Єдиний унікальний номер 226/1165/13-ц Номер провадження 22-ц/775/254/2014

Головуючий у 1 інстанції Редько Ж.Є.

Категорія: 27 Доповідач Іванова А.П.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:

Головуючого ЛІСОВОГО О.О.,

Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ІВАНОВОЇ А.П.,

При секретарі Люліній Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, кредитної спілки «Добробуд»

на рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05 листопада 2013 року у цивільній справі за позовом кредитної спілки «Добробуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до кредитної спілки «Добробуд» про визнання договору недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 05 листопада 2013 року позовні вимоги Кредитної спілки «Добробуд» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені частково.

Поновлено Кредитній Спілці «Добробуд» строк звернення до суду за вирішенням спору стосовно вимог, які стосуються ОСОБА_1, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Кредитної спілки «Добробуд» заборгованість за кредитом у розмірі 3750грн., підвищені відсотки за користуванням кредитом у розмірі 12986грн. 30 коп. та судові витрати у розмірі 229грн.40коп., а всього 16965грн.70коп.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Добробуд» про визнання договору недійсним задоволені частково. Визнано недійсним п.7.1 розділу 7 кредитного договору №КС-002050 від 23 лютого 2008 року, укладеного між Кредитною спілкою «Добробуд» та ОСОБА_1, в частині встановленого розміру підвищеної відсоткової ставки понад 50%.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, застосувавши строк позовної давності, посилаючись на те, що суд при ухваленні рішення порушив норми діючого матеріального та процесуального законодавства, судом безпідставно не застосовано наслідки спливу строків позовної давності, оскільки у спорах щодо споживчого кредитування, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, до того ж при ухваленні рішення суду необхідно було керуватись ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», на підставі якої необхідно було визнати договір, укладений з КС «Добробуд» недійсним.

В апеляційній скарзі КС «Добробуд» просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що судом безпідставно застосовано до спірних правовідносин положення ЗУ «Про захист прав споживачів», в тому числі положення про умови договору в частині встановленого розміру підвищеної відсоткової ставки, які є несправедливими, на підставі чого задоволено вимогу ОСОБА_1 про визнання договору недійсним в частині встановленого розміру підвищеної відсоткової ставки.

Апелянт ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с.192).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином (а.с.191).

Заслухавши доповідь судді, представника позивача Чечоткіна В.М., який підтримав доводи апеляційної скарги КС «Добробуд», заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає відхиленню, апеляційна скарга позивача КС «Добробуд» підлягає задоволенню частково, а рішення суду в частини в частині визнання недійсним п.7.1 розділу 7 кредитного договору № КС-002050 від 23.02.2008р., в частині встановлення розміру підвищеної відсоткової ставки понад 50%, стягнення підвищених відсотків за користування кредитом у розмірі 50% підлягає скасуванню та зміні в частині стягнення судового збору.

З матеріалів справи встановлено, що 23.02.2008 року між позивачем КС «Добробуд» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № КС-002050 (а.с.5).

Відповідно до умов кредитного договору № КС-002050 відповідачу був наданий споживчий кредит у сумі 6000грн. строком на 24 місяців по 23.02.2010 року зі сплатою 24% річних.

Відповідно до п.7.1 цього договору у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків по кредиту від 3 до 10 календарних днів позичальник сплачує кредиторові підвищену відсоткову ставку у розмірі 26% річних на суму отриманого кредит; від 11 до 30 календарних днів - 40%; від 31 до 90 календарних днів - 50%; більше ніж 91 календарний день - 120%.

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором №КС-002050 від 23.02.2008 року складає 23229,45грн., з яких: заборгованість за підвищеними відсотками - 19479грн. 45коп., заборгованість по тілу кредиту - 3750грн. (а.с. 4).

Задовольняючи частково позовні вимоги кредитної спілки «Добробуд», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач свої зобов'язання за кредитним договором не виконує, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором, зазначена в позовній заяві в сумі 23229,45 грн. При цьому суд визнав недійсним п.7.1 розділу 7 кредитного договору в частині встановленого розміру підвищеної ставки понад 50% та стягнув з відповідача ОСОБА_1 підвищені відсотки, а саме 50% за порушення строків повернення грошових коштів у розмірі 12986грн.30коп. та відмовив у стягненні штрафу в сумі 18470,43грн., оскільки вважав, що умови договору, передбачені п.7.1, є несправедливими в розумінні ЗУ «Про захист прав споживачів».

Відповідно до частини 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10-70/0/4-13 від 16.01.2013р. «Про окремі питання застосування строків позовної давності» заява позивача про поновлення строку позовної давності не означає, що подана заява (відповідачем) про застосування позовної давності, тобто про сплив позовної давності, є наслідком відмови в позові, якщо він обґрунтований.

Вирішуючи питання про поновлення КС «Добробуд» строку позовної давності, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що вилучення документів кредитної спілки під час розслідування кримінальної справи стосовно службових осіб Спілки є поважною причиною пропуску строку, а тому заява відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків пропуску строку та відмови у позові на цій підставі не підлягає задоволенню.

За таких підстав, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про незастосування судом першої інстанції строків позовної давності не приймаються апеляційним судом до уваги як безпідставні.

Розглядаючи справу, суд першої інстанції правильно виходив з того, що виниклі між сторонами правовідносини підпадають під дію ЗУ «Про захист прав споживачів» та вирішив справу відповідно до вимог ст.ст. 526, 530, 1054 ЦК України.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За вимогами ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи встановлено та не оспорювалось сторонами, що ОСОБА_1 23.02.2008 року отримав у позивача кредит в сумі 6000 грн. згідно умов укладеного кредитного договору № КС-002050 від 23.02.2008 року (а.с 5).

Згідно розрахунку позивача з 23 грудня 2008 року позичальник ОСОБА_1 зобов'язання за кредитним договором не виконує, чим порушує його умови, викладені в договорі.

Відповідно до ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Кінцевий строк повернення кредиту за кредитним договором № КС-002050 сплинув 25 лютого 2010 року. Проте кредит позичальником до теперішнього часу не повернуто.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Враховуючи, що строк виконання зобов'язання сплинув 25 лютого 2012 року, а відповідач в порушення умов договору кредит не повернув та не сплачує проценти за його користування, позивач обґрунтовано звернувся до суду з вимогами про повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Згідно розрахунку заборгованості прострочена заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором станом на 22.04.2013 року за тілом кредиту складає 3750 грн. (а.с. 4).

Розмір заборгованості за тілом кредиту сторонами не оспорюється.

Відповідно до п.п.7.1 розділу 7 кредитного договору у разі прострочення позичальником строків сплати відсотків по кредиту від 3 до 10 календарних днів позичальник сплачує кредиторові підвищену відсоткову ставку у розмірі 26% річних на суму отриманого кредит; від 11 до 30 календарних днів - 40%; від 31 до 90 календарних днів - 50%; більше ніж 91 календарний день - 120%.

Згідно із розрахунком заборгованості, наданим позивачем, підвищені відсотки у розмірі 75% складають 19479,45 грн. (а.с. 33).

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Для зменшення розміру неустойки потрібна заява відповідача.

У п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», положення ч.3 ст.551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з ч.2 ст.625 ЦК України, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями ст. ст. 1054, 1056-1 ЦК України, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Тобто, кредитним договором було передбачено право кредитора на зміну відсоткової ставки у разі порушення боржником своїх зобов'язань по сплаті відсотків за кредитом. Однак, суд у порушення ст. 214 ЦПК України не перевірив, чи може нарахування відсотків за подвійною ставкою вважатись застосуванням неустойки, оскільки є передбаченим кредитним договором правом кредитора на зміну зобов'язання у разі порушення договірної дисципліни.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема зміна умов зобов'язання.

Тобто, наслідком порушення відповідачем своїх зобов'язань за даним кредитним договором є зміна зобов'язання в частині розміру відсоткової ставки.

На підставі вищевказаного, підлягає скасуванню рішення суду першої інстанції в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до КС «Добробуд» про визнання недійсним п.7.1. спірного кредитного договору, оскільки законних підстав для задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 у цій частині апеляційним судом не встановлено з огляду на те, що встановлення в п.7.1. розділу 7 кредитного договору № КС-002050 від 23.02.2008р. підвищеної відсоткової ставки не є несправедливою умовою договору, а виступає наслідком порушення відповідачем своїх зобов'язань за даним кредитним договором.

Враховуючи зазначене, рішення суду першої інстанції в частині застосування меншого розміру підвищеної процентної ставки, а саме 50% замість 75% підлягає скасуванню, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача КС «Добробуд» підлягають стягненню за кредитним договором станом на 22.04.2013 року підвищені відсотки в сумі 19479,45грн.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо невизнання судом першої інстанції кредитного договору недійсним з огляду на неповідомлення КС «Добробуд» відповідача у письмовій формі інформації, передбаченої ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки така підстава недійсності правочину не передбачена статтею 203 ЦК України.

Також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції посилання апелянта КС «Добробуд» на те, що судом першої інстанції помилково застосовано до спірних правовідносин положення ЗУ «Про захист прав споживачів», оскільки відповідно до ч.2 ст.627 ЦК України у договорах за участю фізичної особи-споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Інші доводи скарги висновків суду в цій частині не спростовують.

Відповідно до частини 1 ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог КС «Добробуд» про стягнення з відповідачів заборгованості за підвищеними відсотками в розмірі 19479,45грн. та за тілом кредиту у розмірі 3750грн. (загальна сума 23229,45грн). З задоволених вимог в сумі 23229,45 грн. підлягає сплаті судовий збір у сумі 232,29 грн. (1% від суми задоволених вимог в розмірі 23229,45грн.), який підлягає відшкодуванню позивачеві за рахунок відповідача.

Враховуючи викладене, рішення суду в частині розподілу судових витрат підлягає зміні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Апеляційну скаргу кредитної спілки «Добробуд» задовольнити частково.

Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 05 листопада 2013 року в частині визнання недійсним п.7.1 розділу 7 кредитного договору № КС-002050 від 23.02.2008р., в частині встановлення розміру підвищеної відсоткової ставки понад 50%, стягнення підвищених відсотків за користування кредитом у розмірі 50% скасувати та змінити в частині стягнення судового збору.

Позовні вимоги кредитної спілки «Добробуд» до ОСОБА_1 в частині стягнення підвищених відсотків згідно з п.7.1 кредитного договору № КС-002050 від 23.02.2008р. задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Добробуд» підвищені відсотки у відповідності до п.7.1 кредитного договору № КС-002050 у розмірі 19479,45 грн. (дев'ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дев'ять грн.) 45коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь кредитної спілки «Добробуд» понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 232,29 грн. (двісті тридцять дві грн. 29 коп.)

В задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до кредитної спілки «Добробуд» про визнання договору недійсним відмовити.

В інший частині рішення про стягнення заборгованості за кредитом в сумі 3750 грн. залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: