У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 жовтня 2013 рокум. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Сімоненко В.М.,
суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,
Карпенко С.О., Олійник А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві, служба у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації, про визнання права користування жилим приміщенням, вселення, визнання осіб такими, що не набули права користування жилим приміщенням, і виселення за касаційною скаргою органу опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
У липні 2006 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом про визнання ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням - квартирою АДРЕСА_3, посилаючись на те, що остання не проживає у вказаній квартирі понад шість місяців без поважних причин.
У зв'язку зі смертю ОСОБА_6 у справу в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4 вступила ОСОБА_3, яка змінила підстави позову і просила визнати ОСОБА_5 такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_3, на підставі ст. 107 ЖК Української РСР.
Свої вимоги обґрунтувала тим, що у травні 1999 року її чоловіку ОСОБА_6 на підставі розпорядження Московської районної у м. Києві державної адміністрації та згідно ордеру від 25 травня 1999 року надана вказана квартира на сім'ю з двох осіб: ОСОБА_6 та його доньку ОСОБА_5 Проте остання у спірну квартиру не вселялась, залишилась проживати за місцем проживання своєї матері - у квартирі АДРЕСА_1, звідки згодом переїхала до квартири АДРЕСА_2.
У липні 2008 року ОСОБА_5 звернулась до суду із зустрічним позовом, який неодноразово змінювала та уточнювала, і остаточно просила визнати за нею право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_3, вселити її у цю квартиру, визнати ОСОБА_3 і її малолітню дитину ОСОБА_4 такими, що не набули права користування спірною квартирою, і виселити їх з цієї квартири.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона неодноразово зверталась до товариства з обмеженою відповідальністю «Ліко-житлосервіс» із заявами про неможливість вселення у спірну квартиру і проханням не вчиняти будь-яких дій щодо реєстрації у квартирі інших осіб без її відома, зняття її з реєстраційного обліку та приватизації квартири. Проте ОСОБА_3 та її малолітня донька ОСОБА_4 без її згоди були зареєстровані у спірній квартирі.
Справа судами розглядалася неодноразово.
Останнім рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року у задоволенні позову ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, відмовлено.
Зустрічний позов ОСОБА_5 задоволено частково.
Вселено ОСОБА_5 у квартиру АДРЕСА_3.
Визнано ОСОБА_3 такою, що не набула права користування жилим приміщенням зазначеної квартири.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_4 такою, що не набула права користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_3, та виселення ОСОБА_4 і ОСОБА_3 як законного представника малолітньої ОСОБА_4 відмовлено.
Рішенням апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2011 року рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року в частині задоволення зустрічного позову про визнання ОСОБА_3 такою, що не набула права користування спірним жилим приміщенням, та в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог про виселення ОСОБА_3 скасовано і ухвалено у цій частині нове рішення.
Виселено ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_3.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 про визнання ОСОБА_3 такою, що не набула права користування спірним жилим приміщенням, відмовлено з інших підстав.
У іншій частині рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року залишено без змін.
У касаційній скарзі орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації просить скасувати рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року і рішення апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2011 року, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і додержання норм процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що на підставі розпорядження Московської районної у м. Києві державної адміністрації № 232 від 22 лютого 1999 року ОСОБА_6 видано ордер № 15431 серії Б від 25 травня 1999 року на право зайняття квартири АДРЕСА_3 на сім'ю з двох осіб: ОСОБА_6 та його доньку ОСОБА_5, яка у квартиру не вселялась.
Заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2006 року ОСОБА_5 визнано такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_3, та 26 грудня 2006 року ОСОБА_5 знята з реєстраційного обліку.
30 грудня 2006 року ОСОБА_6 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб, від якого мають дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1.
16 січня 2007 року у квартирі АДРЕСА_3 зареєстрована ОСОБА_3
24 липня 2007 року за письмовою згодою ОСОБА_6 у спірній квартирі зареєстрована малолітня ОСОБА_4
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 9 червня 2008 року заочне рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 жовтня 2006 року скасовано та 21 січня 2010 року поновлено реєстрацію ОСОБА_5 у спірній квартирі.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер.
Відмовляючи ОСОБА_3, яка діяла в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_4, у визнанні ОСОБА_5 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, і задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 про вселення, суд першої інстанції виходив з того, що із заявлених підстав остання право користування не втратила.
Задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_5 у частині визнання ОСОБА_3 такою, що не набула права користування спірним жилим приміщенням, і відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог про визнання ОСОБА_4 такою, що не набула право користування жилим приміщенням, про виселення ОСОБА_4 та її законного представника ОСОБА_3 зі спірної квартири, суд першої інстанції виходив з того, що порядок вселення ОСОБА_4 дотриманий, а ОСОБА_3 - порушений, проте остання як законний представник ОСОБА_4 виселенню не підлягає.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції в частині вирішення первісного позову та в частині відмови у задоволенні зустрічного позову про виселення ОСОБА_4 Скасовуючи рішення суду першої інстанції з постановленням нового в частині визнання ОСОБА_3 такою, що не набула право користування спірною квартирою, і виселяючи її, апеляційний суд виходив з того, що спосіб захисту права користування, обраний ОСОБА_5, є неналежним, а статус законного представника малолітньої особи не є самостійною підставою набуття ним відповідного права користування.
Проте до таких висновків суду дійшли з порушенням норм процесуального права.
У п. 6.1 Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Державного комітету України у справах сім'ї та молоді, Міністерства охорони здоров'я України, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 р. №34/166/131/88, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 17 червня 1999 року за № 387/3680, роз'яснено, що органи опіки та піклування вирішують питання збереження за неповнолітніми житла, а також щодо забезпечення житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які закінчили навчально-виховні заклади і не мають житла.
Пунктом третім постанови Кабінету Міністрів України «Питання діяльності органів опіки та піклування, пов'язаної із захистом прав дитини» № 866 від 24 вересня 2008 року, роз'яснено що, органами опіки та піклування є районні, районні у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних у містах, сільських, селищних, які відповідно до законодавства провадять діяльність з надання статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування, із захисту особистих, майнових та житлових прав дітей. Безпосереднє ведення справ та координація діяльності стосовно захисту прав дітей, зокрема дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, покладаються на служби у справах дітей.
Служба у справах дітей районної, районної у містах Києві та Севастополі державної адміністрації відповідно до п. 14 Типового положення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2007 р. N 1068, з подальшими змінами, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного Казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.
Відповідно до правил ст. 26 ЦПК України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.
Зі змісту первісного позову, поданого ОСОБА_3 в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, та зі змісту зустрічного позову, поданого ОСОБА_5, вбачається, що позивачами в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, залучено орган опіки та піклування Голосіївської районної в м.Києві державної адміністрації.
Проте суд першої інстанції вирішив спір з участю служби у справах дітей Голосіївської районної у м.Києві державної адміністрації.
Відомостей про те, що орган опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації за ініціативою суду чи за ініціативою позивачів за первісним і зустрічним позовами був замінений іншою особою, матеріали справи не містять.
Переглядаючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд на порушення процесуального права, наведені вище, уваги не звернув і також вирішив спір з участю служби у справах дітей Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації.
Оскільки суди попередніх інстанцій допустили такі порушення цивільного процесуального законодавства, що унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, ухвалені судами судові рішення підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 338, 342, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу органу опіки та піклування Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 21 грудня 2010 року та рішення апеляційного суду м. Києва від 5 жовтня 2011 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді:В.М.Сімоненко В.І.Амелін В.П.Гончар С.О.Карпенко А.С.Олійник