Справа № 22-10529-2006 Головуючий у 1 інстанції Тарасенко С.Б.
Категорія 5 Доповідач: Молчанов C.I.
РІШЕННЯ Іменем України
2006 року грудня "4" дня Апеляційний суд Донецької області у складі:
Головуючого Стельмах Н.С Суддів: Молчанова С.І. Звягінцевої О.М. при секретарі Баранові В.Б.
розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ц.Міського районного суду м. Горлівка від 25.07.2006 року, по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна з чужого володіння.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачки ОСОБА_1., яка просила рішення суду скасувати, у задоволені позову відмовити, пояснення ОСОБА_2, яка просила залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу позивача відхилити, перевіривши доводи скарги за матеріалами справи
ВСТАНОВИВ
У апеляційній скарзі ОСОБА_1. ставить питання про скасування рішення Ц.Міського районного суду м. Горлівка від 25.07.2006 року яким задоволені вимоги позивачки, на її користь стягнуто з відповідачки вартість майна 3500 гривень, моральну шкоду 100 гривень, у іншій частині позову відмовлено. При цьому суд, на її думку, не прийняв до уваги ті обставини, що фактично вони уклали з позивачкою договір застави на суму боргу, яку позивачка їй не повернула. Фактично вона передала позивачці у січні 2003 року в борг 500 гривень, а та передала їй в заставу золоті серги, а після лютого 2003 року гроші позивачка не повернула, відповідачка продала серги за 200 гривень. Суд неправильно оцінив майно, оцінка золотих речей проведено помилково, доказів про вартість речей позивачка суду не надала. Відповідно до договору залогу серги у ломбарді оцінено у 261 гривню, про що є письмовий документ, що суд не прийняв до уваги. Просила рішення суду скасувати, у задоволені позову відмовити. Письмових пояснень на апеляційну скаргу ОСОБА_2 суду не надала.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2. звернулася до суду у липні 2005 року яро витребування майна з чужого незаконного володіння. Вказувала, що у січні 2003 року вона заклала у ломбарді золоті серги з діамантами. 20.01.2003 року вона викупала ці речі з ломбарду, але своїх грошей у неї не доставало, вона змушена була зайняти у відповідачки 254 гривні. У якості застави вона передала відповідачці золоті серги. У лютому 2003 року відповідачка повідомила їй, що продала серги, такі дії відповідачки порушують її законні права, просила стягнути з відповідачки вартість золотих виробів у сумі 5000 гривень і моральну шкоду 2000 гривень.
Рішенням Ц.Міського районного суду м. Горлівка від 25.07.2006 року позовні вимоги задоволені частково. На користь позивачки з відповідачки стягнуто у рахунок вартості золотих виробів 3500 гривень, моральну шкоду 100 гривень. У іншій частині позову відмовлено.
Апеляційний суд вважає можливим апеляційну скаргу позивача задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, новим рішенням у задоволені позову відмовити.
Суд першої інстанції встановив, що сторони уклали угоду застави, згідно якої позивачка отримала у відповідачки гроші у кількості 254 гривні, та як заставу передала їй золоті серги вартістю 3500 гривень, які відповідачка без її відома продала за своїм розсудом.
Такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Рішення суду ухвалено з порушенням вимог ст. 309 ч. 1 п. З ЦПК України, що є підставою для скасування рішення суду і ухвалення нового рішення, яким позивачці слід відмовити у задоволені позову.
Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов,язана довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні позивачка не заперечувала, що у неї немає ніяких письмових доказів на укладення угоди застави. Постановою про відмову у порушенні кримінальної справи \ ах. 5 \ від 9.07.2003 року зазначено, що сторони діяли на підставі усної домовленості, що позивачка отримала гроші від ОСОБА_1. для викупу золотих речей з ломбарду, передала ці речі відповідачці, а та на свій розсуд продала золоті речі.
Таким чином встановлено, що сторони письмової угоди не укладали, про основні умови угоди сперечаються. Відповідачка наполягає на тому, що вона своєчасно не отримала суму боргу від позивачки і мала право за усною домовленістю розпорядитися
золотими речами.
Фактично відповідачка викупила золоті речі з ломбарду, як стверджує позивачка у судовому засіданні, відповідачка купила у неї деякі вироби з золота, а серги обіцяла повернути після повернення боргу. Так як борг повернуто не було, відповідачка мала право розпорядитися майном на свій розсуд.
Доводи про вартість золотих виробів у 3500 гривень є припущенням, а довідка магазину про вартість виробів зроблена без огляду виробів \ а.с.. 10 \. Тому суд помилково встановив таку вартість спірного майна. Відповідно до умов договору залогу № НОМЕР_1 \ ах. 42 \, вартість виробів з золота, які передала позивачка у ломбард складає 261 гривню.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції зробив висновки по справі, які не відповідають фактичним обставинам справи, тому прийшов до помилкового висновку про
те, що позивачка доказала свої вимоги, що стало підставою для задоволення позову.
Доводи позивачки про незаконність дій відповідачки не дають підстав вважати, що її вимоги про повернення золотих речей підлягають задоволенню, так як відповідно до вимог ст. 14 Закону України „ Про заставу „ від 25.02.1994 року з подальшими змінами, недотримання вимог щодо форми договору застави та його нотаріального посвідчення тягне за собою недійсність договору з наслідками, передбаченими законодавством України.
Відповідно до ст. 45 ЦК України \ у редакції 1963 року \, недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі якщо такий наслідок прямо зазначено у законі. Відповідно до ст. 46 Кодексу, недодержання сторонами простої письмової форми, що вимагається законом, позбавляє сторони права у
разі спору посилатися на підтвердження угоди на показання свідків. Тому пояснення свідків, яких суд першої інстанції допитав по справі, не можуть підтверджувати угоду сторін по заставі золотих речей.
При таких обставинах апеляційний суд вважає можливим новим рішенням відмовити позивачці у задоволені позову, яка не надала суду передбачених законом доказів про порушення її законних прав з боку відповідачки.
Керуючись ч 1 п. 2 ст. 307, ст. 309, 313, 314 ЦПК України
ВИРІШИВ
Апеляційну скаргу ОСОБА_1. задовольнити.
Рішення Ц.Міського районного суду м. Горлівка від 25.07.2006 року скасувати. У задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржено
безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання
законної сили рішенням суду.