Єдиний унікальний номер 239/1212/13-ц Номер провадження 22-ц/775/1662/2014
Головуючий в 1 інстанції Грідяєва М.В.
Категорія 24 Доповідач: Іванова А.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого ЛІСОВОГО О.О.,
Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ІВАНОВОЇ А.П.,
При секретарі Ганжела М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку
справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 16 січня 2014 року по цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію, -
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Новогродівського міського суду Донецької області від 16 січня 2014 року позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ДТЕК Донецькобленерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту електроенергію задоволені.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго» 1659грн. 42коп. заборгованість за спожиту електричну енергію.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивачем не конкретизовано період утворення заборгованості, що дозволило б визначити строк позовної давності. З наданої позивачем таблиці вбачається, що борг утворився в період з 28.07.05р. по 22.10.2007р. і з погашенням по серпень 2009 року в період роботи її чоловіка в органах внутрішніх справ і міг утворитись внаслідок розбіжностей з приводу застосування встановленої законодавством пільги з оплати як працівнику МВС. Однак зазначене не є предметом спору, предметом спору є сума боргу. Зазначено, що при укладенні договорів на користування електроенергією від 23.09.2009р., від 27.08.2010р. в п.18 відсутні відомості про наявність заборгованості. Судом першої інстанції проігноровано заяву відповідача про застосування строків позовної давності. Крім того, суд першої інстанції безпідставно послався на факт визнання відповідачем боргу за використану електроенергію. Подання позивачем позову в лютому 2009 році не можливо вважати перериванням строку позовної давності, оскільки з моменту подання позову до пред'явлення останнього позову 14.11.2014р. у відповідача немає боргів, крім того, за цей період минуло більше 4 років, що свідчить про пропуск строку позовної давності, з заявою про поновлення якого позивач не звертався. Відповідач також не вчиняла ніяких дій, які б свідчили про визнання боргу. Часткових виплат не проводила, сплачувала відповідно квитанцій за показаннями лічильника тільки поточну заборгованість у відповідності до виконаних власних розрахунків. Про відстрочку виконання боргу ніяких заяв не подавала, борг ніяким чином не визнавала, в квитанціях також немає вказівок про те, що вона призводить сплату в рахунок заборгованості, що мається. З боку відповідача також не надходили ніякі заяви та пропозиції про сплату боргу.
Позивач, звернувшись з позовом до ОСОБА_1, зазначив, що боржник ОСОБА_1, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, є споживачем електричної енергії (особовий рахунок НОМЕР_1). Боржником неодноразово проводились перерахування грошових коштів за спожиту електричну енергію, таким чином, між енергопостачальником та споживачем є зобов'язання. Станом на теперішній час у боржника, у зв'язку з несплатою, виникла заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 2031,77грн., яку і просив стягнути з відповідача.
В судовому засіданні суду першої інстанції представник позивача змінив розмір позовних вимог, надавши розрахунок заборгованості абонента ОСОБА_1 за спожиту електроенергію, за яким борг складає 1659,42грн. (а.с.39-42).
Заслухавши доповідь судді, відповідача ОСОБА_1, яка просила задовольнити апеляційну скаргу, представника позивача, який просив рішення суду залишити без змін, заперечуючи проти апеляційної скарги відповідача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Оскільки апелянтом в апеляційній скарзі зазначено, що предметом спору є тільки сума боргу, а не застосування пільг до сплати за надані послуги як члену сім'ї працівника МВС, апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в частині визначення суми боргу.
Відповідно до вимог ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України, що міститься в п.2 постанови „Про судове рішення у цивільній справі" №14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст.2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст.8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обґрунтованим вважається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставинах, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені у судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також, якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «ДТЕК Донецькобленерго», суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не скористався в передбаченому законодавством порядку правом на 50% знижку плати за комунальні послуги, а саме: чоловік відповідача під час праці не звернувся до бухгалтерії за місцем роботи з відповідними документами для відшкодування 50% витрат за послуги електроенергії, споживав електричну енергію з перевищенням норм споживання для пільгової оплати, сплачував за спожиту електроенергію в розмірі 50% від вартості наданих послуг, в зв'язку із чим за період з листопада 2005 року по січень 2014 року утворилась заборгованість в розмірі 1659грн.42коп., яку відповідач повинна сплатити позивачу. При цьому, судом першої інстанції не прийнято до уваги посилання відповідача на сплив строку позовної давності, оскільки відповідачем учинялись дії, що свідчать про визнання нею свого боргу, а саме: часткова сплата за електроенергію, період утворення заборгованості 2005-2014 роки та пред'явлення позивачем позову до суду в 2009 році.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є споживачем електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1, особовий рахунок НОМЕР_1, яку надає відповідач. Зазначене не заперечується сторонами.
З уточненого розрахунку заборгованості за спожиту електроенергію по особовому рахунку 310273063 вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 становить 1659грн. 42коп., при цьому заборгованість нараховувалась згідно показам приладу лічильника електроенергії з 28.07.2005 року по 11.12.2013 року (а.с. 39-42).
Відповідач ОСОБА_1 змінила прізвище після одруження на ОСОБА_1, про що свідчить свідоцтво про одруження серії НОМЕР_2, видане відділом реєстрації актів громадянського стану м.Новогродівка Донецької області 09.10.1999р. (а.с.44)
З квитанцій, наданих відповідачем, вбачається, що за послуги електропостачання 08.08.2013 року ОСОБА_1 сплачено 109,50грн., 07.09.2013 року сплачено 109грн.50коп., 11.10.2013р. - сплачено 109грн.50коп., 07.11.2013р. - 109,50грн., 01.04.2013 р. - 182,50грн., 30.04.2013р. - 182,50грн., 08.06.2013р. - 146грн., 08.07.2013р. - 109грн. 50коп., 30.07.2012р. - 73грн., 03.09.2012р. - 73грн., 27.09.2012р. - 62грн. 05коп., 07.11.2012 р. - 73грн., 05.12.2012р. - 109грн.50коп., 09.01.2013р. - 182грн. 50коп., 08.02.2013р. - 192грн.50коп., 27.02.2013р. - 182грн.50коп., 21.10.2011 р. - 80грн.30 коп., 08.12.2011р. - 109грн. 45 коп., 27.12.2011 року - 109грн.45коп., 25.01.2012 року - 109грн. 45коп., 23.02.2012р. - 109грн. 45коп., 30.03.2012р. - 109грн.45коп., 25.05.2012р. - 109грн.50коп., 26.06.2012р. - 83грн. 95коп., 21.02.2011р. - 49грн., 29.03.2011р. - 50грн., 29.04.2011р. - 72грн.96коп., 31.05.2011р. - 72грн. 96коп., 27.06.2011р. - 72грн.96коп., 29.07.2011р. - 72грн.96коп., 29.08.2011р. - 72грн.96коп., 28.09.2011р. - 72грн.96коп., 29.06.2010р. - 66грн. 50коп., 29.07.2010р. - 23грн. 40коп., 28.09.2010 р. - 38грн., 27.10.2010р. - 48грн., 03.12.2010р. - 41грн.80коп., 10.01.2011р. - 57грн., 24.01.2011р. - 76грн., 31.08.2009р. - 75грн., 07.10.2009р. - 50грн., 13.11.2009р. - 88грн.20коп., 16.12.2009р. - 75грн., 27.01.2010р. - 75грн., березень 20010 р.- 100грн., 07.04.2010р. - 76грн., 07.05.2010р. - 28грн.50коп., 09.11.2013р. - 73грн. (а.с. 19-25).
Вказані суми та дати повністю співпадають з даними, зазначеними у розрахунку заборгованості, наданому позивачем (а.с. 39-42).
Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та при будинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене, що споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
Зазначеному вище праву прямо кореспондує обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, визначений п.5 ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно п.п. 19, 20, 42 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою КМУ від 26.07.1999р. № 1357, розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами для населення на підставі фактичних показань приладів обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 10 числа наступного місяця. Споживач електричної енергії зобов'язаний вносити плату за спожиту електричну енергію.
Встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 не заперечується факт отримання вчасно та відповідної якості послуг з постачання електроенергії, яку надає позивач, як і не заперечуються тарифи, вказані позивачем при розрахунку заборгованості та не оспорюються дані приладу лічильника, прийняті позивачем при розрахунку заборгованості.
Згідно зі ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
На підставі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як встановлено в судовому засіданні, відповідач просить стягнути із ОСОБА_1 суму заборгованості у розмірі 1659 грн. 42 коп. за період з 2005 року по 2013 рік.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_1 було заявлено клопотання щодо застосування строку позовної давності відповідно чинного законодавства.
Згідно з ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Апеляційний суд визнає, що висновок суду першої інстанції про переривання строку позовної давності позивачем у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості та у зв'язку із зверненням до суду із позовом у 2009 році (а.с.17, 19-25) є законним та обґрунтованим, а тому доводи апеляційної скарги в цій частині не приймаються до уваги та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.
Апеляційним судом встановлено, що відповідачем не надано суду квитанції, які б підтверджували повну сплату заборгованості за надані послуги електропостачання, за період з 2005 року по 2013 рік, що свідчить про те, що судом першої інстанції правильно визначено, що відповідач оплату за електроенергію вносив частково, в зв'язку із чим станом на 10.01.2014 року утворилась заборгованість в розмірі 1659грн. 42коп., яка підлягає стягненню з відповідача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і тому апеляційним судом відхиляються.
Відповідно до ст.308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції всебічно і повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, тому до уваги не приймаються.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України апеляційний суд -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Новогродівського міського суду Донецької області від 16 січня 2014 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: