ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/18560/13-ц
провадження № 2/753/908/14
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"14" березня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді:Басалаєвої А.В.
при секретарях:Деак Ю.В., Невкритому В.Ю.
за участю позивача:ОСОБА_1
представника позивача:ОСОБА_2
відповідача:ОСОБА_3
представника відповідача:ОСОБА_4
третьої особи:ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи перша Київська державна нотаріальна контора, ОСОБА_5 про усунення від права на спадкування
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа перша Київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування. Позовні вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_3 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6, який був сином позивача. ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок важкої хвороби ОСОБА_6 помер. Син не лишив заповіту тому спадкування здійснюється за законом. Вказує, що ОСОБА_6 та відповідач зареєстрували шлюб у 1994 році, проте з 1999 року не проживають разом. ОСОБА_6 через тяжку хворобу - міастенію, протягом тривалого часу до дня своєї смерті перебував у безпорадному стані та потребував постійної сторонньої допомоги до догляду, проте відповідач ухилялась від надання ОСОБА_6 допомоги.
Ухвалою суду від 11 лютого 2014 року до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на стороні позивача ОСОБА_5, який є сином ОСОБА_6
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили позов задовольнити.
Відповідач та її представник просили відмовити в задоволенні позову. Як на підставу необґрунтованості позовних вимог вказали, що з ОСОБА_6 вони дійсно разом не проживали, але він приїздив до відповідача та доньки ОСОБА_7. Про хворобу ОСОБА_6 вона дізналася у 2010 році. На пропозицію допомогти ОСОБА_6 відповів відмовою, пояснивши, що хвороба носить кризовий перебіг і більшість часу він почуває себе задовільно. Позивач також не зверталась до відповідача за допомогою. Зазначає, що ОСОБА_6 планував і далі жити однією сім'єю. Заперечує перебування його у безпорадному стані та потреби у постійному догляді.
Третя особа ОСОБА_5 підтримав вимоги позову та просив його задовольнити.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, пояснення третьої особи ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог враховуючи наступні обставини справи.
Позивач є матір'ю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.14-16). 4 листопада 1994 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб (а.с.17). Після смерті ОСОБА_6 позивач, донька ОСОБА_6 - ОСОБА_7, син ОСОБА_6 - ОСОБА_5 звернулись до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (а.с.119, 142, 152). ОСОБА_3 відмовилась від прийняття спадщини, що залишилась після смерті чоловіка, на користь дочки померлого ОСОБА_7 (а.с.145).
В травні 2009 року ОСОБА_6 діагностовано міастенію, що підтверджується Медичною картою амбулаторного хворого Поліклініки № 3 Шевченківського району, відповідно до якої ОСОБА_6 був взятий на облік 25 травня 2009 року з приводу виявлення хвороби міастенія (т. І а.с.23-25). Влітку 2009 року ОСОБА_6 було встановлено ІІІ групу інвалідності.
20 липня 2011 року ОСОБА_6 було встановлено ІІ групу інвалідності (а.с.26). Відповідно до індивідуальної програми реабілітації інваліда № 570/06/11 від 19 липня 2011 року ОСОБА_6 мав обмеження до самообслуговування, пересування та трудової діяльності (а.с.28). Відповідно до довідки від 12 жовтня 2012 року № 316 причиною смерті стала саме генералізована форма міастенії та гостра серцево-легенева недостатність (а.с.27).
Позивач вказує, що ОСОБА_6 та відповідач перебуваючи у зареєстрованому шлюбі не проживали разом з 1999 року. Дана обставина, підтверджена відповідачем під час дачі пояснень. Так вона пояснила, що ОСОБА_6 повернувшись з моря запропонував їй пожити окремо не зважаючи на те, що дитині був один рік.
