АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц - 4023/ 2006 Головуючий в 1 інстанції - Мороховець О.В.
Категорія - 11/13 Доповідач - Глущенко Н.Г.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 листопада 2006 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Глущенко Н.Г.
судців - Повєткіна В.В., Лаченкової О.В.
при секретарі - Білоконь Н.В.
з участю адвокатів - ОСОБА_11, ОСОБА_12 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційними скаргами
ОСОБА_1 та
представника неповнолітньої ОСОБА_2-
ОСОБА_3 на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2006року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 про визнання недійсними договорів дарування, визнання дійсними договорів купівлі - продажу та визнання права власності на 1/2 частини квартиру і домоволодіння та зустрічному позові ОСОБА_3, в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2, до ОСОБА_1 про захист права власності та відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18.01.2006 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на те, що рішення суду є незаконним та необгрунтованим. Крім того, як вважає позивачка, рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права / а. с. 176-179 /.
Представника неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 також звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині визнання недійсним договору дарування ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новомосквську та визнання на нього права за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_4, а також в частині відмови їй у зустрічному позові про захист права власності та відшкодування моральної шкоди, - ухваливши нове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 в її позовних вимогах, а її зустрічний позов задовольнити в повному обсязі. Як на підстави апеляційної скарги ОСОБА_3 посилалася на те, що рішення в оскаржуваній нею частині є незаконним та необгрунтованим. До того ж суд не встановив дійсні обставини справи та не дав їм належної правової оцінки /а.с. 173-175 /.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити в повному обсязі, а апеляційну скаргу ОСОБА_3 - частково, скасувавши рішення суду в повному обсязі та направивши справу на новий розгляд згідно п. п. 4,5 ч.1 ст. 311 ЦПК України, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивачка звернулася до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договорів дарування квартири та домоволодіння від 01.09.1995 року та від 17.10.2000 року / а. с. 2-5,15,21 /, які посвідчені приватним нотаріусом та нотаріусом державної нотаріальної контори. Рішенням від 18.01.2006 року суд визнав недійсним договір дарування ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Новомосковську, тобто договір від 17.10.2000 року, та відмовив в позові про визнання недійсним договору дарування ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Новомосковську (договір від 01.09.1995 року). Однак не зважаючи на зазначені обставини, суд в порушення вимог діючого процесуального закону, зокрема ст.ст. 33-36 ЦПК України, не обговорив питання та не залучив до участі у справі приватного нотаріуса та державну нотаріальну контору, тобто вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі.
Відповідно до позову ОСОБА_1, остання звернулася до суду з позовними вимогами про визнання недійсними договорів дарування квартири та будинку, як удаваних, та визнання дійсними цих договорів, як договорів купівлі - продажу. Однак, вимоги позивачки щодо визнання дійсними договорів купівлі - продажу квартири та будинку суд першої інстанції не розглянув.
За таких обставин, рішення суду від 18.01.2006 року, виходячи з вимог п.п. 4,5 ч.1 ст.311 ЦПК України, підлягає безумовному скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Крім того, розглядаючи справу по суті і ухвалюючи рішення по справі суд першої інстанції не встановив дійсні обставини справи, як і не встановив , які правовідносини виникли між позивачкою ОСОБА_1. та померлим ОСОБА_9 ( щодо спірного майна), як і не встановив, які правовідносини виникли між ОСОБА_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_2, що є суттєвим для ухвалення законного та обгрунтованого рішення по справі.
Суд першої інстанції ухвалив рішення, яким визнав право власності на частину будинку за ОСОБА_4 та неповнолітньою ОСОБА_2, але при цьому не прийняв до уваги, що зазначені особи не звертались до суду з вимогами щодо визнання за ними такого права в порядку спадкування після померлого ОСОБА_9, тобто суд не прийняв до уваги що в даному випадку права відповідачів випливають із спадкового права, яке передбачає порядок та умови набуття права на спадкове майно. Вирішуючи питання, щодо майна, яке належало на праві власності померлому ОСОБА_9, суд не встановив хто є спадкоємцями після померлого та не обговорив питання про залучення їх до участі у справі В матеріалах справи відсутня довідка нотаріальної контори чи виписка із відповідного державного реєстру про те, хто та коли звернувся до нотаріальної контори в зв'язку з відкриттям спадку після громадянина Російської Федерації ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Новомосковську Дніпропетровської області / а. с.6,140 /.
Відмовляючи ОСОБА_1 в її позовних вимогах щодо визнання недійсним договору дарування квартири від 01.09.1995 року, в зв'язку з пропуском нею строку позовної давності, суд першої інстанції так і не встановив коли ж позивачці стало відомо про порушені її права та коли фактично вони були порушені ( в момент укладення договору чи після смерті ОСОБА_9, з яким позивачка проживала однією сім'єю та була прописана в спірній квартирі, разом зі своєю донькою, на протязі тривалого часу зі згоди самого ОСОБА_9).
Судом не вирішене питання, щодо правових підстав та умов придбання спірного майна померлим ОСОБА_9 та ОСОБА_1.
Саме ж рішення суду від 18.01.2006 року не відповідає вимогам ст.ст. 214-215 ЦПК України.
Визнавши недійсним договір дарування будинку, суд в резолютивній частині не зазначив ні дату укладення цього договору, ні сторін по цьому договору.
Також розглядаючи справу по суті суд не встановив належним чином осіб які приймали участь в справі та правильність написання їх П.І.П. Ні з протоколів судових засідань, ні з журналів судових засідань та технічних записів судового засідання неможливо встановити згідно з яких документів встановлювались особи та чим керувався суд при зазначенні в рішенні П.І.П зокрема відповідачки ОСОБА_4 Суд в рішенні зазначив відповідачку, як ОСОБА_10, тоді, як відповідачка носить П.І.П. - ОСОБА_4 / а. с. 24,33,51 і т.д./.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному обсязі, а апеляційна скарга ОСОБА_3 - частковому задоволенню, зі скасуванням рішення суду та направлення його на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 303,307,311 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити в повному обсязі, а апеляційну скаргу представника неповнолітньої ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 18 січня 2006 року - скасувати, справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.