Справа № 407/2079/13-а
2-а/407/79/13
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 грудня 2013 року Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області
в складі: головуючого - судді Чигриної Л.Г.
при секретарях: Воробйовій С.В.
Самігулліній К.Р.
розглянувши в судовому засіданні у залі суду м. Антрацит
справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства
"Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 " до Виконавчого комітету
Антрацитівської міської Ради Луганської області « Про врегулювання розбіжностей
при укладанні договору та внесення змін до нього»,
В С Т А Н О В И В :
25.04.2013 року ПАТ "Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 " звернулось до суду з позовом до Виконавчого комітету Антрацитівської міської Ради Луганської області про врегулювання розбіжностей при укладанні договору та внесення змін до нього.
В обгрунтування вимог позивач ПАТ "Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 " послався на те, що 12.02.2013 року ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918» було прийнято участь у конкурсі на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування, працюючих у режимі маршрутного таксі у м. Антрациті, а саме, за маршрутом № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс».
За результатами цього конкурсу підприємство стало переможцем конкурсу по вищевказаному маршруту.
04.03.2013 року виконавчий комітет Антрацитівської міської Ради надіслав на адресу підприємства договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс»).
Частково не погодившись з умовами договору від 04.03.2013 року, підприємство склало протокол розбіжностей до договору на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит від 04.03.2013 року та 12.03.2013 року надіслали до Антрацитівської міської Ради.
Виконавчий комітет Антрацитівської міської Ради, розглянувши запропонований підприємством протокол розбіжностей, у своєму листі за № 3- 593 від 28.03.2013 року зазначив, що протокол розбіжностей і запропонована підприємством редакція пунктів договору не в повній мірі відображає інтерес сторін і звільняє від відповідальності перевізника, тобто ПАТ "Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 ", згідно умов договору.
Також відповідач у листі зазначив, що підприємству необхідно звернутися до суду для врегулювання спірних пунктів договору і наполягав на укладенні договору у редакції замовника послуг.
Зазначив, що у відповідності до ст. 649 ЦК України розбіжності, що виникли між сторонами при укладенні договору вирішуються судом.
Вважає, що пункти 2.1.6., 2.3.18 , 3.1., 3.2, 3.3, 3.4, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 договору організації перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит не в повній мірі відповідають принципу рівності сторін договору та істотно обмежує права підприємства, як сторону відповідного договору.
Зауважив на те, що пункти запропоновані підприємством оптимально відповідають вимогам, викладеним в Цивільному та Господарському кодексах України та не йдуть в розріс з ними, а саме:
п. 2.1.6. запропонований підприємством, розроблений у відповідності ст. 28 Закону України «Про автомобільний транспорт»;
п. 2.3.18. викласти в редакції підприємства, яка є більш прийнятною, не суперечить принципу рівності сторін та не обмежує права водіїв;
п. 3.1. розроблений у відповідності ст. 629 ЦК України;
п. 3.2. розроблений у відповідності ст. 920 ЦК України, ст. 188 Господарського Кодексу України;
п. 3.3. виключити, згідно ст. 629 ЦК України;
п. 3.4. виключити, згідно ст. 629 ЦК України;
п. 6.2. розроблений у відповідності ст. 651 ЦК України та ст. 188 Господарського Кодексу України;
п. 6.3. відповідає вимогам ст. 653 ЦК України;
п. 6.4. викласти в редакції підприємства, згідно ст. 654 ЦК України;
п. 6.5. викласти в редакції підприємства, згідно ст. 651 ЦК України.
Згідно КАС України, адміністративний договір - це угода, зміст якої складають права та обов'язки сторін, що випливають із владних управлінських функцій суб'єкта владних повноважень, який є однією із сторін угоди.
Відповідно до ст. 18 КАС УКраїни адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування,розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним.
Просить внести зміни в договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») від 04.03.2013 року, згідно протоколу розбіжностей.
Також просить покласти на відповідача відшкодування витрат зі сплати судового збору.
В судовому засіданні представники позивача - ПАТ "Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 " Волк С.Ю., Рєзнік В.В. позовні вимоги ПАТ "Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 "підтримують, 29.07.2013 року уточнили вимоги позивача, надавши уточнену позовну заяву, в якій зазначили, що пункти запропоновані підприємством оптимально відповідають вимогам, викладеним в Цивільному та Господарському Кодексах України та не йдуть в розріс з ними, а саме:
- Пункт 2.1.6. - викладений в редакції підприємства, відповідає ч.4 ст. 179 ГК України, де зазначено, що при укладанні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Пункт 2.1.6. в редакції підприємства робить його більш конкретизованим, ніж запропонована редакція цього пункту відповідачем та ніяким чином не змінює обов'язку відповідача.
При застосуванні пункту в редакції підприємства необхідно керуватися ст. 6 Закону України «Про дорожній рух», де вказано, що: «до компетенції міських Рад та їх виконавчих органів, районних рад та районних державних адміністрації у сфері дорожнього руху належить: організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів».
Також зазначив, що виконання вимог замовником - відповідачем, що зазначено у запропонованій редакції цього пункту надасть змогу підприємству виконувати умови цього договору ще більш якісно і безпечно.
- Пункт 2.3.18 договору викладений в редакції підприємства відповідає нормам п. 9 Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами, де чітко зазначається, що право на керування транспортним засобом категорії «Д» надається особам, які мають загальний, безперервний трирічний стаж керування.
- Пункт 3.1., який запропоновано підприємством, відповідає ст. 629 ЦК України - «Договір є обов'язковим для виконання сторонами», отже це значить, що контроль за виконанням цього договору мають обидві сторони, а не тільки відповідач, як зазначено у запропонованій редакції відповідача.
Також зауважив на те, що згідно з п.3 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року № 1567 , органами державного контролю на автомобільному транспорті є Головавтоінспекція, її територіальні управління в областях, Автономній Республіці Крим, мм. Києві та Севастополі.
Вказаний перелік є виключним.
Саме на ці органи державного контролю поширюються встановлені Порядком вимоги щодо видів (планові, позапланові, рейдові), порядку здійснення та оформлення результатів перевірок суб'єктів господарювання.
Наслідком встановлення порушень законодавства про автомобільний транспорт, що виявлені під час таких перевірок, є застосування органами державного контролю до правопорушника фінансових санкцій.
Що стосується здійснення контролю на автомобільному транспорті іншими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, то замовником здійснюється контроль за виконанням пасажирським перевізником умов договору на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування відповідно до цього договору.
Такий контроль не є видом державного контролю, має іншу ніж державний контроль мету, інший порядок здійснення та інші наслідки, що застосовуються за результатами встановлених порушень.
Відповідно до ст.18 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що не перебувають у комунальної власності відповідних територіальних громад, будуються на договірній і податковій основі та на засадах підконтрольності у межах повноважень, наданих органам місцевого самоврядування законом.
-Пункти 3.2. та 6.2. викладені в редакції підприємства містять норми, що закріплені в цивільному законодавстві України та не порушують їх, а пункт 3.2. який викладений в редакції відповідача, суперечить ст. 525,651 ЦК України, ст. 188. 193 ГК України, адже передбачає односторонню відмову від договору тільки відповідачем.
Зауважив на те, що договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит не містить пункту 6 який зазначається в п. 3.2.
У п. 6.2. який запропоновано відповідачем, зазначено, що «договір може бути розірвано у разі односторонньої відмови від договору однієї зі сторін», але цей пункт істотно обмежує права підприємства, як сторону відповідного договору та порушує норми діючого законодавства України.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання (ст. 526 ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання, тобто припинення чинності зобов'язання за ініціативою однієї із сторін, згідно зі ст. 525 ЦК України, як і зміна або розірвання договору (ст.651 ч. 1 ЦК України , ч. 1ст. 188 ГК України) не допускається, якщо інше не передбачено договором або не встановлено законом.
Таким чином, учасники зобов'язання не можуть відмовитися від договору, змінити його умови або розірвати договір в односторонньому порядку.