Позивач стверджує, що сторони жили окремо, у кожного з них було своє життя. ОСОБА_6 відповідно до свідоцтва про право власності на квартиру серії КВ № 49183 мав у приватній власності однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с.31). В період з 2004 по 2008 роки ОСОБА_6 мав близькі стосунки та проживав з іншою жінкою ОСОБА_8, що свідок ОСОБА_8 підтвердила в судовому засіданні 14 березня 2014 року.
Відповідач разом із дочкою ОСОБА_7 проживала у мікрорайоні Троещина міста Києва. 5 квітня 2011 року у відповідача народилась донька ОСОБА_9. Відповідач заперечує свої шлюбні стосунки із ОСОБА_10. Вказує на наявність лише короткострокового зв'язку з ним, наслідком якого стала вагітність.
Позивач вказує, що доглядом та піклуванням за сином займалась вона. У 2010 році син переїхав жити до неї (вул.Щусєва у м.Києві), оскільки не мав змоги самостійно турбуватись про себе. Вона забезпечувала сину все необхідне: харчування, одяг, оплату лікування, придбання ліків тощо. Сину було призначено лікування, а саме кожні півроку він мав проходити десятиденний курс плазмоферезу, що підтверджується Індивідуальною програмою реабілітації інваліда № 570/06/11 від 19 липня 2011 року. Курси лікування міастенії він проходив тричі: з 9 по 26 листопада 2010 року, з 29 березня по 9 квітня 2011 року, з 14 по 24 лютого 2012 року в Олександрівській клінічній лікарні м. Києва (а.с.20-22).
Захворювання міастенія є важким аутоімунним нервово-м'язовим розладом, що клінічно характеризується патологічною слабкістю та стомлюваністю м'язів, пов'язаною з ушкодженням рецепторів поперечно-смугастих м'язів специфічними комплемент-фіксуючими антитілами. Розвиток цієї хвороби характеризується вираженою слабкістю в м'язах рук, плечового та тазового поясу, слабкість в нижніх кінцівках, порушення функції ковтання, порушення функції жування, афонія - втрата звучності голосу при збереженні мови шепотом, двоїння в очах. Підвищення артеріального тиску, запаморочування (т.ІІ а.с.35).
Отже, людина хвора на міастенію потребує сторонньої допомоги, оскільки самостійно не може пересуватись, стояти, розмовляти, їсти.
Лікар-невропатолог ОСОБА_11 вказує, що хвороба у ОСОБА_6 призводила до труднощів у пересуванні, схильності до падіння під час ходьби, порушення мови відбувалось досить часто, стан хворого особливо погіршувався ввечері або після мінімального навантаження, як наприклад, прийом їжі, пересування по палаті/квартирі. Хворий ОСОБА_6 потребував сторонньої допомоги, адже наслідком даного захворювання є втрата здатності обслуговування (т.ІІ а.с.35).
Позивач вказує, що за весь час хвороби сина відповідач, перебуваючи офіційно у шлюбі жодного разу не провідала ані вдома, ані в лікарні, хоча знала про його хворобу. У тяжкі моменти позивач просила її прийти допомогти у догляді за сином, але вона відмовлялась. Так, наприклад, на початку весни 2011 року у ОСОБА_6 стався міастенічний криз (що підтверджується виписками з історії хвороби стаціонарного хворого т.1 а.с.22) і вона звернулась з проханням допомогти. Проте ОСОБА_3 їй відмовила у наданні допомоги. Пізніше позивачу стало відомо, що в цей період часу відповідач була вагітною другою дитиною.
Безпорадний стан хворого ОСОБА_6 в останні роки життя також підтвердили свідки ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16
Свідок ОСОБА_12 була сусідкою ОСОБА_6 за адресою вул. А.Ахматової в місті Києві. Вказала суду, що у 2008-2009 роках, коли ОСОБА_6 почав хворіти вона на прохання його матері часто заходила до нього провідати, купувала йому продукти, іноді готувала поїсти. До нього часто приїжджала його мати, яка постійно про нього турбувалась. ОСОБА_6 лежав, йому було важко рухатись, він погано розмовляв. Іноді він виходив на вулицю, але у супроводі матері. Вона не бачила ані дружину ОСОБА_3, ані доньку ОСОБА_7 біля ОСОБА_6 Коли його стан значно погіршився він переїхав жити до матері на вулицю Щусєва, оскільки вже не міг самостійно обходитись та потребував постійного догляду.
Свідок ОСОБА_13 був другом ОСОБА_6 ще з студентських часів, відносини їх були дуже близькі. Пояснив суду, що подружнє життя ОСОБА_6 на ОСОБА_3 не склалось, вони швидко розійшлись. У кожного було своє життя. ОСОБА_6 довгий час зустрічався з іншою дівчиною, проте коли дізнався про хворобу припинив ці стосунки, щоб не псувати дівчині життя. У ОСОБА_3 також був чоловік, вона народила від нього доньку. Спілкування між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 стосувалось виключно їх доньки. У 2008 році ОСОБА_6 почав хворіти, він часто позичав у свідка гроші. Свідок возив ОСОБА_6 до різних лікарів народної медицині в інших містах, до православних святинь, монастирів. У 2011 році вони їздили разом з ОСОБА_6 до Почаєва, ОСОБА_6 був в дуже важкому стані. ОСОБА_13 допомагав йому пересуватись та весь час тримав його під руки. Зазначив, що дружина ОСОБА_3 ніколи йому не допомагала. Він зустрів її випадково і вона розповіла, що зустрічається з іншим чоловіком і дуже щаслива.
Свідок ОСОБА_15 є двоюрідною сестрою позивача, пояснила суду, що знає ОСОБА_6 з дитинства. Подружні відносини з ОСОБА_3 не склались і вони розійшлися. У 2008 році ОСОБА_6 захворів. Спочатку йому не могли встановити правильний діагноз, лише з часом встановили, що ОСОБА_6 хворів на міастенію. Після того, як він переїхав жити до матері на вулицю Щусєва свідок бачила його декілька разів на тиждень. Вона має медичну освіту и ставила йому вдома крапельниці. Останні місяці життя його не можна було лишити одного, він не міг самостійно пересуватись, хитався, іноді несподівано падав. Вона ніколи не бачила дружину ОСОБА_3 в цей період часу. Зазначила, що іноді його провідувала донька ОСОБА_7. Оскільки вони з матір'ю живуть далеко її привозив ОСОБА_10, батько другої дитини відповідача.
Свідок ОСОБА_14 надала суду показання, що знала ОСОБА_6 з самого дитинства, вони жили у одному будинку, він дружив з її дітьми. Зазначила, що після того, як ОСОБА_6 переїхав жити до матері у 2010 році вона часто його бачила, заходила провідати, допомагала позивачу. Часто ОСОБА_1 брала в борг грошові кошти, пояснюючи це тим, що для ОСОБА_6 потрібні купувати дорогі ліки. Бачила, що одного разу вийшовши на вулицю вона бачила що у нього відмовили ноги і він ледь не впав. Пояснила, що не бачила щоб дружина ОСОБА_3 або ОСОБА_7 провідували ОСОБА_6.
Свідок ОСОБА_16 є дружиною хрещеного батька ОСОБА_6 вказала, що вони є сусідами по дачі, влітку вона разом з чоловіком підвозили ОСОБА_6 та його матір на дачу. Бачились із померлим лише тоді коли вони їздили на дачу. Його дружину з донькою свідок не бачила. Позивач завжди допомагала йому сісти в машину та вийти з неї.
Зазначені свідки також заперечують піклування з боку відповідача за ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_8 також вказала, що за період спільного проживання із ОСОБА_6 вона жодного разу не бачила ОСОБА_3 в квартирі за місцем проживання ОСОБА_6 Не заперечує факт спілкування ОСОБА_6 із донькою.
В судовому засіданні в присутності матері допитано неповнолітню ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2. Свідок ОСОБА_7 вказала, що її батько в період з 2009 до 2012 року не перебував у безпорадному стані. Батько міг про неї піклуватись, він ніколи не звертався до неї чи відповідача за допомогою. Вони разом із батьком відпочивали у Криму у 2010 році, гуляли по місту в період з 2009-2012 роках. В останнє вона бачила батька в квітні 2012 року.
Свідки ОСОБА_17 (мати відповідача), ОСОБА_18 (брат відповідача), ОСОБА_19 (подруга відповідача), ОСОБА_10 (батько другої дитини відповідача) заперечуючи безпорадний стан ОСОБА_6 зазначили, що в період з 2009 по 2012 роки бачили його декілька разів, і в ці моменти жоден з них не фіксував ознак хвороби чи потреби сторонньої допомоги.
Так, свідок ОСОБА_17 надала показання, що ОСОБА_6 приїздив до них на Пасху. Навіть вживав коньяк. Коли він почав хворіти вона часто підвозила до нього доньку ОСОБА_7, в квартиру не заходила, особисто з ОСОБА_6 не спілкувалась. Декілька разів ОСОБА_7 підвозив ОСОБА_10. Позивач дзвонила до свідка та розповідала про стан здоров'я ОСОБА_6.
ОСОБА_18 вказав, що за останні три роки бачив ОСОБА_6 два рази. У нього не склалось враження, що він потребує сторонньої допомоги.
ОСОБА_19 за останні три роки бачила ОСОБА_6 три рази. Вона не знала, що ОСОБА_6 хворів.
ОСОБА_10 бачив ОСОБА_6 два рази: при реєстрації народження його дитини ОСОБА_9, та підвозив відповідача на вул.Щусєва для оформлення дозволу на виїзд за кордон. Зазначив, що він не проживає з ОСОБА_3, а лише допомагає своїй донці.
Свідок ОСОБА_20 не бачив ОСОБА_6 останні три роки.
До матеріалів справи надано також письмові пояснення ОСОБА_21 (т.1 а.с.91-93), який вказав, що в період з 2009 по 2012 роки він бачив ОСОБА_6 декілька разів. В останнє він бачив ОСОБА_6 навесні 2012 року. Дана особа просила розглянути його пояснення без його присутності через погане самопочуття. Підпис особи ОСОБА_21 не посвідчений.
Суд не бере до уваги такі покази свідків, а також пояснення ОСОБА_21 оскільки такі зустрічі були два, три рази за період хвороби ОСОБА_6 та мали короткостроковий характер, що об'єктивно позбавляє можливість зробити висновок про стан хворого ОСОБА_6
Протягом хвороби померлий ОСОБА_6 постійно потребував фінансової допомоги, оскільки за станом здоров'я не міг працювати. Відповідно до довідки управління Пенсійного фонду в Шевченківському районі міста Києва ОСОБА_6 отримував пенсію по інвалідності (т.ІІ а.с.18, 19). За період з січня по грудень 2011 року отримуваний дохід склав 22 597,16 грн., за період з січня по жовтень 2012 року - 24 909,29 грн.
Відповідач заперечуючи матеріальну неспроможність ОСОБА_6 вказала, що він займався купівлею/продажем в Інтернет аукціоні «Аукро». На підтвердження даного твердження нею додано до матеріалів справи роздруківки з мережі Інтернет.
Статтею 57 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Суд вважає, що долучені до матеріалів справи роздруківки з інтернет сторінок не свідчать про наявність самостійного заробітку ОСОБА_6
Відповідач мала можливість допомагати, оскільки сама мала стабільний заробіток та працювала. Дана обставина також не заперечується самою відповідачкою. Так, вона пояснила суду, що нею придбано квартиру, проведено ремонтні роботи тощо. До участі у ремонтних роботах в якості порадника вона зверталась за допомогою до ОСОБА_6
Відповідач вказує, що нею приймалась участь у похованні померлого, на підтвердження чого надано квитанцію про грошовий переказ від 7 жовтня 2013 року з призначенням платежу «на пам'ятник» (т.І а.с.96). Позивач заперечує участь відповідача у похованні. Вказує, що пам'ятник на момент здійснення такого переказу вже було встановлено. На підтвердження організації поховання та оплату такого заходу з власний кошт до матеріалів справи додано договір замовлення на організацію поховання від 13 жовтня 2012 року, а також товарний чек від 9 серпня 2013 року за виготовлення пам'ятника (т.І а.с.29-30).
Відповідач заперечуючи безпорадний стан свого чоловіка вказала зокрема, що він самостійно пересувався міським транспортним. Так, період з 2009 по 2012 роки вона з ним бачилась декілька разів: у квітні 2011 року ОСОБА_6 самостійно приїхав до відділення РАЦСу Деснянського району міста Києва для оформлення документів, необхідних для реєстрації народження ОСОБА_9; 3 червня 2011 року та 29 травня 2012 року ОСОБА_6 оформлював нотаріально посвідчені заяви про дозвіл на виїзд за кордон доньки. Позивач та її представник вказали, що оформлення такої заяви 29 травня 2012 року відбувалось у нотаріуса біля місця проживання ОСОБА_6 на вулиці Щусєва з огляду на його погане самопочуття. Про те, що оформлення такої відбувалось в районі місця проживання ОСОБА_6 по вулиці Щусєва не заперечує і відповідач.
Востаннє відповідач бачилась з ОСОБА_6 саме під час оформлення цієї заяви - 29 травня 2012 року. Донька ОСОБА_7 бачилась востаннє з батьком в квітні 2012 року.
ОСОБА_3 заперечує, що позивач зверталась до неї за допомогою. Про необхідність будь-якої допомоги відповідач не здогадувалась, оскільки ОСОБА_6 насправді вів звичний спосіб життя. За допомогою до відповідача ОСОБА_6 не звертався. Коли вона вперше дізналась від нього про його діагноз вона запропонувала допомогу - він відповів відмовою, пояснивши, що хвороба носить кризовий перебіг. Звістка про його смерть стала для неї несподіваною новиною.
Разом з тим, відповідач не заперечує, що про хворобу ОСОБА_6 та діагноз міастенія вона знала з 2010 року (т.І а.с.72). Також з 2010 року їй відомо про встановлення йому ІІІ групи інвалідності. Про встановлення ІІ групи інвалідності вона дізналась оформлюючи соціальні виплати на другу дитину.
За змістом частин першої-третьої статті 75 Сімейного кодексу України дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи.
Отже, відповідач, як дружина померлого ОСОБА_6 повинна була дбати про чоловіка та надавати йому підтримку, оскільки він важко хворів та був інвалідом ІІ групи, про що відповідачу було відомо. Протягом всього часу хвороби ОСОБА_6 відповідач проживала в одному місті з ним, що значно полегшувало догляд за хворим.
Відповідно до частини п'ятої статті 1224 Цивільного кодексу України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7 безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою, або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує сторонньої допомоги.
В листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» вказується, що виходячи зі змісту частини п'ятої статті 1224 ЦК України, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами статті 214 ЦПК повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.
Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов'язку щодо її надання.
Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з'ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 внаслідок тяжкої хвороби перебував у безпорадному стані, потребував сторонньої допомоги, а відповідач мала матеріальну та фізичну можливість її надати, проте ухилялась від такого обов'язку.
На підставі викладеного вище, беручи до уваги положення постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року № 7, інформацію викладену в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» та керуючись статтями 16, 1224 Цивільного кодексу України, статтями 57-60, 88, 208, 215, 218 ЦПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги задовольнити.
Усунути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1, від права на спадкування після смерті ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний код НОМЕР_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 3 441,00 грн. (три тисячі чотириста сорок одна грн. 00 коп.).
Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А.В.БАСАЛАЄВА