Справа № 22- 11037 Головуючий в 1 інстанції- Каліущ О.В.
Категорія-21 Доповідач- Бабенко П.М.
УХВАЛА іменем України
05 грудня 2006 року Апеляційний суд Донецької області в складі: головуючого-судді Пономарьової О.М..
суддів- Бабенка П.М. ,Бондаренко Л.І. при секретарі - Баклановій Ю.В. за участю представника позивача -ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м. Горлівки Донецької області на рішення Микитівського районного суду М.Горлівки Донецької області від за серпня 2005 року по справі за позовом ОСОБА_2 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у Микитівському районі м, Горлівки Донецької області про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2006 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, просив стягнути з відповідача на його користь 15 000 грн. на відшкодування моральної шкоди,посилаючиеь на те ,що під час роботи на шахті «Комсомолець» ДП «Артемвугілля» з вини підприємства він втратив 25% професійної працездатності, йому спричинено моральні страждання.
Рішенням Микитівського районного суду М.Горлівки Донецької області від 21 жовтня 2006 року позов задоволено частково, з відповідача стягнуто на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 8 000 грн. в решті позову відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення суду., ухвалити нове, яким відмовити позивачеві в задоволенні позову посилаючись на те, що це рішення ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зазначив, що рішення суду першої інстанції суперечить діючому законодавству: суд невірно застосував норми матеріального та процесуального права; не врахував, що моральна шкода позивачеві може бути відшкодована лише на підставі висновку МСЕК; суд вийшов за межі позовної заяви і встановив факт спричинення позивачеві моральної шкоди; що відповідач не надав судові доказів про заподіяння йому моральної шкоди, сума відшкодування, яка визначена судом; занадто велика по відношенню до ступеню втрати працездатності ;суд не врахував, що відповідальність за спричинення моральної шкоди відповідно до ст.. 237-1 КЗпП України покладена на роботодавця та що позивач пропустив строк звернення до суду з вказаним позовом.
Крім того , зазначив, що п.27 ст.77 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст,.ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» щодо виплат на відшкодування моральної шкоди потерпілим від нещасного випадку на виробництві або профзахворювання.
В судовому засіданні представник позивача просив апеляцію відхилити, а рішення суду залишити без змін зазначивши, що вказане рішення ухвалено з дотриманням вимог матеріального та процесуального закону.
Вислухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи ,перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає ,що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення та ухвали суду слід залишити без змін , за наступних підстав:
Судом першої інстанції встановлено, що позивач знаходився у трудових відносинах з шахтою «Комсомолець» ДП «Артемвугілля» ,де в результаті шкідливих умов праці одержав професійне захворювання- хронічний обструктивний бронхіт, емфізема легенів.
Згідно висновку МСЕК від 08.05.02 року за вказаним профзахворюванням йому встановлено 25 % втрати професійної працездатності безстроково та 3 група інвалідності,
Позивачеві заподіяна моральна шкода, яка полягає в тому ,що він переніс і зносить фізичні та душевні страждання через втрату здоров'я. У нього є постійним біль у грудній клітині, головні болі, кашель, слабкість .Він вимушений постійно лікуватись в умовах стаціонару та амбулаторно, приймати ліки, що призвело до порушення його звичного укладу життя та вимагає додаткових зусиль для організації свого життя.
Згідно із ст.ст.21,28,34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодовувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.
Відповідно до ст..23 ЦК України та п.З Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайновою характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ. Моральна шкода може полягати у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Розмір грошового відшкодування визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, а також інших обставин,які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги справедливості та розумності.
Встановлені судом першої інстанції обставини підтверджені як письмовими доказами ( даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання висновками Донецької ОКБП та МСЕК, виписками з лікарняних карток) ,так і поясненнями сторін в судовому засіданні.
За вказаних обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт потерпілому моральної шкоди.
Встановлені судом обставини про втрату професійної працездатності позивача та спричинення йому моральної шкоди підтверджені як письмовими доказами (даними трудової книжки, актом розслідування профзахворювання ,висновками Донецької ОКБП та МСЕК,виписками з лікарняних карток), так і поясненнями сторін.
За таких обставин суд першої інстанції правильно вважав доведеним факт заподіяння потерпілому моральної шкоди.
Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань позивача, вплив на його душевний стан, неможливість жити повноцінним життям, наявність інвалідності, ступеню втрати працездатності й з дотриманням вимог ч.З ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності визначив таке відшкодування в сумі 8 ООО грн.
При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.Суд всебічно,повно і об'єктивно дослідив надані сторонами докази, дав їм належну оцінку та правильно дійшов до висновку про підставність вимог позивача,та щодо розміру відшкодування.
Доводи представника відповідача про те ,що оскільки Законом України «Про державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 рік дію ст..ст.21,34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності",тому судові слід було відмовити в задоволенні позову , не заслуговують на увагу, оскільки спірні правовідносини і право позивача на відшкодування виникли до набрання чинності вказаним законом і цей закон зворотної сили не має.
Крім того, до Закону, який передбачає право потерпілого на відшкодування моральної шкоди, не внесено відповідні зміни і не скасована відповідальність відповідача перед позивачем в частині відшкодування моральної шкоди
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки не ґрунтуються на законі.
Виходячи з вказаного, апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляції та скасування рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.303, п.1 ч.1 ст.307 , ч.1 ст.308,-313-315 ЦПК України, апеляційний
суд
УХВАЛ ИВ:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Микитівському районі м.Горлівки Донецької області відхилити.
Рішення Микитівського районного суду м.Горлівки Донецької області від 23 жовтня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала набуває законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена
в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
моменту набрання нею законної сили.