Справа № 11a-1136/2006 Головуючий в 1 інстанції: Васильєва В.Я.
Категорія ст. 187 ч.З КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
УХВАЛА
іменем України
12 грудня 2006 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Годуна В. А.
суддів: ГеммиЮ.М., Михайлюка М.І.
з участю прокурора: Литвиненка О.О.
адвокатів: ОСОБА_1, ОСОБА_2
захисника ОСОБА_3
засуджених: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_4, засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 31 липня 2006 року,
встановила:
Цим вироком :
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, раніше судимий: 16.11.1998 року Новокаховським міським судом Херсонської області за ст.143 ч.2 КК України 1960р. на 2 роки позбавлення волі з відстрочкою виконання вироку на 2 роки,
28.12.1999 року Новокаховським міським судом Херсонської області за ст.82 ч.З, 43 КК України 1960р. на 6 років позбавлення волі, за ухвалою Херсонського обласного суду від 14.04.2000р. вважати засудженим за ст. ст. 17- 82 ч.З, 43 КК України на 6 років позбавлення волі,
засуджений за ст.187 ч.З КК України на 8 років позбавлення волі з поміщенням до
кримінально-виконавчої установи.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 19.09.2005 року.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, в силу ст. 89 КК України не судимий,
засуджений за ст. 396 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі з поміщенням до
кримінально-виконаївчої установи.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 19.09.2005 року.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянка України, раніше не судима,
засуджена за ст.ст. 27, 187 ч.З КК України на 7 років позбавлення волі з поміщенням
до кримінально-виконавчої установи.
Міра запобіжного заходу - тримання під вартою з 23.05.2006 року. Постановлено стягнути з ОСОБА_5, ОСОБА_4 солідарно на користь
потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди
6537 грн. та моральної шкоди 20000 грн.
Вироком суду ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_4 визнано винними та засуджено за те, що ввечері 01 грудня 2004 року, вони разом з іншою особою, знаходячись у будинку ОСОБА_4 у смт. Білозерка, вживали спиртні напої. Під час розмови ОСОБА_4 розповіла, що у мешканців смт. Білозерка ОСОБА_7 є гроші та золоті вироби, а потім на прохання ОСОБА_5 та іншої особи показала .будинок ОСОБА_7 і ОСОБА_8. В ніч на 02 грудня 2004 року ОСОБА_5 та інша особа, за попередньою змовою, шляхом вільного доступу проникли в будинок подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_8, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, де із застосуванням насилля, небезпечного для життя та здоров'я потерпілих, яке виразилося в нанесенні ударів по голові та тулубу потерпілих, чим причинили їм середньої тяжкості тілесні ушкодження, заволоділи майном: дублянкою, вартістю 600 грн., костюмом, вартістю 500 грн., сорочкою -75 грн., джинсовою курткою - 180 грн., джинсами - 120 грн., джинсовою сорочкою -50 грн., картузом - 60 грн., курткою - 130 грн., курткою з хутром - 140 грн., музикальним центром - 550 грн., сейфом - 450 грн., електропрялкою "Чародійка" - 310 грн., електроміксером - 102 грн., золотими сережками - 450 грн., покривалом із простинею - 75 грн., чим завдали потерпілим матеріальну шкоду на суму 3787 грн.
Витягши викрадене на вулицю, ОСОБА_5 покликав ОСОБА_6 і за його допомогою перенесли викрадене до будинку ОСОБА_4. Наступного дня разом із викраденими речами ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інша особа, поїхали до м. Каховка, а сейф залишили в сараї будинку ОСОБА_4
В апеляції із змінами прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікацію дій ОСОБА_5, посилається на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. Вважає, що судом не враховано: тяжкі наслідки вчиненого злочину, тобто спричинення середньої тяжкості тілесних ушкоджень, завдану потерпілим значну матеріальну шкоду, обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_5 - учинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння, дані про його особу, що він раніше одноразово був судимий, негативно характеризується. Крім того, суд не призначив обов'язкове додаткове покарання ОСОБА_5 у виді конфіскації майна, передбачене санкцією ч. З ст. 187 КК України. Також судом неправильно кваліфіковані дії ОСОБА_4 за ст. ст.27, 187 ч.З КК України, оскільки по справі встановлено, що її умисел був направлений не на вчинення розбійного нападу, а на крадіжку майна потерпілих. Ці обставини підтвердив ОСОБА_5 на досудовому слідстві і в суді, на які суд не звернув уваги. З урахуванням наведеного, просить скасувати вирок щодо ОСОБА_5 та постановити новий, згідно з яким призначити йому за ч.З ст. 187 КК України покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а вирок відносно ОСОБА_4 змінити, перекваліфікувавши її дії зі ст. ст.27, 187 ч.З КК України на ст. ст.27 ч.5, 185 ч.З КК України і призначити їй покарання у межах санкції цієї статті у виді позбавлення волі.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 в інтересах засудженої ОСОБА_4 порушує питання про зміну вироку щодо неї у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону, порушенням кримінально-процесуального закону, невідповідністю призначеного покарання. В обгрунтування доводів указує, що з показань засуджених ОСОБА_5 і ОСОБА_6 слідує, що ОСОБА_4 повідомила про те, що в домі потерпілих немає і їх можна обікрасти, після чого повернулася додому. Вона і ОСОБА_6 не знали, що ОСОБА_5 та іншою особою буде вчинений розбійний напад, участь у ньому не брала, їхні дії не охоплювалися умислом співучасників цього злочину. Вважає, що у цьому випадку дії ОСОБА_4 належить кваліфікувати не за ч. З ст. 187 КК України, а за ч. З ст. 185 КК України. Крім того, на
досудовому слідстві було допущено порушення вимог кримїнально-продесуального закону, оскільки слідчий виніс постанову від 24.10.2005р. про відмову в порушенні кримінальної справи за ознаками ч.З ет.187 КК України відносно ОСОБА_4 Також суд у вироку не вказав, за якою частиною ст.27 КК України засуджено ОСОБА_4. Доказів співучасті засудженої у вчиненні розбійного нападу немає. Тому дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ет.396 ч.І КК України. З наведених підстав просить призначити покарання ОСОБА_4 за ст. 396 ч.І КК України із застосуванням ст. 75 КК України.
Засуджена ОСОБА_4 в апеляції з доповненнями до неї наводить аналогічні доводи, викладені в апеляції захисника, крім того, зазначає, що її дії необхідно кваліфікувати за ст.396 ч. 1 КК України - як приховування злочину. Вважає, що вирок винесено незаконним складом суду, оскільки суддя виносила постанову про її розшук та взяття під варту. Стверджує, що на досудовому слідстві були порушені її права, оскільки її не ознайомили з матеріалами справи, ніякі процесуальні документи вона не підписувала.
В апеляції з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_6 просить пом'якшити призначене йому покарання, посилаючись на те, що, призначаючи йому покарання, суд не в повній мірі врахував обставини, що пом'якшують покарання, а саме, що він не судимий, повне: визнання ним своєї вини, його позитивну характеристику за місцем проживання, наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, стан його здоров'я, бездоганну поведінку під час тримання під вартою та відбуття ним більше половини призначеного йому покарання. З цих підстав просить змінити вирок суду першої інстанції і звільнити його від відбування покарання на підставі ст. 74 КК України або на підставі ст. 82 КК України замінити невідбуту частину покарання більш м'яким.
В апеляції засуджений ОСОБА_5 зазначає, що на досудовому слідстві він через злість обмовив ОСОБА_6 і ОСОБА_4 у вчиненні злочину. На його думку, він учинив грабіж, а не розбій. Просить розібратися у справі.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про підтримання апеляції з змінами і про відмову в задоволенні апеляцій засуджених та захисника, пояснення засудженої ОСОБА_4 і її захисників ОСОБА_1, ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_6 і його захисника ОСОБА_2, засудженого ОСОБА_5 на підтримання доводів своїх апеляцій, останнє слово засуджених, в якому вони просили задовольнити їхні апеляції, перевіривши матеріали справи і доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 не підлягають задоволенню, а апеляції прокурора, засудженої ОСОБА_4 і її захисника ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_5 у вчиненні розбійного нападу за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, ОСОБА_6 у заздалегідь не обіцяному приховуванні особливо тяжкого злочину відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на досліджених у судовому засіданні та викладених у вироку доказах і фактично в апеляціях не заперечуються.
В судовому засіданні засуджені ОСОБА_5 визнав свою вину і показав, що у ході час уживання спиртних напоїв ОСОБА_4 на його запитання, де можна взяти гроші, показала будинок потерпілих. Він у нічний час із цією метою проник у будинок, де побив потерпілих і заволодів їхнім майном. Після чого покликав
ОСОБА_6 і за допомогою останнього переніс викрадене майно у будинок ОСОБА_11. При цьому стверджував, що на досудовому слідстві обмовив ОСОБА_9 і ОСОБА_4 у співучасті у злочині, так як вважав, що остання повідомила про нього в міліцію.
Засуджений ОСОБА_6 визнав свою вину і показав, що він дійсно у нічний час за проханням ОСОБА_5 допоміг тому перенести викрадені речі в сарай ОСОБА_4, усвідомлюючи, що ці речи були викрадені з будинку, але стверджував, що ОСОБА_9 (інша особа) із ними не було, на якого він указав на досудовому слідстві за проханням ОСОБА_5.
Засуджена ОСОБА_4 на досудовому слідстві і в судовому засіданні не заперечувала той факт, що коли ОСОБА_5 запитав її про те, де можна взяти гроші, вона показала йому будинок потерпілих, але стверджувала, що вона не була співучасником у злочині.
Твердження засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 про те, що інша особа не брала співучасті у розбійному нападі були предметом розгляду в судовому засіданні та спростовуються наступними доказами.
Так, на досудовому слідстві ОСОБА_5. повністю визнав свою вину і послідовно стверджував, що ОСОБА_4 розповіла йому і ОСОБА_9 (іншій особі), що у потерпілих є гроші і золото, у них же у сейфі знаходяться її документи, які їй терміново потрібні, а в будинку нікого немає. Потім ОСОБА_4 показала їм будинок потерпілих і пішла додому. Він і ОСОБА_9 проникли у будинок, де останній побив потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8 і заволоділи їхнім майном. Після чого, він покликав ОСОБА_6 із будинку ОСОБА_4, і за його допомогою перенесли речі до будинку останньої. ОСОБА_4 їм указала занести речі у будинок, а сейф у сарай. Коли ОСОБА_9 спитав ОСОБА_4 про гроші, вона відповіла, що вони погано шукали.
Аналогічні послідовні свідчення дав засуджений ОСОБА_6, а також доповнив, що ОСОБА_5 розповів йому, що ОСОБА_9 побив власників будинку, із якого вони викрали майно.
(а.с.43,97,98,102)
Засуджена ОСОБА_4 у судовому засіданні підтвердила, що у до неї приїхали ОСОБА_5, ОСОБА_6 і ОСОБА_9 (інша особа). Коли ОСОБА_5 спитав ii про те, де можна достати гроші, вона показала будинок потерпілих та розповіла, що раніше позичала у них гроші під заставу документів.
З урахуванням того, що ОСОБА_5 і ОСОБА_6 у ході досудового слідства давали послідовні свідчення, які узгоджуються між собою та іншими докази, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх достовірними і поклав в основу обвинувального висновку.
Потерпіла ОСОБА_7 показала, що коли вона знаходилась у дверей будинку, на неї напали, вдарили по голові. Чула крики чоловіка ОСОБА_8, тупіт ніг і як виносили речі з будинку.
Свідок ОСОБА_10 показала, що вранці вона прийшла до потерпілих ОСОБА_7 і ОСОБА_8, вони були сильно побиті, а у будинку було все перевернуто, пропали речі.
Згідно висновків судово-медичних експертиз, потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_8 заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.
(а.с.54,62,63)
Під час огляду місця події вставлено, що у будинку потерпілих розкидані речі.
(а.с. 11-16)
За даними протоколу огляду при затриманні у ОСОБА_5 була вилучена хутряна куртка. Він пояснив, що заволодів нею при нападі на потерпілих.(а.с.21, 22)
При пред'явленні предметів для впізнання потерпіла ОСОБА_7. впізнала дану куртку.
(а.с.66)
Дослідившій та проаналізувавши наведені докази в їх сукупності, суд першої інстанції дав їм належну оцінку й обґрунтовано визнав ОСОБА_5, ОСОБА_6 винними у вчиненні інкримінованого кожному з них злочину, за які вони засуджені, і правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ст.187 ч.З КК України, ОСОБА_6 за ст.396 ч.І КК України. Підстав для перекваліфікації дій ОСОБА_5 за доводами його апеляції колегія суддів не вбачає.
Обираючи ОСОБА_6 вид та міру покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом'якшують покарання, в тому числі і ті, на які є посилання в апеляції. З урахуванням конкретних обставин цього злочину, направлених на приховування особливо тяжкого злочину, колегія суддів вважає, що призначене йому покарання у виді позбавлення волі є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Підстав для його пом'якшення не знаходить.
