Ухвала
іменем україни
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого Орлової С.О.,
суддів: Бех М.О., Кульбаби В.М.,
за участю прокурора Підвербної Г.Я.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 лютого 2014 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року.
Зазначеним вироком
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянку України, раніше судиму:-3 грудня 2010 року Довгинцівським районним
судом м. Кривого Рогу Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 309 КК України, з застосуванням ст. 75 КК України, до позбавлення волі на 2 роки з іспитовим строком 1 рік 6 місяців, якій постановою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 27 січня 2012 року скасовано звільнення від відбування покарання з випробуванням з направленням для відбування покарання,засуджено:
за ч. 2 ст. 307 КК України - до позбавлення волі на 6 років 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;
за ч. 2 ст. 309 КК України - до позбавлення волі на 3 роки.На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно визначено до відбуття 6 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним за даним вироком, частково приєднано невідбуте покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 3 грудня 2010 року та остаточно призначено ОСОБА_1 покарання в виді позбавлення волі на 7 років з конфіскацією всього майна, яке є її власністю. Вирішено питання про речові докази.
Ухвалою апеляційного суду вирок суду залишено без зміни.
Згідно з вироком суду 23 лютого 2012 року приблизно о 8 год у лісосмузі по вул. Гутовського у м. Кривому Розі Дніпропетровської області ОСОБА_1, будучи раніше судимою за ст. 309 КК України, за попередньою змовою з невстановленою слідством особою незаконно придбала в такої особи особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований з метою збуту.
Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_1 того ж дня і в тому ж місці приблизно о 14 год незаконно збула ОСОБА_2 за 50 грн особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,082 г.
24 лютого 2012 року приблизно о 8 год 30 хв засуджена в тому ж місці за попередньою змовою з невстановленою слідством особою повторно незаконно збула за 50 грн ОСОБА_3 особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований масою в перерахунку на суху речовину 0,082 г.
Решту такого наркотичного засобу масою в перерахунку на суху речовину 0,820 г ОСОБА_1 повторно незаконно зберігала при собі з метою подальшого збуту до його виявлення й вилучення працівниками міліції 24 лютого 2012 року приблизно о 10 год в лісосмузі по вул. Гутовського в м. Кривому Розі.
Крім цього, 23 лютого 2012 року в денний час у цьому ж місці ОСОБА_1, будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 307 КК України, повторно незаконно придбала в невстановленої слідством особи та зберігала при собі для власного вживання без мети збуту особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс масою в перерахунку на суху речовину 12, 200 г.
У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 ставить питання про зміну судових рішень та застосування кримінального закону про менш тяжкий злочин, посилаючись на істотні порушення кримінально-процесуального закону та необґрунтовану суворість призначеного покарання. При цьому вказує на недоведеність своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, та фальсифікацію доказів. Зазначає, що факти збуту нею наркотичних засобів не задокументовано у встановленому законом порядку, а обвинувачення ґрунтується лише на її визнавальних свідченнях під час досудового розслідування, в яких вона обмовила себе внаслідок застосування недозволених методів слідства, та на суперечливих показаннях свідків, які вживають наркотичні засоби й залежні від працівників міліції. Крім цього, вказує, що при призначенні покарання суд не врахував у повній мірі наявність у неї на утриманні двох малолітніх дітей та незадовільний стан здоров'я. Заслухавши доповідь суді, пояснення засудженої в режимі відеоконференції, яка підтримала касаційну скаргу, не погоджувалася з судовими рішеннями в частині її засудження за ч. 2 ст. 307 КК України, а свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, не заперечувала, прокурора, котрий просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо фактичних обставин незаконного придбання та зберігання ОСОБА_1 наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому повторно, та кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 309 КК України в касаційній скарзі не оспорюються. Відповідно до вимог статей 367-369 КПК України 1960 року доводи щодо однобічності або неповноти дізнання, досудового чи судового слідства, невідповідності висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи є предметом перевірки апеляційного суду, який згідно зі ст. 366 КПК України 1960 року має право на скасування вироку з зазначених підстав.Доводи щодо недоведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, аналогічні наведеним у касаційній скарзі, були перевірені апеляційним судом, який визнав їх такими, що не відповідають зібраним у справі доказам.
Суд апеляційної інстанції проаналізував такі доводи, дав на них вичерпні відповіді та, залишаючи апеляції засудженої та її захисника на вирок місцевого суду без задоволення, відповідно до вимог ст. 377 КПК України 1960 року зазначив в ухвалі достатні підстави, через які визнав апеляції необґрунтованими.
Погоджуючись з висновками місцевого суду, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що винуватість засудженої у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України, за наведених у вироку обставин підтверджено послідовними показаннями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у судовому засіданні, а також на очних ставках із ОСОБА_1, про придбання в неї за гроші наркотичного засобу - опію ацетильованого, даними досліджених судом протоколів огляду та вилучення у ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наркотичних засобів, показаннями свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які підтвердили свою участь як понятих у проведенні таких оглядів та вилучення і відповідність їх фактичного перебігу зафіксованому у протоколах (а. с. 11, 1, 18, 46-47, 182-зворот-185).
Відповідно до протоколу судового засідання перед початком допиту свідки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 попереджувалися судом про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України за завідомо неправдиві показання та у своїх свідченнях категорично заперечували застосування щодо них недозволених методів слідства. Будь-яких об'єктивних даних, які би ставили під сумнів достовірність показань свідків, зокрема, їх особистої неприязні до ОСОБА_1 чи наявності інших підстав для її обмови, у справі не встановлено.
Крім цього, наведені свідчення узгоджувалися з даними висновку судово-хімічної експертизи, згідно з якими рідини, що містять особливо небезпечний наркотичний засіб - опій ацетильований, вилучена у ОСОБА_1, видані ОСОБА_2 та ОСОБА_3, є однорідними за видом і складом (а. с. 64-69).
У своїх показаннях під час досудового слідства, в тому числі на очних ставках із ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 докладно й послідовно повідомляла, що вона за попередньою змовою з особою на ім'я ОСОБА_6 неодноразово продавала опій ацетильований різним особам, у тому числі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 При цьому засуджена чітко вказувала умови, місце, спосіб, ціну реалізації наркотичного засобу, а також інші обставини, які могли бути відомі лише їй як особі, що вчиняла відповідні злочини (а. с. 46-47, 59, 101).
Доводи ОСОБА_1 про самообмову під час досудового розслідування внаслідок застосування недозволених методів слідства були перевірені судом і обґрунтовано спростовані.
Як убачається з матеріалів справи, досліджених у судовому засіданні, перед допитом як підозрюваної ОСОБА_1 зазначала, що дає показання добровільно, без застосування заходів фізичного або морального впливу, і претензій до працівників міліції не має, що засвідчила власноручним підписом (а. с. 45). У ході досудового слідства засуджена, після роз'яснення їй під підпис передбачених ст. ст. 43, 43-1 КПК України 1960 року прав підозрюваної та обвинуваченої, в тому числі подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, відповідних скарг не подавала та про застосування недозволених методів слідства не вказувала.
Допитані судом як свідки працівники міліції ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які брали участь у процесуальних діях із ОСОБА_1, категорично заперечили застосування щодо неї фізичного або психологічного тиску та підтвердили добровільність показань засудженої (а. с. 183-185).
За доводами ОСОБА_1 у судовому засіданні прокуратурою Довгинцівського району м. Кривого Рогу на підставі судового доручення проведено перевірку, за результатами якої постановою від 8 лютого 2013 року кримінальне провадження щодо оперуповноважених сектору боротьби з незаконним обігом наркотиків Довгинцівського районного відділу Криворізького міського управління ГУ МВС України в Дніпропетровській області ОСОБА_7 та ОСОБА_10 за ч. 1 ст. 127 КК України закрито у зв'язку з відсутністю в їх діях складу кримінального правопорушення (а. с. 179-177).
Судом правильно кваліфіковані дії ОСОБА_1: які виразились у незаконному придбанні, зберіганні з метою збуту, а також у незаконному збуті особливо небезпечного наркотичного засобу, вчиненому особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 309 КК України, повторно, за попередньою змовою групою осіб, - за ч. 2 ст. 307 КК України; які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичного засобу без мети збуту, вчиненому повторно, особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ч. 2 ст. 307 КК України, - за ч. 2 ст. 309 КК України.
Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_1 покарання, суд виходив із того, що засуджена вчинила злочин середньої тяжкості й тяжкі злочини, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні двох малолітніх дітей, страждає на численні хронічні захворювання.
Як обставину, що пом'якшує покарання, враховано вчинення злочину у стані вагітності, а як обставину, що обтяжує покарання, - рецидив злочинної діяльності.
Разом із тим, призначаючи ОСОБА_1 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 307 КК України, суд не дав належної оцінки особливостям даних конкретних злочинів, даним про особу засудженої та обставинам, які пом'якшують покарання, в результаті чого призначив покарання, що не відповідає ступеню тяжкості вчинених злочинів та особі засудженої внаслідок суворості.
Враховуючи незадовільний стан здоров'я ОСОБА_1, яка страждає в тому числі на ВІЛ-інфекцію ІІІ клінічної стадії та хронічний гепатит С, наявність у неї на утриманні двох малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2, вчинення злочинів у стані вагітності, а також невеликі розміри наркотичних засобів, що були предметом незаконного збуту, колегія суддів вважає, що вони у своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів і дають підстави для застосування ст. 69 КК України і пом'якшення покарання за ч. 2 ст. 307 КК України (а. с. 151, 162, 166, 170).
Доводи касаційної скарги і матеріали справи не містять вказівок на порушення вимог кримінально-процесуального закону, які були би підставами для скасування судових рішень.
Керуючись статтями 394-396, 398 Кримінально-процесуального кодексу України від 28 грудня 1960 року № 10-0105 (в редакції Закону від 18 вересня 2012 року № 5290-VI), п. п. 11, 15 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України від 13 квітня 2012 року № 4651-VI, колегія суддів
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу засудженої ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 5 березня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2013 року щодо ОСОБА_1 змінити.
Покарання, призначене ОСОБА_1, за ч. 2 ст. 307 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України пом'якшити до 3 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307; ч. 2 ст. 309 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, ОСОБА_1 остаточно призначити покарання в виді позбавлення волі на 3 роки 6 місяців з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 3 грудня 2010 року та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання в виді позбавлення волі на 3 роки 7 місяців з конфіскацією всього майна, яке є її власністю.
В решті судові рішення залишити без зміни.
Судді:
______________ ________________ __________________
С.О. Орлова М.О. Бех В.М. Кульбаба