Справа № 22-10771/2006 р. Головуючий у 1 інстанції Павленко В.Д.
Категорія 21 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
5 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С., Лісового О.О.
яри секретарі: Личкатій В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області про відшкодування моральної шкоди,-
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Добропілля Донецької області просить скасувати рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2006 року, яким частково задоволені позовні вимоги позивача: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області на відшкодування моральної шкоди 15 000 грн., - та постановити рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.
В обгрунтування апеляційної скарги відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області посилається на те, що висновок МСЕК про встановлення стійкої втрати працездатності є підставою для розрахунку і відшкодування позивачу матеріальної шкоди і не є підтвердженням факта спричинення моральної шкоди; судом безпідставно відмовлено про проведення комплексної МСЕК для встановлення факту наявності у позивача моральних страждань; позивачем не надано достовірних доказів на підтвердження і обгрунтування своїх позовних вимог; судом не враховано, що відповідачем нараховано і виплачено позивачу одноразова допомога, щомісячно сплачуються страхові виплати; судом не врахований факт порушення потерпілим технології виконання певних робіт і встановлення 35% його вини в нещасному випадку і 65% вини підприємства, тому відповідальність повинно нести підприємство, на якому стався нещасний випадок. Крім того, Законом України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинена дія статей Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхувння від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності", які передбачають виплату моральної шкода.
В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, врахувавши також те, що позивач є пенсіонером і звільнений з роботи у зв'язку з переходом на пенсію.
Позивач в судове засідання апеляційного суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованним.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1. перебував у трудових відносинах з ДП „Добропіллявугілля'', працюючи на шахті „Новодонецька" у шкідливих і небезпечних умовах. Під час виконання своїх трудових обов'язків 13 вересня 2001 року з ним стався нещасний випадок, в результаті чого він отримав травму - забій, здавлення тазу, закритий перелом донної та сідаліщної кісток зліва, перелом лівої вертлюжної впадини. Висновком МСЕК від 20 березня 2002 року ОСОБА_1.вперше встановлено 60% втрати працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи. Висновком МСЕК від 1 серпня 2006 року - 40% втрати працездатності у зв'язку з зазначеним нещасним випадком безстроково.
Внаслідок травми на виробництві ОСОБА_1. заподіяно моральну шкоду, що виявляється в порушенні його нормальних життєвих зв'язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, позбавило позивача можливості реалізації своїх звичок і бажань, виконанню робіт по дому; його і до наступного часу турбують наслідки травми, оскільки він постійно відчуває фізичний біль; під час нещасного випадку він зазнав стрес; все це пригнічує його і порушує нормальний психологічний стан
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст.ст.1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи 13 вересня 2001 року під час виконання трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, про що 15 вересня 2001 року складений акт розслідування нещасного випадку. Згідно висновку медичних органів ОСОБА_1. отримав забій, здавлювання тазу, закритий перелом лонної та сідаліщної кісток, перелом лівої вертлюжної впадини. Висновком МСЕК від 20 березня 2002 року позивачу вперше встановлено 60 % втрати професійної працездатності, він визнаний інвалідом третьої групи. Висновком МСЕК від 1 серпня 2006 року позивачу встановлено 40% втрати професійної працездатності у зв'язку з нещасним випадком безстроково.
За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ушкодження здоров'я у зв'язку з нещасним випадком за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності'".
Суд правильно й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону визначив розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди у зв'язку з нещасним випадком на користь позивача, урахувавши при цьому всі обставини по справі, в тому числі характер і тяжкість отриманого каліцтва, встановлення вперше 60% втрати професійної працездатності, а згодом 40%» безстроково, те, що він постійно вимушений лікуватися,
глибину та ступінь моральних страждань ОСОБА_1. у зв'язку із травмою, порушення у зв'язку з цим нормальних життєвих зв'язків, характер додаткових зусиль для організації життя, його пенсійний вік.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і не спростовують висновків суду. Посилання відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області на Закон України „Про державний бюджет України на 2006 рік", яким зупинена дія норм Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", які передбачають відшкодування моральної шкоди застрахованим чи членам їх сімей не можуть бути прийняті до уваги, оскільки таке зупинення не позбавляє постраждалих права на відшкодування моральної шкоди. Крім того, відповідних змін до вказаних норм Закону внесено не було, а фінансування Фонду відповідно до ст.46 зазначеного Закону здійснюється не за рахунок Державного бюджету; кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не включаються до складу Державного бюджету України.
Рішення суду ухвалене з додержанням вимог матеріального та процесуального права і підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд,-
ухвалив:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Добропілля Донецької області відхилити.
Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 вересня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.