Справа № 2-115/2008р.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2008 р. Святошинський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді: Лук'яненко Л.М.

при секретарі: Котенко B.C., Коваленко І.А., Пікулик о.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3 3-і особи: ОСОБА_4, Гаврилова Ольга Василівна, Первушина Наталія Юріївна про визнання недійсним договорів купівлі-продажу квартири ,

ВСТАНОВИВ:

23.03.2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просить визнати недійсним договори купівлі продажу квартири АДРЕСА_1 укладені 05.01.2006 року між ОСОБА_1. та ОСОБА_2. та 16.02.2006 року укладений між ОСОБА_2. та ОСОБА_3, посилаючись на ті обставини, що він був власником АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі -продажу квартири від 17.09.2003 року. 16.11.2005 року він дав довіреність на ім»я ОСОБА_4 на продаж спірної квартири, якого невідомі особи захопили та незаконно заволоділи документами на продаж квартири та з допомогою яких 05.01.2006 року було укладено договір купівлі-продажу квартири без відома позивача та ОСОБА_4 , який не підписував договір-купівлі продажу квартири. До правоохоронних органів не звернулись після захоплення в заручники та викрадення документів в зв*язку з тим, що їм потрібний був час для відновлення документів, через деякий час 13.02.2006 року дізнався в БТІ м. Києва, що квартира продана від імені ОСОБА_4 громадянину ОСОБА_2. , який в подальшому перепродав квартиру ОСОБА_3, та враховуючи ту обставину, що договір купівлі -продажу квартири не був підписаний ОСОБА_4 , не дотримано

вимог, передбачених загальними вимогами, додержання яких необхідно для чинності правочину.

В судовому засіданні представник позивача та позивач позов підтримали повністю та доповнили, що 14.03.2006 року Шевченківським РУГУ МВС України в м. Києві порушено кримінальну справу по факту шахрайського заволодіння невстановленими особами довіреності та документів на квартиру АДРЕСА_1 та досудове слідство по кримінальній справі зупинено, просять визнати недійсними договори купівлі -продажу квартири, так як при укладанні договорів були порушені вимоги крім зазначених ще норми цивільного права, а саме ст. ст. 203, 207, 215 ЦК України, так як правочин укладений 05.01.2006 року та правочин укладений 16.02.2006 року суперечать Цивільному Кодексу України та іншим актам цивільного законодавства.

Відповідач ОСОБА_2. та його представник з позовом не згодні та пояснили суду, що воля на продаж квартири була у позивача, про що свідчить видане позивачем доручення на ім*я ОСОБА_4 , на основі якого ОСОБА_4 замовив та отримав довідку- характеристику в БТІ м. Києва на продаж квартири. Договір купівлі - продажу квартири, укладений 05 січня 2006 року, був посвідчений приватним нотаріусом Гавриловою О. В. з додержанням всіх вимог чинного законодавства.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник з позовом не згодні та суду пояснили, що 16.02.2006 року вона та її брат ОСОБА_7. як спадкоємці продали трьохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 та отримані від продажу квартири гроші розділили в рівних долях, того ж дня 16.02.2006 року, одразу ж після підписання договору купівлі -продажу батьківської квартири між ОСОБА_3 та ОСОБА_2. був укладений договір купівлі -продажу квартири АДРЕСА_1, нотаріусом були перевірені всі документи, необхідні для укладення договору купівлі-продажу квартири, вони були дійсні, після підписання договору купівлі - продажу ними були передані гроші за квартиру в повному обсязі ОСОБА_2. , тому вона являється добросовісним набувачем майна та зазначила, що спірна квартира являється її єдиним з неповнолітньою донькою житлом.

3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гаврилова О.В. пояснила, що договір купівлі -продажу квартири від 05.01.2006 року був посвідчений

на основі пакету документів, який потрібен для посвідчення договору з дотриманням всіх вимог Цивільного Кодексу України та Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, договір був посвідчений за волевиявленням сторін та відповідав їх намірам.

3-я особа ОСОБА_4 з позовом згодний, пояснив, що ОСОБА_1. видав на його ім*я довіреність на продаж квартири 16.11.2005 року, та невідомі особи в кінці листопада 2005 року дізналися про намір ОСОБА_1. продати квартиру, утримували його в невідомому місці, погрожувати йому та ОСОБА_1., відібрали документи, під примусом возили до БТІ м. Києва для отримання довідки -характеристики на продаж квартири, і без його відома та волі здійснили продаж квартири ОСОБА_1 05.01.2006 року ОСОБА_2. , до правоохоронних органів одразу ж після викрадення документів не звертались і, лише, в лютому 2006 року вони звернулись до правоохоронних органів з приводу незаконного заволодіння докумантами на квартиру АДРЕСА_1 невідомими особами та продажу даної квартири.

3-я особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Первушина Н.Ю. в судове засідання не з*явилась, про день та місце слухання справи повідомлена належним чином, просить слухати справу у її відсутності, надала суду письмові пояснення по суті позовних вимог, згідно яких повідомила, що нею був посвідчений договір купівлі -продажу квартири від 16.02.2006 року між ОСОБА_2. та ОСОБА_3 з дотриманням всіх вимог Цивільного Кодексу України та Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, договір був посвідчений за волевиявленням сторін та відповідав іх намірам.

Вислухавши учасників процесу, допитавши свідків, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає встановленими слідуючі обставини справи. Спірна квартира за адресою АДРЕСА_1 загальною площею 26.4 кв.м. та жилою площею 13.2 кв.м. , складається з одніє кімнати та належала ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.09.2003 року (а.с. 10).

16.11.2005 року ОСОБА_1. дав довіреність, нотаріально посвідчену на ім*я ОСОБА_4 на продаж квартири за ціну та на умовах за його розсудом за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 107), даний факт підтверджують як ОСОБА_1. так і ОСОБА_4 в судовому засіданні, про

те, що у позивача був намір на продаж квартири, яка належить йому на праві приватної власності.

01.12.2005 року Київським БТІ була видана довідка-

характеристика для відчудження нерухомого майна, про те

що нерухоме майно, яким є квартира, що знаходиться за

адресою АДРЕСА_1 , дану довідку

замовляв ОСОБА_4 особисто в БТІ м. Києва та

отримував, про що він пояснив в судовому засіданні.

05.01.2006 року було укладено договір купівлі -продажу

квартири за адресою АДРЕСА_1

між ОСОБА_4 та ОСОБА_2. , який посвідчений

приватним нотаріусом Київського міського нотаріального

округу Гавриловою О.В.. (а.с. 101-117), даний договір був

посвідчений з додержанням всіх вимог чинного

законодавства, Цивільного Кодексу України, Закону України

"Про нотаріат", Інструкції про вчинення нотаріальних дій

нотаріусами України. Відповідачем ОСОБА_2. були передані

гроші за спірну квартиру, це підтрерджує свідок ОСОБА_5,

який був присутнім при укладенні договору купівлі -продажу

спірної квартири.

Відповідач ОСОБА_3 разом з братом ОСОБА_7. 16.02.2006 року продали належну їм на праві приватної власності троьхкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 і в той же час за отримані гроші придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 101, 252-268). Вказаний договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Первушиною Н.Ю. з додержанням всіх вимог чинного законодавства, Цивільного Кодексу України, Закону України "Про нотаріат", Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Свідок ОСОБА_7. допитаний в судовому засіданні підтвердив, що16.02.2006 року він та його сестра ОСОБА_3 як спадкоємці продали трьохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_2 та отримані від продажу квартири гроші розділили в рівних долях, за свою долю, того ж дня 16.02.2006 року сестра уклала договір купівлі - продажу квартири кв.АДРЕСА_1, одразу ж після підписання договору купівлі - продажу батьківської квартири та зазначив, що спірна квартира є єдиним житлом для сестри та її неповнолітньої доньки.

Свідок ОСОБА_5 допитаний в судовому засіданні пояснив, що був присутній при укладанні договіру купівлі -продажу квартири від 05.01.2006 року та посвідчений

нотаріусом. Після укладання договору ОСОБА_2. розрахувався за квартиру.

Суд вірить показам даних свідків, оскільки вони логічні, послідовні та підтверджуються матеріалами цивільної справи та критично відноситься до показів свідка ОСОБА_6, оскільки його пояснення протирічать поясненням ОСОБА_4 та матеріалам цивільної справи.

Враховуючи зазначене, суд важає, що пояснення ОСОБА_4 , що його примушували вчиняти дії, а саме: під загрозою життя він замовляв довідку-характеристику та був захоплений в заручники, суд вважає недостовірними та не підтвердженими жодним доказом, такими, що не знайшли свого підтвердження в ході судового засідання та спростовуються матеріалами кримінальної справи. ОСОБА_4 не навів жодного доказу, що до нього були застосовані заходи фізичного та психічного впливу. Суд важає, що дані пояснення ОСОБА_4 викладені в судовому засідання з єдиною метою, щоб позов був задоволений, так як він зацікавлений в розгляді справи. Висновок почеркознавчої експертизи №63 від 21.04.2006 року не спростовує, належності підпису на договірі купівлі -продажу квартири від 05.01.2006 року ОСОБА_4 (а.с. 229-237).

Кримінальна справа порушена по факту. Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 05.01.2006 року був укладений згідно Цивільного Кодексу України, Закону України "Про нотаріат", Інструкції про вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності ст. 61 ЦПК України, підставами звільнення від доказування є обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини

У відповідності до ст. 203 ч.1 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Зі змісту ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину

стороною (сторонами ) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п*ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Дослідивши письмові докази по справі, виходячи зі змісту ст. ст. 203, 215 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги щодо визнання недійсними договорів купівлі -продажу квартири не підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 203, 215 ЦК

України " Закону України "Про нотаріат", "Інструкції про

порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України "

затвердженого наказом Міністерства юстиції України від

03.03.2004 рок №283/8882 . ст. ст. 57-

60, 209, 212, 213, 215, 218, 223, ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ОСОБА_3, 3-і особи: ОСОБА_4, Гаврилова Ольга Василівна, Первушина Наталія Юріївна про визнання недійсним договорів купівлі - продажу квартири - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Святошинський районний суд міста Києва шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження на протязі 10 днів.

Апеляційна скарга подається на протязі 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження.