Справа № 1 la-1172 / 2006 Головуючий в 1 інстанції: Радченко С.В.
Категорія: ст. 122 ч.І КК України Доповідач: Гемма Ю.М.
УХВАЛА
іменем України
26 грудня 2006 року м. Херсон
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі:
головуючого: Годуна В.А.
суддів: Гемми Ю.М., РаєнкаВ.І.
з участю прокурора: Литвиненка О. О.
адвоката: ОСОБА_1
потерпілого: ОСОБА_2
засудженого: ОСОБА_3 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2006 року,
встановила:
Цим вироком:
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець АДРЕСА_1, громадянин України, раніше не судимий, засуджений за ст. 122 ч.І КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ст. ст.75, 76 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, із покладенням на нього обов'язку повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання. Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд. Постановлено стягнути зі ОСОБА_3 на користь:
· ОСОБА_2 - 505 грн. 34 коп. матеріальної шкоди та 4000 грн. моральної шкоди;
· Херсонського обласного бюро СМЕ судові витрати - 66 грн.68 коп.
Вироком суду ОСОБА_3 визнаний винним та засуджений за те, що він 14 травня 2006 року близько 22 години в с. Тягинка Бериславського району Херсонської області, біля будинку АДРЕСА_2, де проживає ОСОБА_2, під час сварки з останнім, що виникла на грунті особистих неприязних стосунків, які склалися раніше, умисно, наніс один удар молотком в область ліктя лівої руки ОСОБА_2, заподіявши тому середньої тяжкості тілесні ушкодження.
В поданій апеляції з доповненнями засуджений ОСОБА_3 посилається на те, що у нього не було умислу на заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, той бив його й він вимушений був захищатися. Однак суд не прийняв це до уваги і не допитав свідків захисту, взявши за основу показання потерпілого й свідків обвинувачення. Він не заперечує те, що заподіяв тілесні ушкодження потерпілому, але це сталося з вини останнього, а тому вважає, що розмір моральної шкоди підлягає зменшенню. Він пенсіонер, має інвалідність і йому потрібні кошти на лікування.. З цих підстав просить змінити вирок - пом'якшити міру покарання і зменшити розмір моральної шкоди.
В запереченні на апеляцію потерпілий ОСОБА_2. указує на законність і обґрунтованість вироку, просить його залишити без змін, а апеляцію засудженого без задоволення.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3 і йото захиеннка-адвоката ОСОБА_1, які підтримали доводи апеляції та просили змінити вирок, останнє слово засудженого, в якому він просить задовольнити його апеляцію, пояснення потерпілого ОСОБА_2, який заперечував проти задоволення апеляції засудженого, думку прокурора про законність і обґрунтованість вироку, перевіривши матеріали справи і доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_3 у заподіянні середньої тяжкості тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, за викладених у вироку обставин, обґрунтований зібраними у справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.
У судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував той факт, що він під час сварки наніс удар металевим штирем по руці потерпілого ОСОБА_2, заподіявши тому тілесні ушкодження, але стверджував, що захищався від нападу останнього, який намагався вдарити його металевою трубою.
Твердження засудженого про те, що, він захищаючись від противоправних дій потерпілого, заподіяв тому тілесні ушкодження, -були предметом розгляду в судовому засіданні і спростовуються наведеними у вироку доказами.
Потерпілий ОСОБА_2. на досудовому слідстві і в судовому засіданні послідовно стверджував, що між ним і братом ОСОБА_3 (засудженим) раніше склалися неприязні стосунки. 14.05.2006р. близько 21 год. 45 хвил. його співмешканка ОСОБА_4 розповіла йому, що її образив засуджений. Після до його будинку прийшов ОСОБА_3 і невеликою кувалдою наніс йому удар по ліктю лівої руки, яким він захищав голову. Особисто у нього в руках нічого не було.