Що стосується апеляції прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_5 покарання, то колегія суддів вважає його таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Покарання засудженому ОСОБА_5 у виді позбавлення волі призначено в межах санкції ч.З ст.187 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину і його наслідків, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують покарання. Враховуючи сукупність обставин, що пом'якшують його покарання -сприяння розкриттю злочину, визнання вини й розкаяння у вчиненому, колегія суддів вважає можливим застосувати ст.69 КК України без призначення йому додаткового покарання у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ч. З ст.187 КК України. Таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів і відповідає вимогам ст.65 КК України. Дані, наведені в апеляції прокурора, не є даними, які дають підстави для призначення засудженому більш суворого покарання, ніж те, яке призначено судом.
З огляду на викладене, колегія суддів не знаходить підстав для скасування вироку суду щодо ОСОБА_5.
Разом із тим, як це зазначено в апеляції прокурора, вирок щодо ОСОБА_4 підлягає зміні у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону.
Колегія суддів вважає за необхідне перекваліфікувати дії засудженої ОСОБА_4 із ст. ст.27, 187 ч.З КК України на ст. ст.27 ч.5, 185 ч.З КК України з таких підстав.
Як установлено судом і це зазначено у вироку, ОСОБА_4 розповіла ОСОБА_5 та іншій особі, що потерпші мають гроші й золото, у них же у сейфі знаходяться її документи, які їй терміново потрібні, а у будинку нікого немає. Потім за проханням засуджених показала будинок потерпілих і пішла додому.
Сама ОСОБА_4 безпосередньою участі у вчиненні розбійного нападу на потерпілих не брала, вона лише знала про злочинний намір ОСОБА_5 та іншої особи вчинити крадіжку з проникненням у будинок потерпілих, яких також просила викрасти її документа у останніх, що охоплювалося її умислом.
То, що ОСОБА_5 та інша особа вчинили розбійний напад на ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не охоплювалося умислом ОСОБА_4, оскільки в даному випадку має місце ексцес виконавців, за яким відповідно до ч.5 ст.29 ч.5 КК України вона не підлягає кримінальної відповідальності за діяння, вчинене цими особами.
Вирішуючи питання про вид та міру покарання ОСОБА_4, колегія суддів у відповідності з вимогами ст.65 КК України враховує, ступінь тяжкості вчиненого нею
злочину, дані про її особу, яка характеризується позитивно, обставинами, що пом'якшують її покарання визнає - перше притягнення до кримінальної відповідальності, наявність на утриманні дитини, обставин, що обтяжують покарання не знаходить і вважає за необхідне обрати їй покарання у виді позбавлення волі. Враховуючі конкретні обставини справи й особу винної, колегія суддів дійшла до висновку про можливість виправлення засудженої без відбування покарання із застосуванням ст.75 КК України.
Проведений аналіз матеріалів справи свідчить про те, що порушень норм кримінально-процесуального закону при збиранні й дослідженні доказів органами досудового слідства й судом допущено не було. Судовий розгляд справи проведений з дотриманням вимог закону. Як убачається з протоколу судового засідання, ніяких заяв і клопотань від засуджених і їхніх захисників із цього приводу не надходило, а тому доводи засудженої ОСОБА_4 про допущені порушення кримінально-процесуального закону органами досудового слідства й судом не ґрунтуються на матеріалах справи.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляції засуджених ОСОБА_5, ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Апеляції прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, адвоката ОСОБА_1, засудженої ОСОБА_4 задовольнити частково.
Вирок Білозерського районного суду Херсонської області від 31 липня 2006 року щодо ОСОБА_6 залишити без зміни, а відносно ОСОБА_4- змінити.
Вважати ОСОБА_5 засудженим за ст. 187 ч.З КК України із застосуванням ст.69 КК України на 8 років позбавлення волі без конфіскації майна з поміщенням до кримінально-виконавчої установи.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_4 зі ст.ст. 27,187 ч.З КК України на ст. ст.27 ч.5 ст.185 ч.З КК України і призначити покарання у виді 3 (трьох ) років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік і покладенням на неї на підставі ст.76 ч.І п.З, 4 КК України обов'язків повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання і періодично з'являтися в ці органи для реєстрації.
Міру запобіжного заходу щодо ОСОБА_4 у виді тримання під вартою скасувати, звільнивши її з-під варти у залі судового засідання.
У решті вирок щодо ОСОБА_5, ОСОБА_4 залишити без зміни.