Справа № 188/217/14-а
Провадження № 2-а/188/16/2014
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 лютого 2014 року Петропавлівський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді: Місюра К.В.
при секретарі: Хандрига Л.І.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: головний спеціаліст відділу оперативного
контролю за дотриманням вимог земельного
законодавства Ступак Ю.В., дов. від 29.07.2013р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Петропавлівка адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ)
про скасування постанови
СУТЬ СПОРУ:
ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення № 08 від 30.01.2014р. про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170, 00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 30.01.2014р. ОСОБА_3 на підставі протоколу про адміністративне правопорушення № 01/22 від 21.01.2014 року винесено постанову про визнання його винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 53-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення в розмірі 170, 00 грн. Позивача визнано винним в тому, що він начебто фактично використовує земельні ділянки загальною площею 20,5774 га, що розташовані на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду). Позивач зазначає, що це не відповідає дійсності, оскільки всі особи, що вказані в списку до розпорядження голови районної державної адміністрації № 478-р-08 від 29.09.2008р. обробляють свої земельні ділянки самостійно, тобто по 2 га кожний. Саме ці обставини і зумовили його звернення до суду.
Позивач в судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, посилаючись на правомірність оскаржуваної постанови.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши позивача та представника відповідача, суд, -
ВСТАНОВИВ:
21.01.2014р. головним спеціалістом відділу оперативного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства управління контролю за використанням та охороною земель, державним інспектором сільського господарства в Дніпропетровській області Ступаком Ю.В. складено протокол про адміністративне правопорушення № 01/22 за ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В протоколі зазначалось, що 21.01.2014 року станом на 16:00 годину ОСОБА_1 самовільно зайняв земельні ділянки загальною площею 20,5774 га, що розташовані на території Самарської сільської ради Петропавлівського району Дніпропетровської області.
На підставі зазначеного протоколу 30.01.2014р. першим заступником начальника Державної інспекції сільського господарства в Дніпропетровської області, першим заступником Головного державного інспектора сільського господарства в Дніпропетровській області ОСОБА_3 складена постанова про накладення адміністративного стягнення № 08, відповідно до якої позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170, 00 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач не погодився з зазначеною вище постановою, що і зумовило його звернення до суду.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Стаття 6 КАС України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Як встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи розпорядженням голови районної державної адміністрації № 478-р-08 від 29.09.2008р. вирішено передати громадянам (згідно додатку) земельні ділянки загальною площею 54,0 га для ведення особистого селянського господарства (а.с. 23).
Відповідно до цього розпорядження громадян зобов'язано виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки та використовувати земельні ділянки відповідно до вимог законодавства за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.
Цим розпорядженням ОСОБА_1 було надано і власність земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства 2,0 га.
Вказані земельні ділянки, в тому числі і ОСОБА_1 використовуються на підставі вказаного вище розпорядження за їх призначенням - для ведення особистого селянського господарства. При цьому їх використовували кожен окремо і відповідно кожен сплачував податок.
На час розгляду справи в суді вказане розпорядження не скасовано, тобто воно є чинним.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується відповідачем, за весь час використання земельної ділянки ОСОБА_1 добросовісно та своєчасно сплачує податок на землю. Тобто, в даному випадку державі чи територіальній громаді за використання земельних ділянок, збитки не нанесені.
Вказані обставини в судовому засіданні також підтверджені свідками ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які пояснили, що розпорядженням голови районної державної адміністрації № 478-р-08 від 29.09.2008р. їм надано земельні ділянки по 0,2 га кожному для ведення особистого селянського господарства. З того часу вони і використовують вказані земельні ділянки кожен окремо, в тому числі і сплачують податки, обробляють та збирають врожаї.
Згідно ст. 1 закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільне зайняття земельної ділянки це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.
Згідно листа Державного комітету України по земельних ресурсах від 16.08.2006 року № 14-17-4X6045 «Щодо застосування терміна «самовільне зайняття земельної ділянки»» самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними".
Дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки без правовстановлюючого документа, зареєстрованого в установленому порядку, але за наявності цивільно-правової угоди про набуття права на житловий будинок, будівлю або споруду, які розміщені на земельній ділянці, не можуть бути кваліфіковані як "самовільне зайняття земельної ділянки". Вчинення таких дій є "використанням земельної ділянки без правовстановлюючого документа", відповідальність за що не передбачена.
Отже, в даному випадку, дії позивача необхідно оцінювати не як самовільне зайняття земельної ділянки, а як використання земельних ділянок без правовстановлюючих документів, адже з суб'єктивного боку самовільне зайняття земель є навмисним порушенням закону, спрямованим на заволодіння земельною ділянкою. В даному випадку не може виникати питання про самовільне зайняття земельної ділянки та заподіяну шкоду, оскільки відсутній сам факт самовільного зайняття даної земельної ділянки.
Дані обставини не були враховані відповідачем при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та розгляді Постанови і позивач був не правомірно притягнутий до адміністративної відповідальності через те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення передбаченого ст. 53-1 КУпАП.
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280 КУпАП суд повно та всебічно з'ясувавши усі обставини справи, зокрема, чи мало місце адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, наявність обставин, що пом'якшують та обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають суттєве значення для правильного її вирішення.
З наявності у матеріалах справи доказів вбачається, що позивач використовує вказану земельну ділянку без правовстановлюючих документів відповідальність за що не передбачена.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Іншого відповідач суду не довів.
З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 71, 104, ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення № 08 від 30.01.2014р. про притягнення до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст. 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170, 00 грн., - скасувати.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя К. В. Місюра