РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 123/12485/13-ц

Провадження № 2/123/3961/2013

30.01.2014 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя

під головуванням судді Сенька М.Ф.,

при секретарі Жолуденко С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в жовтні 2013 року звернувся до суду з вказаним позовом. Відповідно до уточненої позовної заяви від 18.11.203 року (а.с.40-41), просив визнати спільною сумісною власністю сторін земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, та побудований на ній житловий будинок і провести поділ цього майна в натурі в порядку визначеному сімейним законодавством.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні на вимогах позову наполягав, просив їх задовольнити за підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_4 позов визнала і не заперечувала проти його задоволення.

Вислухавши сторони, дослідивши докази та інші матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Судом встановлено таке.

Сторони перебувають у шлюбі з 12.08.1978 року (а.с.28).

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №609844, виданого Сімферопольським міським управлінням земельних ресурсів 06.11.2007 року на підставі рішення 22 сесії ІV скликання від 21.10.2004 року №337, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить земельна ділянка, площею 0,0749 га по АДРЕСА_1 з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с.5-6).

Під час шлюбу за спільні кошти на вказаній земельній ділянці сторони самочинно побудували житловий будинок, який не введений в експлуатацію, що не заперечується сторонами.

Відповідно до роз'яснень пункту 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими ст. ст. 69 - 72 СК України та ст. 372 ЦК України. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до частини 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до частини 1 ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

В п. 6 постанови Пленуму вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)», роз'яснено, що право власності на самочинно збудовані житлові будинки, будівлі, споруди, інше нерухоме майно не набувають як особи, які здійснили це будівництво, так і їхні спадкоємці. Це майно не є об'єктом права власності, воно не може бути предметом поділу та встановлення порядку користування в судовому порядку; на нього не може бути звернено стягнення за виконавчими документами, у тому числі продаж його з прилюдних торгів.

Вимог про поділ матеріалів, обладнання, тощо, які були використані в процесі будівництва житлового будинку сторонами не заявлено.

За таких обставин, до спільного сумісного майна подружжя можна віднести лише земельну ділянку, але провести поділ земельної ділянки в натурі не вбачається за можливе оскільки на ній розташовано сторонами за спільні кошти зведено житловий будинок, не введений в експлуатацію.

Пунктом 25 постанови ВС України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», встановлено, коли суд прийде до висновку, що неподільні речі не можуть бути реально поділені між подружжям відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що за обставин справи між сторонами можливо провести поділ належної їм земельної ділянки, визнавши за позивачем право власності на 1/2 частку земельної ділянки.

В задоволенні решти вимог позову слід відмовити.

Судові витрати у справі відповідно до ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача.

На підставі ст.ст. 60, 69-72 СК України, 368, ч.ч. 2, 3 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 174, 212, 214, 215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного сумісного майна подружжя задовольнити частково.

В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 право власності на ? земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, (кадастровий номер 0110100000: 02: 008: 0809), площею 0,0749 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, залишивши її у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2, без зміни цільового призначення.

В задоволенні решти вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 556 (п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 51 коп. судового збору.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду АР Крим через Київський районний суд м. Сімферополя на протязі десяти днів з моменту його проголошення.

Головуючий М.Ф. Сенько