Виходячи із вимог ч. 1 ст.631 ЦК України сторони за договором від 04.03.2013 року повинні виконувати зобов'язання впродовж часу встановленого договором, тобто до 08.03.2014 року, а дострокове розірвання договору, відповідно до вимог ст.525, ч.1 ст.651 ЦК України здійснюється за згодою сторін.
Зазначив, що ні Законом України "Про автомобільний транспорт", ні Правилами про надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 141 не передбачено право замовника в односторонньому порядку розривати укладений договір.
Згідно умов проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування в м. Антрацит не передбачено право розірвання договору в односторонньому порядку.
Тлумачення розділу 6 договору свідчить, що розірвання договору можливе тільки за згодою сторін.
В іншому разі розірвання договору можливе тільки в судовому порядку. Порушення умов договору однієї із сторін, підтвердженням чого буде інформація іншої сторони, є тільки підставою для дострокового розірвання договору.
В будь-якому випадку, у відповідності до ст. 188 ГК України, якщо відповідач надіслав лист про дострокове розірвання договору в частині обслуговування маршруту № 9 та не отримавши від підприємства відповіді на протязі зазначеного в договорі строку, повинен звернутися до суду з позовною заявою про дострокове розірвання договору і лише після набрання рішенням суду законної сили, приймати рішення про заміну перевізника або проведення нового конкурсу.
Послався на те, що виключення пунктів 3.3. та 3.4. є логічним наслідком внесення змін до пункту З.2., адже відповідальність перевізника зазначена у чинному законодавстві і відповідає нормі, що закріплена у п. 3.2. договору, а в пунктах 3.3., 3.4. які запропоновані замовником йдеться про односторонню відповідальність за недотримання безпеки дорожнього руху, нанесення шкоди оточуючому середовищу та матеріальну відповідальність за нанесені збитки при перевезенні пасажирів, однак ці пункти не конкретизують відповідальність перевізника за порушення норм, що в них зазначаються. Нормативно правові акти, що перелічені нижче, містять перелік відповідальності перевізника за порушення норм чинного законодавства України, а саме:
- ст. 60 розділу 5 Закону України «Про автомобільний транспорт», де вказаний вичерпний перелік відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт;
- глава 64 ЦК України, де вказана відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із договору перевезення;
- Закон України «Про дорожній рух», де вказана відповідальність за порушення законодавства про дорожній рух;
- Закон України «Про транспорт», де вказується відповідальність транспортного Підприємства;
- інші нормативно - правові акти, де прописані умови відповідальності перевізника за порушення законодавства України.
Винні в порушенні законодавства в сфері дорожнього руху несуть відповідальність в межах, встановлених Законами України, а не в рамках встановлених договором.
Зазначив, що необхідність внесення змін до п.п. 6.3., 6.4., 6.5. обґрунтовується тим, що редакція пунктів запропонована відповідачем суперечить нормам Цивільного та Господарського законодавства України, а саме:
У п. 6.3. зазначено про одностороннє розірвання договору одна сторона зобов'язана повідомити іншу сторону не пізніше ніж за 15 днів до дати, з якої договір буде вважатися розірваним і перевезення пасажирів буде припинено», однак в ст. 653 ЦК України чітко вказано, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюються або припиняються з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюються або припиняються з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Підстав для непогодження цього пункту не зазначено відповідачем у своїх запереченнях.
У п. 6.4. відповідач зазначав, що «в повідомленні про розірвання договору перевізник повинен зазначити дату, з якої договір буде вважатися розірваним та буде припинено перевезення пасажирів», однак вказане не ґрунтується на доказах, не має законних підстав та не відповідає загальним засадам цивільного законодавства України, зокрема, вимозі ст. 654 ЦК України.
Пункт 6.4. в редакції підприємства зазначає порядок внесення змін та розірвання договору, що не суперечить нормам діючого законодавства України.
Пункти 6.З., 6.4., 6.5. викладені в редакції замовника суперечать процедурі розірвання договору, що зазначено у ст. 188 ГК України.
