Справа № 22-10456/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Бузанов П.М..
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П. суддів: Санікової О.С., Лісового О.О. при секретарі Личкатій В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в М.Жданівка Донецької області на рішення Жданівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2006 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року ОСОБА_1. звернувся до суду з зазначеним позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань в м.Жданівка Донецької області, посилаючись на те, що він працював на підприємстві вугільної промисловості на різних посадах, має 23-річний професійний стаж; звільнений за станом здоров'я. При виконанні трудових обов'язків захворів на професійне захворювання. Висновком МСЕК 25 вересня 2003 року йому встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з професійним захворюванням - хронічним обструктивним бронхітом пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, легенева недостатність 1-11 ступеню, безстроково.
В результаті професійного захворювання позивачу спричинена моральна шкода, яка полягає у фізичному болю і стражданнях, які він відчуває на протязі багатьох років з моменту захворювання, оскільки у нього постійна одишка, кашель; він практично не має змоги займатися фізичною працею, в т.ч. і по будинку; навіть при постійному лікуванні можливості на поновлення здоров'я у нього немає; він позбавлений можливості працювати за своєю професією, повернутися на підземну роботу і отримувати висок) заробітну плату. Просив стягнути на відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Рішенням Жданівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1. задоволені частково: на його користь з відповідача стягнуто на відшкодування моральної шкоди 18 000 грн.
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області просить рішення суду скасувати і постановити нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення щодо відшкодування моральної шкоди без наявності висновку медичних органів про встановлення факту заподіяння такої шкоди, порушує вимоги ст.ст.21,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності"; позивачем не надано доказів про моральні страждання у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а документи, на які посилається позивач як на підставу заподіяння моральної шкоди, а саме довідки про проведення лікування, МСЕК, акт розслідування професійного захворювання, є документами, що підтверджують виявлення професійного захворювання і встановлення у зв'язку з цим стійкої втрати професійної працездатності для відшкодування частини втраченого заробітку та інших медичних послуг, ніяким чином не може бути незаперечним доказом заподіяння моральної шкоди; в рішенні суду не зазаначено мотивів, відповідно до яких суд прийшов до висновку про стягнення саме 18 000 грн.; судом не взято до уваги, що в разі порушення законних прав працівника, які призвели до моральних страждань, вона відшкодовується власником або уповноваженим ним органом. Крім того, Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. працював на підприємствах вугільної промисловості. Відповідно до висновку Донецької обласної клінічної професійної лікарні від 10 вересня 2003 року у нього виявлено професійне захворювання -хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, легенева недостатність першого-другого ступеню. Згідно висновку МСЕК від 25 вересня 2003 року ОСОБА_1. встановлено 40% втрати працездатності у зв'язку із професійним захворюванням безстроково. Згідно витягу з історії хвороби ОСОБА_1. неодноразово знаходився на лікуванні у зв'язку з професійним захворюванням та був звільнений за ч.2 ст.40 КЗпП України у зв'язу з професійним захворюванням.
Суд вважав доведеним, що ушкодження здоров'я у зв'язку з виконанням трудових обов'язків заподіює позивачу моральні страждання, оскільки йому дійсно необхідні додаткові умови для організації його звичайного способу життя, оскільки він на протязі багатьох років відчуває фізичний біль, одишку, кашель, не має можливості займатися фізичною працею; він позбавлений можливості працювати за своєю професією і отримувати високу заробітну плату.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні, оскільки висновки суду не відповідають встановленним обставинам справи, що відповідно до вимог ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення суду в апеляційному порядку.
За змістом ст.ст. 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи захворювання ОСОБА_1. є професійними, про що складений акт розслідування професійного захворювання від 22 вересня 2003 року: висновком медичних органів йому встановлений діагноз: хронічний обструктивний
бронхіт пилевої етіології в фазі затихаючого загострення, легенева недостатність 1-11 ступеню. Висновком МСЕК від 25 вересня 2003 року Дамяну Х.В. встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку із зазначеним професійним захворюванням безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювать, які спричинили втрату працездатності".
Проте при визначенні розміру моральної шкоди судом не наведено переконливих доказів спричинення позивачу моральної шкоди саме на суму 18 000 грн.
Апеляційний суд вважає, що визначена судом сума моральної шкоди є надмірною, оскільки вона частково компенсована позивачу чітким виконанням державою щодо сплати тих соціальних виплат, які передбачені ст.34 зазначеного Закону.
Крім того, зібрані по справі докази свідчать про те, що звичний уклад життя позивача значно не змінився, тому при визначенні суми компенсації відшкодування моральної шкоди слід керуватися принципами розумності і справедливості, як того вимагає ст.41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Враховуючи викладене, а також ступінь порушень життєвих стосунків ОСОБА_1. у зв'язку з професійним захворюванням, характер професійного захворювання, а також характер додаткових зусиль для організації життя і виходячи із 40 % втрати професійної працездатності, апеляційний суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню сума моральної шкоди в розмірі 12 000 грн.
При цьому не можуть бути прийняті до уваги посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону Україні! „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.З, 309 ч.1 п.З, 314 ч.2, 316 ЦПК України, апеляційний суд,-
ВИРІШИВ :
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області задовольнити частково.
Рішення Жданівського міського суду Донецької області від 19 вересня 2006 року змінити.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Жданівка Донецької області на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 12 000 гривень.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду.