Справа № 22-9970/ 2006р Головуючий в 1 інстанції Гаврилов В.А.
Категорія 39 Доповідач Бондаренко Л.І.
УХВАЛА Іменем України
5 грудня 2006р. Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Пономарьової О.М. суддів Бабенко П.М., Бондаренко Лі. при секретарі Баклановій Ю.В.
розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства „Сервіс Супер Плюс"
на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 8 червня 2006 р.
по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства „Сервіс Супер Плюс" про визнання трудової угоди дійсною та стягнення сум, відшкодування моральної шкоди
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Куйбишевського районного суду м. Донецька від 08 червня 2006 р. частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_1 до приватного підприємства
„Сервіс Супер Плюс" про визнання трудової угоди дійсною та стягнення сум.
Визнана укладеною трудова угода між ОСОБА_1. та приватним підприємством „Сервіс Супер Плюс".
Відповідач зобов"язаний видати ОСОБА_1. трудову книжку про прийняття на роботу та звільнення, внесення у трудову книжку ОСОБА_1. запис про прийняття її на роботу у якості ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23 травня 2005р. та звільнення за власним бажанням.
Стягнуто з приватного підприємства „Сервіс Супер Плюс" на користь ОСОБА_1. заробітну плату в розмірі 240 грн., середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2.212 грн., моральну шкоду в розмірі 1.000 грн.
Приватне підприємство „Сервіс Супер Плюс" звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою на рішення суду, яке просять скасувати з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, оскільки позивачка фактично не була допущена до роботи, доказів, які підтвердили доступ до роботі не наведені.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення-без змін.
Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2005р. позивачка була прийнята на роботу у якості ІНФОРМАЦІЯ_1 на приватне підприємство „Сервис Супер Плюс" з заробітною платою 290 грн. На підприємстві працювала до 15 червня 2006р., звільнившись за власним бажанням. Факт роботи підтверджується наданою суду копією заяви позивачки про звільнення за власним бажанням, у якій є резолюція директора підприємства ОСОБА_2. „ з 17 червня 2005 після звіту про проведену роботу і повернення справ".
Суд, розглядаючи вимоги ОСОБА_1. правильно дійшов до висновку, що вона була фактично прийнята на роботу, про що необхідно визнати укладеною угоди між ОСОБА_1. та приватним підприємством „Сервис Супер Плюс" та зобов"язання керівника підприємства видати запис про прийняття її на роботу та звільнення у трудовій книжці у якості ІНФОРМАЦІЯ_1 з 23 травня 2005р.
Суд з врахуванням конкретним обставин по справі, виходячи із положень трудо-
вого законодавства - 116-117, 235 КЗпП України провів розрахунок заробітної плати, середнього заробітку за вимушений прогул.
Апеляційний суд, перевіряючи апеляційну скаргу в її межах, погоджується з рішенням суду, яке відповідає нормам матеріального, процесуального права, доводи в апеляційній скарзі про те, що позивачка ОСОБА_1. фактично не була допущена до роботи, доказів, які підтвердили доступ до роботі не наведені, висновків суду не спростовують.
У відповідності з вимогами ст.24 КЗпП України ОСОБА_1. фактично була допущена до роботи, що підтверджується актом прийому-передачі трудової книжці, за яким на позивачку покладались обов"язки вести трудові книжки працівників підприємства.
Твердження підприємства про те, що позивачка на підприємстві проходила стажування, не підтверджується наказом. Свідки ОСОБА_3, ОСОБА_2 підтвердили ту обставину, що ОСОБА_1 виконувала визначену роботу.
Виходячи із норм матеріального права, обставин по справі, підстав для скасування рішення суду та відмови в задоволенні позовних вимог не вбачається.
Керуючись ст.ст. 110, 307, 312, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу приватного підприємства „Сервіс Супер Плюс" відхилити.
Рішення Куйбишевського районного суду м.Донецька від 8 червня 2006р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвали апеляційного суду.