справа № 763/187/13- ц
Провадження № 2/763/128/14
ГАГАРІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
21.02.2014 Гагарінський районний суд м. Севастополь у складі:
головуючого суді Батуріна А.С.,
при секретарях Рудюк М.Р.,
за участю прокурора Зімовнова Ю.В., представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі цивільну справу за позовом прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача - Головне Управління Держземагенства в м. Севастополі до Севастопольської міської Ради, ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення Севастопольської міської Ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -
ВСТАНОВИВ:
14.01.2013 року прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся до суду з названим позовом, в якому посилаючись на неправомірність прийнятого Севастопольською міською Радою рішення щодо передачі у власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1, а також на неправомірність отримання ОСОБА_4 державного акту на цю земельну ділянку, просить суд визнати недійсним рішення Севастопольської міської Ради № 3533 від 12.12.2007 року про передачу у власність ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,1000 га; визнати недійсним виданий ОСОБА_4 державний акт на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1.
Позовні вимоги мотивовані тим, що рішенням Севастопольської міської Ради, в порушення ст. 4, 88 Водного Кодексу України, ч.ч. 1,2 ст. 20, ч. 4 ст. 59, ч. 3 ст. 60, ст. 61 Земельного Кодексу України, ст.. 1 Закону України «Про планування і забудову територій», Генерального плану м. Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 4113 від 13.12.2005 року, передана у власність земельна ділянка, що розташована у 50 метровій зоні прибережної захисної смуги, що відноситься до земель водного фонду, з порушенням порядку проведення зміни цільового призначення, та не могла бути передана у власність взагалі та з цільовим призначенням - для індивідуального дачного будівництва зокрема.
Також, прокурор, просить поновити пропущений строк позовної давнини, так як про такі порушення прокурору стало відомо з акту перевірки від 22.03.2012 року.
В судовому засіданні прокурор підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Щодо підстав звернення прокурора в порядку ст. 45 ЦПК України, повідомив, що прокурор звернувся в інтересах держави без представлення якогось конкретного органу, так як вважає, що оскаржуваним рішенням та державним актом порушуються право власності держави на спірну земельну ділянку, так як земля є національним багатством, що перебуває під охороною держави та неправомірне отримання її у власність завдає шкоди економічним інтересам держави. При цьому прокурор визнає, що спірна земельна ділянка належала територіальній громаді в особі Севастопольської міської Ради. Щодо неправомірності дій Севастопольської міської Ради визнає, що при передачі у власність спірної земельної ділянки не було порушено процедури її надання та ділянка передана у власність на підставі відповідних документів, що виключало можливість відмови в задоволенні заяви ОСОБА_4, проте виявлені в ході прокурорської перевірки порушення дають підстави для визнання недійсним рішення Ради. Щодо неправомірності дій відповідача ОСОБА_4 визнає, що будь-яких неправомірних дій вона не вчинила, проте отримала у власність земельну ділянку, яка не могла бути їй передана, в зв'язку з чим заявлена відповідачем.
Представник третьої особи на стороні позивача - Головне Управління Держземагенства в м. Севастополі в судове засідання не з'явився, але належним чином повідомлявся про місце та час розгляду справи. Враховуючи, що в ході судового розгляду не встановлено будь-яких прав та законних інтересів цієї особи, на які може вплинути рішення суду, суд вважає можливим розглянути справу у їх відсутність.
Представник відповідача - СМР в судове засідання не з'явився, але надав заяву про розгляд справи у їх відсутність та письмові заперечення, відповідно до яких позов не визнав з підстав необґрунтованості. Так, представник СМР зазначає, що на час прийняття рішення було надано всі передбачені Земельним Кодексом України документи, в тому числі і від контролюючих державних органів для прийняття позитивного рішення про передачу у власність ОСОБА_4 спірної земельної ділянки, земельна ділянка, яка передана ОСОБА_4 не знаходиться у 50 метровій зоні прибережної захисної смуги.
Представник відповідача наполягав на відмові в задоволенні позову з підстав його необґрунтованості. Також просив суд застосувати термін позовної давності.
Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні позову з наступних підстав.
Так судом встановлено, що рішенням Севастопольської міської Ради № 3533 від 12.12.2007 року затверджено проект землеустрою та передано у власність ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва з віднесенням до категорії земель рекреаційного призначення. На підставі зазначеного рішення ОСОБА_4 18.03.2008 року отримала державний акт на право власності на цю земельну ділянку.
Рішення №3533 від 12.12.2007 р. «Про передачу у власність гр. ОСОБА_4 земельної ділянки по АДРЕСА_1 для індивідуального дачного будівництва» було прийнято Севастопольською міською Радою на підставі заяви гр. ОСОБА_4 від 20.11.2007 р. (№О-2414/1 від 20.11.2007 р.) з урахуванням наступних позитивних висновків органів виконавчої влади:
1. Висновок державної експертизи землевпорядної документації №5431/07 від 08.11.2007 p.;
2. Висновок ГУ Держкомзему в м. Севастополі №576/07 від 26.09.2007 р. про погодження проекту землеустрою;
3. Науковий висновок відділу державної охорони культурної спадщини Управління культури СМДА №10/411 від 05.06.2007 р;
4. Науковий висновок Національного заповідника «Херсонес Таврійський» №209/07 від 08.05.2007 р.;
5. Викопіювання з Генерального плану м.Севастополя до 2025 р.
Зазначені обставини не заперечуються прокурором та підтверджуються зазначеними документами, наданими Севастопольською міською Радою в ході судового розгляду.
В позовній заяві вказується, що актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1672 від 23.12.2012 р. встановлено, що земельна ділянка загальною площею 0,1000 га по АДРЕСА_1 знаходиться в 50-метровій прибережній захисній смузі уздовж Чорного моря.
Крім того, позивач зазначає, що Генеральним планом міста Севастополя, затвердженим рішенням Севастопольської міської Ради №4114 від 13.12.2005, встановлено розмір прибережної смуги уздовж Чорного моря із спеціальним режимом, який в умовах реконструкції на забудованих територіях становить 50 метрів від урізу води.
В той же час, в матеріалах, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення, а також у висновку державної експертизи землевпорядної документації Головного управління земельних ресурсів №5431/07 від 08.11.2007 р. не зазначено, що вказана земельна ділянка знаходиться в прибережній захисній смузі.
За таких обставин суд визнає належними та допустимими доказами зазначені документи, що слугували підставою для прийняття Севастопольською міською Радою рішення про передачу ОСОБА_4 зазначеної земельної ділянки у власність, надані на підтвердження правомірності дій Севастопольської міської Ради.
На підтвердження факту розташування спірної земельної ділянки в зоні прибережної захисної смуги, прокурором надано акт перевірки № 1672 від 23.11.2011 та акт перевірки № 92 від 07.09.2012 року. Постановою Окружного адміністративного суду м. Севастополя № 827/1667/13-а, яка набрала чинності, визнано неправомірними дії інспекторів по складенню зазначених актів, в зв'язку з чим, на підставі ч. 2 ст. 59 ЦПК України ці докази визнаються недопустимими.
Інших доказів, які б підтвердили відносини, що склались між сторонами в ході розгляду справи надано не було, про наявність таких доказів не заявлено.
Аналізуючи докази в їх сукупності, враховуючи положення ст. 4 ЦПК України, ст. 16 ЦК України щодо захисту судом порушених, невизнаних або оспорюваних прав лише у спосіб визначений законами України, положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України щодо розгляду судом справ в межах заявлених вимог та на підставі лише наданих доказів, положення ч. 3 ст. 10, 60, 61 ЦПК України щодо обов'язку доказування сторонами обставин на які вони посилаються, суд приходить до наступних висновків.
1. Необґрунтованість посилання прокурора на ті обставини, що на час прийняття Севастопольською міською радою оскаржуваного рішення, не були усунені встановлені в державній експертизі землевпорядної документації зауваження, так як ці доводи спростовуються записом в цій експертизі щодо доопрацювання документації. Крім того, прокурором не надано доказів, які б підтвердили, що ці зауваження стосувались розташування земельної ділянки у 50 метровій зоні прибережної захисної смуги.
2. Необґрунтованість посилання прокурора на порушення Севастопольською міською Радою положень ст. 4, 88 Водного Кодексу України, ч.ч. 4 ст. 59, ч. 3 ст. 60, ст. 61 Земельного Кодексу України, так як Рішенням Севастопольської міської Ради № 8538 від 15 грудня 2009 року «Про встановлення меж прибережної захисної смуги Чорного моря вздовж узбережжя міста Севастополя» встановлено відсутність встановлених меж прибережної захисної смуги вздовж узбережжя міста Севастополя та передбачено розробку проекту землеустрою по встановленню в натурі (на місцевості) меж прибережної захисної смуги Чорного моря вздовж узбережжя міста Севастополя. Таким чином на час передачі у власність земельної ділянки (12.12.2007 року) та на час розгляду справи судом, межі прибережної захисної смуги в м. Севастополі не встановлені, що виключає можливість їх порушення.
3. Необґрунтованість посилань прокурора на порушення Севастопольською міською Радою положень ч.ч. 1,2 ст. 20 ЗК України щодо порядку зміни цільового призначення земельної ділянки, так як ці положення дотриманні внаслідок прийняття Севастопольською міською Радою, як власником земель комунальної власності, рішення № 98 від 14.12.2010 року про віднесення спірної земельної ділянки до земель рекреаційного призначення, що не виключає можливості її використання для дачного будівництва.
4. Необґрунтованість посилання прокурора на розташування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, так як матеріалами землеустрою ця обставина спростовується, в порушення ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України, прокурором не надано належних та допустимих доказів на підтвердження такого факту.
5. Необґрунтованість посилань прокурора на порушення Севастопольською міською Радою положень ст. 1 Закону України «Про планування і забудову територій», Генерального плану м. Севастополя, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради № 4113 від 13.12.2005 року, так як висновками контролюючих органів, на підставі яких було прийнято оскаржуване рішення Ради, встановлено відповідність проекту землеустрою містобудівній документації та Генеральному плану міста. Доказів, які б спростували інформацію в цих документах, прокурором не надано та про їх наявність не повідомлено. Крім того, з графічних матеріалів генерального плану м. Севастополя (які знаходяться в вільному доступі на електронних ресурсах http://sev.gov.ua/economy/genplanrazv/, http://sevsovet.com.ua/index.php/city/2011-09-08-17-34-39?limitstart=0) не вбачається встановлених меж прибережної захисної смуги.
6. Необґрунтованість посилань прокурора на порушення прав та законних інтересів Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, так як прокурором не наведено які саме права або законні інтереси цього органу порушені, не визнані або оспорюються та підлягають захисту в судовому порядку за приписами ч. 2 ст. 2, ст. 15, ст. 3 ЦПК України. Доводи прокурора щодо порушення права власності держави на спірну земельну ділянку не відповідають дійсності, так як відповідно до ст. 13 Конституції України, від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. При цьому прокурором визнається право Севастопольської міської Ради на розпорядження спірною ділянкою. Крім того, за наявних доказів вбачається, що Севастопольська міська Рада при прийнятті рішення про передачу у власність ОСОБА_4 керувалась всіма передбаченими законодавством документами, які необхідні для прийняття таких рішень, а ОСОБА_4 звернулась у встановленому порядку для реалізації свого права на безкоштовне отримання земельної ділянки у власність, що підтверджує правомірність їх дій та відсутність підстав для застосування положень ст. 13 ЦК України.
За таких обставин, враховуючи, що в ході розгляду справи судом, не встановлено будь-яких дій заявлених відповідачів, які б порушили права держави Україна в особі Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, не встановлено будь-якого права або законного інтересу держави Україна при передачі у власність відповідача земельної ділянки, які підлягають захисту, не встановлено факту перебування спірної земельної ділянки в межах прибережної захисної смуги, встановлення факту відсутності на час передачі ділянки у власність встановлених меж прибережної захисної смуги, встановлення факту відповідності землевпорядної документації Генеральному плану м. Севастополя, встановлення відсутності підстав для визнання недійсним рішення Ради та державного акту на право власності на землю, позовні вимоги щодо визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та щодо витребування земельної ділянки задоволенню не підлягають внаслідок необґрунтованості та недоведеності.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, враховуючи положення ст. 5 Закону України «Про судовий збір», якими звільнено прокурора від сплати судового збору, судовий збір покладається на державу. Про наявність інших витрат, передбачених ст. 79 ЦПК України, учасниками процесу в ході судового розгляду не заявлено.
Підстав для застосування положень 367 ЦПК України суд не вбачає. В ході розгляду справи заходи забезпечення позову не застосовувались.
Керуючись ст. ст. 3, 10, 60, 79, 88, 208, 209, 213-215 ЦПК України, ст. 2, 11, 13, 15, 16, 373-374, 378 ЦК України, ст.ст. 9, 17, 20, 51, 52, 59, 60-61, 81, 83 ч. 4, 84, 116, 118, 121, 122, 140, 154, 155, 173-176, п. 12 Перехідних положень ЗК України, ст.ст. 4, 88 Водного Кодексу України, ст.ст. 1, 12 Закону України «Про планування і забудову територій», суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову прокурора Гагарінського району м. Севастополя в інтересах Державної інспекції сільського господарства в м. Севастополі, третя особа без самостійних вимог на стороні позивача Головне Управління Держземагенства в м. Севастополі, до Севастопольської міської Ради, ОСОБА_4 про визнання рішення Севастопольської міської Ради, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку - відмовити.
Судові витрати покласти на державу.
Рішення суду може бути оскаржено в палату по цивільним справам Севастопольського апеляційного суду шляхом подання апеляції через Гагарінський районний суд м. Севастополя протягом 10 днів з дня його проголошення, а для учасників процесу, які не були присутні при його оголошенні протягом 10 днів з дня його отримання.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополь /підпис/ А.С. Батурін
З оригіналом згідно. Рішення не набрало чинності.
Суддя Гагарінського районного
суду м. Севастополь А.С. Батурін