Єдиний унікальний номер 242/6005/13-ц Номер провадження 22-ц/775/2053/2014
Головуючий у 1 інстанції Черков В.Г.
Категорія: 32 Доповідач Іванова А.П.
РІШЕННЯ
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
4 березня 2014 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
Головуючого ЛІСОВОГО О.О.,
Суддів: КІЯНОВОЇ С.В., ІВАНОВОЇ А.П.,
При секретарі Ганжела М.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку
цивільну справу за апеляційною скаргою державного підприємства «Селидіввугілля»
на рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області, про відшкодування моральної шкоди -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду у грудні 2013 року з позовом до державного підприємства «Селидіввугілля», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Селидове Донецької області про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 30.11.2011 року за формою П-4 йому встановлено профзахворювання - хронічне обструктивне захворювання легень пилової етіології, друга стадія, фаза згасаючого захворювання. Легенева недостатність першого-другого ступеня. Вібраційна хвороба 2 ступеня, синдром вегето-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з вираженими дегенеративно-дистрофічними змінами в кистях рук. В зв'язку із цим позивача звільнили з роботи на ВП «Шахта «Курахівська» ДП «Селидіввугілля» 19.12.2011 року за станом здоров'я. 19.12.2011 року висновком МСЕК йому встановлено 55% втрати професійної працездатності та встановлена третя група інвалідності. Моральну шкоду йому спричинено погіршенням станом здоров'я, порушенням нормальних життєвих зв'язків, соціальною дезадаптацією, появою почуття відчаю, пригнічення, тривоги перед майбутнім. Позивач просив стягнути з ДП «Селидіввугілля» на його користь у відшкодування моральної шкоди 55 000 грн.
Рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково: стягнуто з ДП «Селидіввугілля» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 16500грн.
Стягнуто з ДП «Селидіввугілля» судовий збір у розмірі 165грн. на користь держави.
Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 385 грн. на користь держави.
В апеляційній скарзі відповідач просив рішення суду скасувати та відмовити у задоволені позову, посилаючись на те, що для встановлення факту заподіяння моральної шкоди необхідно: а) встановлення факту наявності втрат немайнового характеру, б) встановлення факту наявності моральних чи фізичних страждань, в) встановлення причинного зв'язку між стражданням та втратами, що є обов'язком медико-соціальної експертної комісії. Підставою для відшкодування моральної шкоди може бути висновок медико-соціальної експертної комісії про стрес, якого зазнав і зазнає потерпілий у результаті трудового каліцтва чи професійного захворювання, чи їх наслідків, про депресію чи інші негативні вияви стану потерпілого.
Представник відповідача до судового засідання апеляційного суду не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить телефонограма (а.а.49).
Позивач та представник третьої особи до судового засідання апеляційного суду не з'явились, надали заяви про розгляд справи без їх участі.
Відповідно до частини 2 ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити частково, рішення суду скасувати в частині стягнення судового збору з позивача та змінити в частині розміру судового збору з відповідача та ухвалити нове рішення у вказаній частині з наступних підстав.
Задовольняючи частково позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно Акту від 30.11.2011р. про розслідування хронічного професійного захворювання ОСОБА_1 поставлений діагноз основний: хронічне обструктивне захворювання легенів пилевої етиології ІІ стадія, фаза затихаючого загострення. Легенева недостатність І-ІІ ступенів. Вібраційна хвороба ІІ ступеня, синдром вегето-сенсорної полі невропатії верхніх кінцівок з вираженою дегенеративно-дистрофічною зміною у кистях рук. Захворювання професійне, встановлене вперше. Супутній діагноз - ішемічна хвороба серця: атеросклеротичний кардіосклероз із гіпертензією. Згідно виписки з акту огляду МСЕК, позивачу встановлено 55 % втрати професійної працездатності первинно. Таким чином, внаслідок отриманого професійного захворювання було порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він був позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, і це заподіює йому моральні страждання, він змушений докладати додаткових зусиль для утримання себе та своєї родини, одержання своєчасного та повноцінного лікування.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював на підприємстві відповідача ДП «Селидіввугілля» з 04.01.1982 року по 19.12.2011 року гірничим (а.с.7-10).
При таких обставинах, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач має право на відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров'ю.
Так, відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до п.5 Рішення Конституційного Суду України від 08.10.2008р. "У справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень підпункту "б" підпункту 4 п.3 ст.7 Закону України "Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", п.1, абзацу третього пунктів 5, 9, абзаців 2, 3 п.10, п.11 розділу I Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (справа про страхові виплати)" Конституційний Суд України вважає, що саме право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст.1167 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Встановлений законодавцем розподіл обов'язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст.22 Конституції України.
З огляду на викладене Конституційний Суд України не вбачає підстав для визнання неконституційними положень п.1, абзацу 3 п.5, п. 9, абзацу 3 п.10, п.11 розділу I Закону N 717-V.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач внаслідок професійного захворювання несе фізичні і моральні страждання, потребує додаткових зусиль для організації свого життя, чим йому спричинено моральну шкоду.
Розглядаючи спір, суд повно, всебічно і об'єктивно перевірив доводи і заперечення сторін і дійшов правильно висновку про те, що позивач надав суду достатньо доказів наявності у нього моральних страждань внаслідок пошкодження здоров'я на виробництві. Він змушений докладати додаткові зусилля для організації свого життя.
При вирішенні питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції, враховуючи вимоги п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 визначив розмір моральної шкоди в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер та тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих стосунків. Так, позивачу дійсно встановлено третю групу інвалідності первинно, 55% ступінь втрати професійної працездатності з 14.12.2011р. за сукупністю (а.с.11.).
Викладені в п.16 Акту про нещасний випадок, пов'язаний з виробництвом, форми Н-1 від 30.11.2011 року (а.с. 5-6) обставини свідчать про наявність вини відповідача, на якого згідно вищевказаного діючого законодавства, покладено обов'язок створення безпечних умов праці і тому доводи апелянта про відсутність вини підприємства у заподіянні позивачу моральної шкоди є необґрунтованими.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції у вказаній частині відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Доводи апеляційної скарги відповідача не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Проте при вирішення питання про судові витрати, суд першої інстанції в порушення вимог закону, стягнув з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 165грн., оскільки відповідно до п.п.2 п.1ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» від 08 липня 2011р. з позовної заяви немайнового характеру встановлено судовий збір у розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що на час подання позовної заяви складає 229 грн. 40 коп., тому апеляційний суд вважає за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з відповідача на користь держави.
Крім того, неправильним є висновок суду першої інстанції про стягнення з позивача ОСОБА_1 судового збору у розмірі 385грн. на користь держави, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», а тому апеляційний суд вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з позивача ОСОБА_1 судового збору на користь держави
Відповідно до п.4 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 309, 314, 315, 316 ЦПК України, апеляційний суд -
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Селидіввугілля» задовольнити частково.
Рішення Селидівського міського суду Донецької області від 13 січня 2014 скасувати в частині стягнення судового збору з ОСОБА_1 та змінити в частині розміру судового збору, стягнутого з ДП «Селидіввугілля».
Стягнути з Державного підприємства «Селидіввугілля» на користь держави судовий збір у розмірі 229 грн. 40 коп.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий:
Судді: