Справа № 183/610/14-а
№ 2-а/183/119/14
П О С Т А Н О В А
іменем України
13.03.2014 року м.Новомосковськ
Суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області Парфьонова Д.О., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщені суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про перерахунок довічного утримання, -
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного Фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області про перерахунок довічного утримання, в якому просив визнати незаконною відмову відповідача в проведенні перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці; зобов`язання відповідача здійснити позивачу перерахунок щомісячного грошового утримання судді у відставці та виплачувати йому щомісячно 16077,60 грн. з 01.01.2014 року.
Позовні вимоги обґрунтовані законодавчо визначеним правом позивача на перерахунок довічного грошового утримання судді у відставці у зв'язку зі зміною розміру суддівської винагороди судді, що працює на відповідній посаді.
Відповідач заперечував проти проведення перерахунку, оскільки позивач не був суддею Конституційного Суду України, то норми ст. 138 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», щодо необхідності здійснення перерахунку довічного грошового утримання, до нього застосовуватися не можуть.
Оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважаю за можливе винести рішення без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.
Вивчивши матеріали справи, вважаю за необхідне задовольнити позовні вимоги з огляду на наступне.
Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 є суддею у відставці, відповідно до постанови Верховної Ради України від 04.03.2010 року №1945-VI, за наказом голови Апеляційного суду Дніпропетровської області № 38 від 30.03.2010 року. Стаж роботи на посаді судді становить 22 роки 8 місяців 25 днів.
Позивач знаходиться на обліку в Управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області і отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
19 грудня 2013 року позивач звернувся до в Управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області з проханням здійснити перерахунок розміру його щомісячного довічного грошового утримання з урахуванням підвищення розміру заробітної плати працюючим суддям виходячи з довідки Апеляційного суду Дніпропетровської області від 11.12.2013 року №7-434с.
Відповідачем відмовлено позивачу у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, оскільки органи Пенсійного фонду України здійснюють лише призначення і виплату щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Вказано, що діючим законодавством не передбачено проведення перерахунків щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці.
Означена відмова є безпідставною та неправомірною з огляду на наступне.
Згідно з п. п, 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах, повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у частині першій статті 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, а саме: заробітної плати, пенсії, щомісячного довічного грошового утримання тощо, надання їм у майбутньому статусу судді у відставці, право якого на пенсійне та щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів.
Умови призначення і порядок виплати щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на момент призначення його позивачу встановлювались законом України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 року N 2863-ХІІ.
Пункт 4 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», зокрема, передбачав:
«Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання...».
Абзацом 3 пункту 1 вищезазначеної Постанови Верховної Ради України (в редакції до 01 січня 2008 року) встановлено, що в разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється, виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Відповідно до п.63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» абзац 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України був виключений.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, положення п. 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким виключений абзац 3 п.1 Постанови Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів». У рішенні Конституційного Суду України, зокрема, зазначено, що виключення Законом абзацу 3 п.1 зазначеної Постанови Верховної Ради України та скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення п. 63 розділу II Закону не узгоджується зі ст. 22, ч.1 ст.126 Конституції України.
Згідно з положеннями статті 58 Конституції України, яка, зокрема, передбачає, що «закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, слід дійти висновку, що норми ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Порядку подання документів для призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного Фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного Фонду України 25.01.2008р. № 3-1 не можуть регулювати порядок перебування у відставці та обмежувати права особи, яка отримала право на відставку та названі права у березні 2010 року.
Оскільки Конституція України, як зазначено в її статті 8, має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають застосовувати Конституцію як акт прямої дії.
Таким чином, виходячи з норм ст.58 Конституції України та висновків, викладених у рішенні Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, слід дійти висновку, що матеріальні та соціальні гарантії судді у відставці, які були встановлені на день виходу позивача у відставку (тобто станом на 04.03.2010 р.) не можуть бути обмежені або скасовані ані новими законами, ані внесенням змін до чинних законів.
Оскільки на день виходу позивача у відставку (04.03.2010 р.) умови і порядок призначення, виплати та перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці були визначені статтею 43 Закону України «Про статус суддів» та Постановою Верховної Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів», вимоги позивача стосовно перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із 80% нового розміру заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді, є законними та обґрунтованими.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Пунктом 1 статті 2 розділу І Закону від 8 липня 2011 року № 3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668), зокрема, передбачено, що максимальний розмір пенсії або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
При цьому, згідно до абзацу першого пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668 обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Виходячи з аналізу вищевикладених норм Закону № 3668 та правових позицій Конституційного Суду України,є підстави стверджувати, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не може бути поширене на позивача як пенсіонера (суддю у відставці), оскільки:
1) виплата щомісячного довічного грошового утримання призначалася позивачу відповідно до Закону «Про статус суддів» від 15 грудня 1992 року, а не відповідно до Закону «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року, на який йде посилання у пункті 1 статті 2 розділу І Закону № 3668.
2) щомісячне довічне грошове утримання призначено позивачу до набрання чинності Законом № 3668.
Таким чином, відмова відповідача у проведенні перерахунку довічного грошового утримання позивачу є протиправною, внаслідок чого позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 71, 158, 160 - 163 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м.Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області щодо відмови в перерахунку щомісячного грошового утримання судді у відставці - ОСОБА_1.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Новомосковську та Новомосковському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року в розмірі 80 відсотків заробітної плати судді працюючого на відповідній посаді, яке складає суму в розмірі 16077 (шістнадцять тисяч сімдесят сім) гривень 60 копійок на підставі довідки про заробітну плату виданої Апеляційним судом Дніпропетровської області 11.12.2013 року за №7-434с з урахуванням раніше сплачених сум та виплачувати ОСОБА_1 означене щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці.
На підставі п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України, постанова суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 186 КАС України, до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області.
Суддя Д.О. Парфьонов