Ці показання потерпілого узгоджуються з іншими доказами, а тому суд першої інстанції обгрунтовано поклав їх в основу обвинувального вироку.
Свідки ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 - очевидці вчиненого злочину, підтвердили, що під час сварки засуджений ОСОБА_3 наніс удар молотком по руці ОСОБА_2 (потерпілого), після чого останнього відвезли у лікарню.
Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 показали, що після сварки вони побачили, що у ОСОБА_2 була перебита рука.
Відповідно до висновків судово-медичної експертизи, потерпілому ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у виді: відкритого перелому кісток лівого передпліччя зі зміщенням і вивихом у ліктьовому суглобі, які відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень по критерію тривалого розладу здоров'я. Дані тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмета, і могли утворитися при обставинах, вказаних потерпілим, (а. с. 67,68)
Даними висновку судово-медичної експертизи встановлено, що виявлені у засудженого ОСОБА_3 легкі тілесні ушкодження, які судячи по їх характеру, виникли в різні проміжки часу. Судячи по їх характеру та локалізації, а також часу виникнення, утворення їх при механізмі й способі, вказаним засудженим, виключається, (а. с.75)
Висновок цієї експертизи узгоджується з показання: потерпілого ОСОБА_2 і вище зазначених свідків про те, що під час сварки потерпілий напад на засудженого не вчиняв, яким спростовуються доводи ОСОБА_3, про те, що потерпілий бив його й він вимушений був захищатися.
При таких обставинах у суду першої інстанції не було підстав піддавати сумніву достовірність свідчень потерпілого та свідків, а тому доводи апеляції засудженого з цього приводу слід визнати безпідставними.
На підставі наведеного, давши належну оцінку зазначеним доказам, суд обґрунтовано дійшов до висновку про те, що ОСОБА_3 у ході сварки умисно, із неприязних стосунків, заподіяв середньої тяжкості тілесні ушкодження потерпілому, і правильно кваліфікував його дії за ст. 122 ч. 1 КК України.
Необгрунтованими є доводи засудженого про однобічність і неповноту судового слідства, оскільки перевіркою матеріалів справи встановлено, що органом досудового слідства й судом ужито всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного й об'сктивного дослідження обставин, що могли мати значення для справи. З протоколу судового засідання вбачається, що судом у повній мірі перевірялися позиція захисту ОСОБА_3 шляхом допиту свідків. Після дослідження судом доказів по справі, він і його захисник - адвокат ОСОБА_1 не заявляли клопотань про доповнення судового слідства, шляхом виклику і допиту інших свідків.
Також під час досудового й судового слідства не було допущено порушень кримінально-процесуального-закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та висновки суду про винність ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який він засуджений.
Покарання засудженому призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу та обставини, що пом'якшують покарання, яке, на думку колегії суддів, є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.
Підстав для пом'якшення покарання колегія суддів не вбачає.
Перевірені в суді та наведені у вироку докази свідчать про те, що потерпілому в результаті протиправних дій засудженого заподіяна матеріальна та моральна шкода.
Стягуючи у відшкодування матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_2 - 505 грн. 34 коп., суд врахував понесені ним витрати, згідно наданих ним довідок ( а.с.42), якими доведено розмір позовних вимог.
Визнаючис розмір відшкодування моральної шкоди на користь потерпілого у сумі 4000 грн., суд врахував характер заподіяних моральних і фізичних страждань ОСОБА_2, тяжкість тілесних ушкоджень завданих тому у виді - відкритого перелому кісток лівого передпліччя зі зміщенням і вивихом у ліктьовому суглобі, що потягли тривалий розлад здоров'я, а тому розмір стягнення за моральну шкоду, визначений судом у вироку, на думку судової колегії, є необхідним для компенсації моральних страждань потерпілого.
Таким чином, підстав для зміни вироку, як того просить апелянт, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляцію засудженого ОСОБА_3 - залишити без задоволення, а вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 27 жовтня 2006 року щодо нього - без зміни.