господарства в літку 1999 року де він навчався на протязі року. Так як його навчання не оплачувалось він покинув навчатися і був знятий з реєстраційного обліку і в подальшому проживав нелегально в Харкові. У 2003 року звернувся до міграційної служби в Харкові про надання статусу біженця, де йому було відмовлено. У вересні 2003 року він приїхав до Одеси, де був затриманий та доставлений до приймальника - розподільника ОМК УМВС України в Одеській області без документів. 16. 03. 2004 року звернувся до Управління у справах національностей та міграції Одеської ОДА з заявою про надання йому статусу біженця в Україні, однак рішенням Держкомітету України від 26. 11. 2004 року йому було відмовлено в наданні статусу біженця. Так як ОСОБА_1 належав до певної соціальної групи, а уряд його країни примушував його приймати участь  у воєнних діях, не дивлячись на його релігійні та моральні переконання він вважає рішення Держкомітету  України від 26. 11. 2004 року неправомірним та необгрунтованим.

Предстаник відповідача позов не визнав

2

Постановою суду в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державного комітету України в справах національностей та міграції про відмову в наданні статусу біженця - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування постанови суду в зв'язку з тим, що вона постановлена з порушенням норм матеріального і процесуального права, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до ст. ст. 1, 9 Закону України „Про біженців" біженець- особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Особи, які з наміром набути статус біженця намагалися незаконно перетнути або незаконно перетнули державний кордон України, повинні без зволікань звернутися до відповідного органу міграційної служби через уповноваженого цього органу чи посадову особу Державної прикордонної служби України або органу внутрішніх справ із заявами про надання їм статусу біженця, а також надати посадовим особам Державної прикордонної служби України пояснення про причини спроби незаконно перетнути або незаконного перетинання державного кордону України. Якщо у таких осіб відсутні документи, які посвідчують особу, або такі документи є підробленими чи фальшивими, вони мають повідомити про цю обставину у заяві про надання статусу біженця, а також викласти причини зазначених ситуацій. Зазначені особи повинні бути направлені посадовими особами Державної прикордонної служби України до органу міграційної служби.

Судом встановлено, що позивач виїхав з Судану в літку 1999 року з метою навчання в Харківській державній академії міського господарства маючи національний паспорт, але так як навчання не оплачувалось він покинув навчання та проживав на території України не легально.

Рішенням Державного комітету України НОМЕР_1 йому було відмовлено в наданні статусу біженця в Україні.

Судова колегія вивчивши справу прийшла до висновку, що даний висновок був складений обґрунтовано на підставі матеріалів, які були зібрані відповідно до Закону. Посадова особа правомірно на підставі ст. 10 Закону України „Про біженців" відмовила в наданні статусу біженця позивачу з тих підстав, що відсутні обґрунтуванні побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Відмовляючи в задоволенні позову судом вірно встановлено, що переслідувань з боку влади його країни не було так як позивач перебуваючи в Судані не звертався за допомогою до влади країни де він мешкав до прибуття в Україну з метою захисту від переслідувань.

С України, судова колегія,

Керуючись ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 20

Враховуючи все вищевикладене колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

УХВАЛИЛА

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Київського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2006 року залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня вступу до законної сили. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: