Справа № 252/12027/13ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

М о т и в о в а н е

20 березня 2014 року Микитівський районний суд м. Горлівки Донецької області в складі: головуючого - судді Наумик О.О., при секретарі Федорченко О.О., за участю позивача ОСОБА_1, представника позивача за довіреністю ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, представника відповідача за довіреністю ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Горлівка цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя у зв'язку зі смертю дружини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, що виник до ОСОБА_3, в якому просить:

- визнати об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1;

- визначити, що частка померлої ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 становила 1/2,

пославшись на наступне:

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його дружина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

19.07.2013 р. йому стало відомо про те, що його покійна дружина на випадок своєї смерті зробила розпорядження, яким заповіла все належне їй майно онучці - відповідачці у справі.

За заявою відповідачки в порядку ч.1 ст.1268 ЦК України Другою Горлівською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа.

До складу спадщину входить домоволодіння по АДРЕСА_1, в якому він проживає дотепер. По способу набуття це домоволодіння є спільною сумісною власністю подружжя.

З померлою дружиною вони одружилися в 1956 році в м. Донецьку, прожили разом з понад п'ятдесят років. За цей час не оминули їх і негаразди у сімейному житті: в 1984 році вони розлучалися, але фактично сімейні відносини не припиняли, адже продовжували проживати разом та вести спільне господарство, а незабаром повторно зареєстрували шлюб.

Тобто, навіть протягом часу між розірванням шлюбу і його повторною реєстрацією вони разом з померлою дружиною проживали однією сім'єю, не припиняючи сімейних стосунків.

Спадковий будинок вони придбали в 1968 році та прожили в ньому 55 років.

Він не заперечує право онуки на спадщину, але в частині, що належала саме померлій дружині у праві їх із нею спільної сумісної власності.

Відповідно до ст.22 КпШС УРСР, яка регулювала питання спільної сумісної власності на той час, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Адже, домоволодіння по АДРЕСА_1, було придбано у шлюбі для сім'ї у спільну власність, є спільною сумісною власністю колишнього подружжя і за положеннями ст.22 КпШС УРСР він має рівні з померлою дружиною права щодо володіння, користування і розпорядження цим майном.

До смерті дружини не було потреби у виділі часток, проте наявність заповіту на «все належне майно» потребує визнання домоволодіння об'єктом права спільної сумісної власності подружжя та визначення частки померлої дружини у праві спільної сумісної власності подружжя для подальшого визначення складу спадщини та захисту його прав як співвласника спільного майна.

Статтею 1226 ЦК України передбачено, що частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах. Суб'єкт права спільної сумісної власності має право заповідати свою частку у праві спільної сумісної власності до її визначення та виділу в натурі.

Вважає, що саме таке розпорядження склала його дружина на випадок своєї смерті, а саме заповіла належну їй частину у спільному сумісному майні, адже не мала права розпорядження тією частиною спільної сумісної власності, що належить йому. Саме тому, в заповіті не визначено склад майна, що спадкується, не зважаючи на те, що на момент посвідчення заповіту право власності дружини на домоволодіння вже було належним чином зареєстровано.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1, представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позов підтримали за наведених у позовній заяві підстав.

Відповідач ОСОБА_3, представник відповідача за довіреністю ОСОБА_4 у судовому засіданні позов не визнали, пояснивши, що дійсно позивачем разом з його дружиною ОСОБА_5 під час перебування у шлюбі було придбане домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, м. Горлівка.

Рішенням народного суду Микитівського району м. Горлівки від 28.06.1978 р. при вирішенні питання про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 і ОСОБА_5 було поділене майно подружжя, а саме: право власності на будинок АДРЕСА_1 визнане за дружиною ОСОБА_5

Оскільки майно, нажите у шлюбі подружжям ОСОБА_1, було за життя дружини ОСОБА_5 поділене між ними, вважають що вимоги про визначення частки дружини позивача в праві спільної сумісної власності є незаконними.

Заслухавши сторони, дослідивши надані сторонами докази у справі, суд дістає наступних висновків:

Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_5 в період сумісного життя було нажите майно, зокрема будинок по АДРЕСА_1 у Микитівському районі м. Горлівки.

Рішенням народного суду Микитівського району м. Горлівки від 28.06.1978 р., ухваленим у цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу і поділі майна, було визнане право власності на будинок по АДРЕСА_1 за дружиною ОСОБА_5

09.01.1979 р. Горлівським бюро технічної інвентаризації було посвідчено, що будинок по АДРЕСА_1 у Микитівському районі м. Горлівки зареєстрований за дружиною ОСОБА_5, про що зроблено запис в реєстровій книзі №104, реєстр №25185.

13.05.1984 р. ОСОБА_1 і ОСОБА_5 знов уклали шлюб.

За шлюбно-сімейним законодавством, що діяло на той час було передбачено, що майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, є власністю кожного з них, - ч.1 ст.24 Кодексу про шлюб та сім'ю України.

Наявність чинного судового рішення щодо визнання права власності на спадковий будинок за дружиною ОСОБА_5 дає підстави констатувати, що цей будинок належав дружині до одруження з ОСОБА_1 у 1984 році, тож не був у розумінні діючого на той час законодавства спільною сумісною власністю подружжя.

За таких обставин суд вважає, що підстави для визнання об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_5 і ОСОБА_1 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а також для визначення частки ОСОБА_5 в праві спільної сумісної власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, відсутні.

Тож у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя у зв'язку зі смертю дружини відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Микитівський районний суд м. Горлівки шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: