ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Справа № 817/4166/13-а
18 березня 2014 року 19год. 05хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Нор У.М. за участю секретаря судового засідання Демчук І.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: представник Морозова В.В.,
відповідача: представник Коритнюк В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Акціонерного товариства ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А.
доДержавної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
ВСТАНОВИВ:
Позивач - Акціонерне товариство "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." в особі представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення №0005132342 від 13.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 93750,00 грн., з яких 75000,00 грн. за основним платежем та 18750,00 грн. за штрафними санкціями.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем проведено позапланову виїзну документальну перевірку Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ-Фірмою "Ізол" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт № 805/17-16-22-01/26603641 від 01.11.2013 року, на підставі якого винесено податкове повідомлення - рішення №0005132342 від 13.11.2013 року. У перевіреному податковим органом періоді Представництво "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." здійснювало господарські операції з контрагентом ТОВ-Фірмою "Ізол", які мали місце у жовтні та листопаді 2010 року та фактично стали предметом перевірки. Вказані господарські операції полягали у виконанні ТОВ-Фірмою "Ізол" субпідрядних робіт по ремонту автомобільної дороги М06 Київ - Чоп в Україні (км. 348 - км. 441).
Позивач звертає увагу на те, що факт здійснення вказаних господарських операцій підтверджується наявними та належним чином оформленими первинними та документами бухгалтерського і податкового обліку позивача, які в повному обсязі надавались до перевірки та належним чином посвідчують реальність здійснення вказаних господарських операцій та відображають зміни майнового стану сторін і свідчать про правомірність формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями. Також, результати перевірок контрагента позивача, в тому числі по ланцюгу постачання, а також дані баз ДПС та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, на які в акті перевірки покликається відповідач, не є належним доказом відсутності фактів здійснення (безтоварності) господарських операцій позивача з вказаним контрагентом. Крім того, відповідно до вимог чинного податкового законодавства питання формування податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставиться у залежність від наслідків здійснення господарської діяльності, податкової звітності та розрахунків з бюджетом інших осіб.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю, надала суду пояснення, аналогічні позовній заяві. Просила позов задовольнити повністю.
Відповідач - Державна податкова інспекція у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській проти позову заперечив, подав суду письмові заперечення. Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні письмовим запереченням, зокрема пояснив суду, що відповідно до акту позапланової невиїзної перевірки ТОВ-Фірми "Ізол", щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "БК-25" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та ТОВ "Медео-Захід" за період з 01.01.2010 року по 30.06.2012 року №674/17-16-22-01/13992747 від 11.09.2013 року, складеного ДПІ у м. Рівному, встановлено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок від ТОВ - Фірми "Ізол" для замовників - покупців, в тому числі для позивача, товарів (робіт, послуг), придбаних у ТОВ "БК-25" та ТОВ "Медео-Захід", так як в останніх відсутні матеріально - технічні можливості для здійснення господарських операцій.
На підставі вказаних результатів перевірки контрагента позивача по ланцюгу постачання, а також даних інформаційних податкових баз відповідач робить висновок про безтоварність господарських операцій між позивачем та його безпосереднім контрагентом ТОВ-Фірмою "Ізол", а також укладення ними правочинів без мети реального настання правових наслідків, що, в свою чергу, мало наслідком завищення позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаними господарськими операціями, а відтак вважає правомірним та законним прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, тому просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву, заслухавши пояснення представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, перевіривши їх доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх в сукупності, відповідно до вимог чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з наступних підстав.
Судом встановлено, що посадовими особами ДПІ у м. Рівному проведено позапланову виїзну документальну перевірку Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ-Фірмою "Ізол" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року. За результатами проведеної перевірки складено акт від 01.11.2013 року № 805/17-16-22-01/26603641, яким встановлено порушення Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." вимог пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп.7.4.5, п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" в зв'язку з чим позивачем завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ-Фірмою "Ізол" за жовтень 2010 року в сумі 75 000,00 грн. (а.с. 10-14).
З акту перевірки вбачається, що господарські операції позивача з ТОВ- Фірмою "Ізол" є безтоварними, а правочини такими, що укладені без мети реального настання правових наслідків. Вказані висновки зроблені відповідачем при відпрацюванні контрагента позивача по ланцюгу постачання, з посиланням на результати відповідних перевірок контрагента позивача, а також на даних баз відповідача та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, відповідно до яких, контрагент позивача мав відносини з "сумнівними", на думку податкового органу, суб'єктами господарювання, а саме ТОВ "БК-25" та ТОВ "Медео-Захід", які фактично не могли здійснювати господарську діяльність.
Зокрема, відповідачем отримано акт Бориспільської ОДПІ Київської області № 196/23-37135601 від 10.03.2011 року "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "БК-25" з питань достовірності визначення показників декларацій з податку на додану вартість за період з 01.09.2010 року по 31.10.2010 року, відповідно до якого встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ "БК-25" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу (а.с.70-84).
Також відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ-Фірми "Ізол", щодо підтвердження взаємовідносин з ТОВ "БК-25" за період з 01.10.2010 року по 31.12.2010 року та ТОВ "Медео-Захід" за період з 01.10.2010 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено акт від 11.09.2013 року № 674/17-16-22-01/13992747. Відповідно до вказаного акту встановлено, що в ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (робіт, послуг) від ТОВ-Фірми "Ізол", реалізовані ТМЦ (роботи, послуги), придбані у жовтні 2010 року, травні 2012 року у ТОВ "БК-25", ТОВ "Медео-Захід" для Представництва "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." та інших суб'єктів господарювання, а відтак вказані правочини не створюють юридичних наслідків, здійсненні без мети настання реальних наслідків. У зв'язку з вказаними обставинами відповідачем зроблено висновок про неможливість ТОВ-Фірми "Ізол" здійснювати господарські операції з позивачем щодо виконання субпідрядних робіт по ремонту ділянки автомобільної дороги М06 Київ-Чоп, а відтак такі операції визнано безтоварними, а правочини такими, що укладені сторонами без мети реального настання правових наслідків.
На підставі акту перевірки та в результаті встановлених порушень відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення форми "Р" № 0005132342 від 13.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 93750,00 грн., з яких 75000,00 грн. за основним платежем та 18750,00 грн. за штрафними санкціями (а.с.9).
Суд не погоджується з наведеними висновками податкового органу, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, а також такими, що не відповідають дійсним обставинам справи і є передчасними, з огляду на наступне.
Як вбачається з свідоцтва про реєстрацію позивача, виданого Відділом реєстрації підприємств Торгово - промислової ремісничої сільськогосподарської палати Риму 04.04.2013 року, свідоцтва про реєстрацію Представництва позивача в Україні, виданого Міністерством економіки України 23.08.2007 року, свідоцтва про реєстрацію Представництва позивача в Україні платником податку на додану вартість № 100063573 від 10.09.2007 року, позивач зареєстрований як юридична особа у формі акціонерного товариства, діє на території України в особі Представництва, яке належним чином зареєстроване та має статус платника податку на додану вартість (а.с.15-20).
Судом встановлено, що між Представництвом "Тодіні Коструціоні Дженералі С.П.А." та ТОВ-Фірмою "Ізол" укладено Контракт субпідряду на виконання ремонту автодороги М06 Київ - Чоп в Україні (км. 348 - км. 441) від 16.05.2009 року (а.с.100-108), а також підписано додаткову угоду №2 від 21.07.2010 року, яка є невід'ємною частиною даного Контракту, відповідно до якої виконанню підлягали роботи по ремонту існуючих автобусних зупинок (14 шт.) на Секції 3, км. 395 - км. 417 та Секції 4, км. 417 - км. 441 автодороги М06 Київ - Чоп. Вартість робіт по ремонту 14 зупинок погоджена сторонами в сумі 969492,00 грн. без ПДВ (а.с.109).
Господарські операції з виконання та прийняття вказаних робіт оформлені первинними документами, копії яких наявні в матеріалах справи та досліджені судом, зокрема: актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року №1 форми КБ-2в (а.с.114-129), довідкою про вартість виконаних будівельних робіт за листопад 2010 року форми КБ-3 (а.с.130), актом №4 від 18.11.2010 року про перелік та вартість виконаних робіт, проміжним платіжним сертифікатом (витягом з нього) №32 за листопад 2010 року на підтвердження кінцевого прийняття робіт замовником (Службою автомобільних доріг України в особі уповноваженого підрозділу) (а.с137-151), а також відповідною довідкою від 15.11.2013 року, складеною за підписом інженера відділу по об'ємах робіт позивача (а.с.133).
Оплата робіт та здійснення розрахунків між сторонами підтверджується наявними в матеріалах справи та дослідженими судом належним чином завіреними копіями платіжних доручень: №3424 від 21.10.2010 року на суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ - 25000,00 грн.; №3532 від 28.10.2010 року на суму 300000,00 грн., в тому числі ПДВ - 50000,00 грн.; №3714 від 05.11.2010 року на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; №3861 від 18.11.2010 року на суму 100000,00 грн., в тому числі ПДВ - 16666,67 грн.; №3912 від 22.11.2010 року на суму 136950,50 грн., в тому числі ПДВ - 22825,08 грн.; №4077 від 03.12.2010 року на суму 150000,00 грн., в тому числі ПДВ - 25000,00 грн., а також рахунком №8 від 14.10.2010 року на сплату авансу за роботи по ремонту зупинок в сумі 786950,50 грн. (а.с.205-210).
Господарські операції з ТОВ-Фірмою "Ізол" належно відображені також в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується наявною в матеріалах справи та дослідженою судом карткою рахунку 631 за 4 квартал 2010 року (а.с.131).
В матеріалах справи наявні та досліджені судом належними чином посвідчені копії податкових накладних, оформлених ТОВ-Фірмою "Ізол", а саме: № 17 від 31.10.2010 року; № 20 від 22.11.2010 року; № 21 від 03.12.2010 року, а також реєстру отриманих та виданих податкових накладних за листопад 2010 року (а.с.164-166).
З досліджених судом матеріалів справи, зокрема з декларації по податку на додану вартість за листопад 2010 року з додатком № 5 встановлено, що за операціями з ТОВ-Фірмою "Ізол" позивачем сформовано та відображено податковий кредит з податку на додану вартість за жовтень в сумі 75000,00 грн. (а.с.152-158).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд вважає за необхідне врахувати наступні вимоги чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства.
Відповідно до п.1.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Зокрема, як вбачається з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
Згідно з п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як встановлено п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пп.2.16 вказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим і нормативним актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.
Таким чином, для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені відповідно до вимог чинного законодавства і лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
З досліджених в ході судового розгляду обставин справи та наявних на їх підтвердження доказів щодо здійснюваних позивачем описаних вище господарських операцій судом в розрізі наведених норм законодавства встановлено, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми податкового кредиту за вказаними господарськими операціями, оформлені належним чином, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були (і залишаються до сьогодні) в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків, в тому числі і податку на додану вартість. Досліджені судом документи повністю розкривають зміст вказаних господарських операцій, а також беззаперечно відображають реальність руху активів та зміну майнового стану позивача та його контрагента, що відбулися внаслідок здійснення таких господарських операцій.
Усі, без виключення, роботи, придбані позивачем у ТОВ-Фірми "Ізол" належним чином обліковані як в його бухгалтерському, так і в податковому обліку, а також використані для потреб господарської діяльності позивача і в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності позивача.
Також судом встановлено, що господарські операції між позивачем та ТОВ-Фірмою "Ізол" були здійснені в межах їх господарської діяльності, сторони переслідували відповідну ділову мету при їх здійсненні та понесли зміни майнового стану, що в свою чергу, вказує на реальне настання як для позивача, так і його контрагента правових наслідків, обумовлених укладеними між ними правочинами.
Поряд з тим, на думку суду, доводи відповідача, базуються лише на даних актів перевірок контрагента позивача, в тому числі по ланцюгу постачання, а також на даних баз ДПС та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України.
Як вбачається з актів контрагента позивача, в тому числі по ланцюгу постачання, на які посилається відповідач, податковим органом не аналізувались господарські операції ТОВ-Фірми "Ізол" із позивачем, під час проведення таких перевірок не бралися до уваги жодні первинні документи, а перевірка проводилась на підставі даних податкової звітності та даних податкових інформаційних баз, а відтак вказані акти не містять інформації щодо порушення контрагентом позивача норм податкового законодавства, які б мали місце під час здійснення господарських операцій саме з позивачем, а тому висновки таких актів не можуть спростовувати факт реальності господарських операцій із позивачем та спричиняти настання для останнього будь-яких негативних наслідків.
З огляду на наведене, суд вважає висновки ДПІ у м. Рівному про безтоварність господарських операцій позивача та укладення ним правочинів без мети реального настання правових наслідків, які ґрунтуються на результатах перевірок контрагента позивача, в тому числі по ланцюгу постачання, а також на даних баз ДПС та Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України, такими, що базуються виключно на припущеннях, не підтверджені належними та допустимими доказами і фактично повністю спростовуються матеріалами справи, а відтак не можуть братися до уваги судом.
Також судом встановлено і це не заперечується відповідачем, що ТОВ-Фірма "Ізол" на момент здійснення вказаних господарських операцій було (і залишається до сьогодні) належним чином зареєстрованим суб'єктом господарювання, мало статус платника податків, в тому числі платника податку на додану вартість, мало право укладати правочини та оформляти на їх виконання первинні документи, в тому числі податкові накладні, тобто володіло повною цивільною, господарською та податковою правосуб'єктністю, а також вчиняло правочини відповідно та в рамках своєї господарської діяльності.
Крім того, суд звертає увагу на те, що формування валових витрат та податкового кредиту є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом інших осіб, їх звітності та податкової дисципліни. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагента, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Також позивач не може нести відповідальність за дії контрагентів і за їх стосунки з «сумнівними», на думку податкового органу, контрагентами. Поведінка постачальників в ланцюгу постачання, з якими платник не перебував у жодних взаємовідносинах, немає безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між таким платником та його безпосереднім контрагентом. При цьому суд зауважує, що при дослідженні факту здійснення господарських операцій слід оцінювати відносини безпосередньо між учасниками тих операцій, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника податку. У разі наявності в податкового органу відомостей щодо порушення законодавства окремими платниками податків, в тому числі по ланцюгу постачання, негативні наслідки повинні застосовуватися виключно щодо цих осіб.
Також суд звертає увагу на те, що перевіркою, а також в ході розгляду справи судом не встановлено жодних фактів, які б свідчили про те, що діяльність позивача спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
З огляду на наведене, суд вважає, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, доцільності та діловій меті здійснення господарської діяльності, що підтверджується наявністю належним чином оформлених та досліджених судом документів.
Поряд з цим, суд, керуючись вимогами ч.2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне врахувати висновки, викладені у рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 року у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії», відповідно до яких: платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню; у разі, якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення і не довів правомірність прийнятого ним рішення.
Враховуючи наведене, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд вважає, що винесене відповідачем оскаржуване податкове повідомлення - рішення №0005132342 від 13.11.2013 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 93750,00 грн., з яких 75000,00 грн. за основним платежем та 18750,00 грн. за штрафними санкціями, є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.
Судові витрати по справі згідно ч.1 ст.94 КАС України стягуються на користь позивача з Державного бюджету у загальному розмірі 187,50 грн.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області №0005132342 від 13.11.2013 року про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 75000,00 грн. за основним платежем та 18750,00 грн. за штрафними санкціями.
Присудити на користь позивача Акціонерне товариство ТОДІНІ КОСТРУЦІОНІ ДЖЕНЕРАЛІ С.П.А. із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 187,50 грн.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Нор У.М.