Просить внести зміни в договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») від 04.03.2013 року, а саме:
- п. 2.1.6 викласти в редакції підприємства: «Облаштувати маршрут згідно вимог законодавства, підтримувати проїзну частину автомобільної дороги та під'їзних шляхів, а саме: асфальтове покриття на маршруті руху автобусу, зупинки на маршруті, під'їзди до цих зупинок, місця для розвороту автобусів на цьому маршруті у відповідності до встановлених чинним законодавством України норм та стандартів»;
- п.2.3.18 викласти в редакції підприємства : «Не допускати до керування автобусів водіїв, які не мають стаж керування транспортними засобами три роки і посвідчення водія категорії «Д»»;
- п. 3.1. викласти в редакції підприємства: «Сторони виконують, умови договору у відповідності до норм чинного законодавства України та положень цього договору»;
- п. 3.2. викласти в редакції підприємства: «У разі порушення зобов'язань, що випливають із цього договору, сторони несуть відповідальність, встановлену чинним законодавством України про автомобільний транспорт та іншими нормативно - правовими актами»;
- п.п. 3.3., 3.4. виключити;
- п. 6.2. викласти в редакції: підприємства «Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною»;
- п. 6.3. викласти в редакції підприємства: «Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили»;
- п. 6.4. викласти в редакції підприємства: «Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається»;
- п. 6.5. викласти в редакції підприємства: «Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору».
Представник відповідача - виконавчого комітету Антрацитівської міської Ради Луганської області - Богданова Н.І. в судовому засіданні позов повністю не визнала та заперечувала проти його задоволення.
Надала заперечення на позов, в яких зазначила, що12.02.2013 року виконавчим комітетом Антрацитівської міської Ради, як замовником, був проведений конкурс на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування, працюючих в режимі маршрутного таксі в м. Антрацит.
Організатор конкурсу, на підставі рішення конкурсного комітету (протокол від 12.02.2013 року , який введений в дію на підставі рішення виконавчого комітету Антрацитівської міської Ради від 27.02.2013 року № 44 " Про введення в дію рішення Конкурсного комітету по підготовці та проведенню конкурсів на перевезення пасажирів від 12.02.2013 року), ст. 42, 44 Закону України "Про автомобільний транспорт", п. 53 Порядку проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1081, направив переможцю конкурсу ПАТ "Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 " договір від 04.03.2013 року на організацію перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування м. Антрацит (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс»).
Відносини автомобільного перевізника, що здійснює перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з органами місцевого самоврядування, визначаються договором про організацію перевезень пасажирів на автобусному маршруті загального користування, у якому встановлюються: перелік маршрутів загального користування, які буде обслуговувати автомобільний перевізник, умови організації перевезень, показники якості транспортного обслуговування населення, термін роботи автомобільного перевізника, зобов'язання органів місцевого самоврядування щодо облаштування маршруту, підтримки проїзної частини автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані, розмір компенсації автомобільного перевізника внаслідок перевезення пільгових пасажирів та регулювання тарифів, механізм їх виплати. (ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт»).
При укладенні договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, звичаїв ділового звороту, а дії сторін мають бути засновані на принципах розумності, сумлінності і справедливості.
Договір на організацію перевезень пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування м. Антрацит (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») розроблено згідно правил, встановлених Цивільним Кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України, законодавства України у сфері автомобільного транспорту, а також ґрунтується на оптимальному обліку інтересів сторін.
Так, у протоколі розбіжностей позивач не згодний з п.2.1.6 договору, однак даний пункт відповідає вимогам ст. 31 Закону України «Про автомобільний транспорт» де сказано, що органи виконавчої влади зобов'язані підтримувати проїзну частину автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані.
Позивач пропонує викласти вказаний пункт відповідно до ст. 28 Закону України «Про автомобільний транспорт», однак дана стаття передбачає вимоги до автостанцій та зупинок таксі.
Позивач також не погоджується з пунктом 2.3.18 договору «Не допускати до керування автобусів водіїв, які не мають стаж керування транспортним засобом більше трьох років і посвідчення водія категорії «Д».
Цим пунктом підкреслюється, що право на керування транспортними засобами категорії «Д» надається особам, які мають безперервний трирічний стаж керування транспортним засобом відповідної категорії (п.9 Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами).
Також позивач повністю не згідний з розділом 3 «Контроль за виконанням умов договору і відповідальність сторін».
Однак оскільки виконавчий комітет Антрацитівської міської Ради Луганської області є замовником на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит, то він і здійснює контроль за дотриманням перевізником умов договору.
В ст. 629 ЦК України, на яку посилається позивач, зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами і нічого на вказано про контроль за виконанням умов договору та відповідальність сторін.
Позивач також не погоджується з п. 3.2. договору де відповідачем запропоновано позивачу «У разі невиконання або неналежного виконання перевізником умов цього договору, які будуть виявлені замовником або відповідним органом державної виконавчої влади у галузі транспорту чи прав споживачів, при здійснення державного контролю, замовник має право розірвати цей договір шляхом односторонньої відмови від договору в порядку, передбаченому п.6 цього договору», посилаючись на ст. 920 ЦК України.
Однак ст. 920 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами , транспортними кодексами (статутами).
У Протоколі розбіжностей до договору позивач пропонує виключити п.3.3 та п.3.4 договору чим звільняє перевізника від відповідальності за недотримання безпеки дорожнього руху, від нанесення шкоди оточуючому середовищу, від матеріальної відповідальності за нанесені збитки при перевезенні пасажирів і роботі на маршруті, що є неможливим.
У ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» прямо вказується, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Відповідач також не погоджується з внесенням змін до розділу 6 «Розірвання договору» до п.п.6.2, 6.3, 6.4, 6.5.
Відповідно до ч.3 ст. 651 ЦК України «у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим».
Пунктом 6.2 договору передбачено розірвання договору у разі односторонньої відмови від договору однієї із сторін, тобто відмови від договору або замовника, або перевізника.
З цього пункту витікає п.6.3 «Про одностороннє розірвання договору одна сторона зобов'язана повідомити іншу сторону не пізніше ніж 15 днів до дати, з якої договір буде вважатися розірваним і перевезення пасажирів буде припинено.»
Цей пункт договору також передбачає розірвання договору однією із сторін або замовником, або перевізником.
Якщо повідомлення про розірвання договору надсилає замовнику перевізник, то він повинен зазначити дату з якої договір буде вважатися розірваним та буде припинено перевезення пасажирів (пункт 6.4 Договору), тобто ініціатором розірвання договору є перевізник.
Пункт 6.5 договору передбачає одностороннє розірвання договору за ініціативою замовника, що не суперечить Закону.
З цього вбачається, що розділом 6 «Розірвання договору» передбачені пункти розірвання договору сторонами: замовником або перевізником у разі односторонньої відмови від договору, що не суперечить Закону.
Протокол розбіжностей і пропонована редакція пунктів договору не повною мірою відображає інтереси сторін і звільняє перевізника від відповідальності за невиконання умов договору.
Просить відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.
Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на повно і всебічно з'ясованих обставинах в адміністративній справі та підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 12.02.2013 року позивач - ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918» приймав участь у конкурсі на перевезення пасажирів на постійних міських автобусних маршрутах загального користування, працюючих у режимі маршрутного таксі у м. Антрациті, а саме, за маршрутом № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс». ( а.с. 11)
За результатами цього конкурсу підприємство позивача стало переможцем конкурсу по вищевказаному маршруту. ( а.с. 11)
04.03.2013 року між відповідачем - виконавчим комітетом Антрацитівської міської Ради, як замовником, та позивачем ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918», як перевізником, був укладений договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс»), згідного якого замовник надав перевізнику право з 04.03.2013 року по 03.03.2014 року включно здійснювати перевезення пасажирів в режимі маршрутного таксі на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») транспортними засобами:
- ПАЗ 672 Г, державний знак ВВ 33 32 АА, 1987 року випуску;
- резервним ПАЗ 32051-110 СПГ, державний знак ВВ 24 03 АА, 2006 року випуску, з режимом роботи з 6 години до 21 години.
В свою чергу перевізник зобов'язався здійснювати перевезення пасажирів відповідно до вимог діючого законодавства України, а також на умовах, передбачених договором. ( а.с.5-7)
Підприємство позивача - перевізник частково не погодився з умовами вказаного договору від 04.03.2013 року, а тому направив відповідачу протокол розбіжностей до договору від 04.03.2013 року, надіславши його 12.03.2013 року до Антрацитівської міської Ради. ( а.с. 8-10)
Виконавчий комітет Антрацитівської міської Ради, розглянувши запропонований підприємством позивача протокол розбіжностей, у листі № 3- 593 від 28.03.2013 року зазначив, що протокол розбіжностей і запропонована позивачем редакція пунктів договору не в повній мірі відображає інтереси сторін і звільняє від відповідальності перевізника, тобто підприємство позивача ПАТ "Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 ", згідно умов договору. ( а.с. 12)
В судовому засіданні позивач ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918» посилається на те, що пункти 2.1.6., 2.3.18 , 3.1., 3.2, 3.3, 3.4, 6.2, 6.3, 6.4, 6.5 договору організації перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит не в повній мірі відповідають принципу рівності сторін договору та істотно обмежує права підприємства позивача, як сторону відповідного договору, а тому вважає на необхідне внести зміни в договір, а саме, в його редакції.
З таким твердження позивача суд погоджується частково з наступних підстав.
Суд вважає, що пункт 2.1.6 договору від 04.03.2013 року відповідає вимогам ст.31 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою врегульовано, що органи виконавчої влади зобов'язані підтримувати проїзну частину автомобільної дороги та під'їзних шляхів у належному стані, а тому не має підстав викладати цей пункт в редакції позивача, викладений відповідно до ст. 28 Закону України «Про автомобільний транспорт», якою врегульовані вимоги до автостанцій та зупинок таксі.
Щодо пункту 2.3.18 договору від 04.03.2013 року, згідно якого врегульовано «Не допускати до керування автобусів водіїв, які не мають стаж керування транспортним засобом більше трьох років і посвідчення водія категорії «Д», суд вважає, що він відповідає п.9 « Про затвердження Положення про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами» та забезпечує безпеку перевезення пасажирів, надаючи право для керування транспортними засобами досвідченим особам, які мають безперервний трирічний стаж керування та посвідчення водія категорії «Д».
Редакція цього пункту позивача є такою, що в меншій мірі забезпечує безпеку перевезення пасажирів
Позивач - ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918» повністю не погодився з розділом 3 «Контроль за виконанням умов договору і відповідальність сторін» договору від 04.03.2013 року, однак з такою позицію підприємства перевізника погодитися не можна.
Відповідач - виконавчий комітет Антрацитівської міської Ради Луганської області є замовником на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрацит, а тому він має здійснює контроль за дотриманням перевізником умов договору.
Також, суд не приймає до уваги позиції позивача щодо виключення з договору від 04.03.2013 року пунктів 3.3,3.4 щодо відповідальності перевізника за недотримання безпеки дорожнього руху, нанесення шкоди оточуючому середовищу, за завдання збитків при перевезенні пасажирів.
На думку суду, виключення з договору від 04.03.2013 року вказаних пунктів звільнить перевізника від відповідальності за недотримання безпеки дорожнього руху.
Пункти 3.3,3.4. договору від 04.03.2013 року відповідають ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно якої автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів, забезпечувати безпеку дорожнього руху.
Щодо пункту 3.2, згідно якого у разі невиконання або неналежного виконання перевізником умов договору, замовник має право розірвати договір шляхом односторонньої відмови від договору в порядку, передбаченому пунктом 6 цього договору, а також розділ 6 « Розірвання договору, який включає не погоджені позивачем пункти 6.2,6.3,6.4,6.5 договору від 04.03.2013 року щодо одностороннього розірвання цього, то суд вважає, що вони суперечать вимогам ст.ст. 525,651 ЦК України.
Відповідно до загальних умов виконання зобов'язання, згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання, тобто припинення чинності зобов'язання за ініціативою однієї із сторін, згідно зі ст. 525 ЦК України, як і зміна або розірвання договору (ст.651 ч. 1 ЦК України ) не допускається, якщо інше не передбачено договором або не встановлено законом.
Суд вважає, що пункти 3.2, 6.2,6.3,6.4,6.5 договору від 04.03.2013 року мають бути скасовані та викладені в редакції, визначеній позивачем.
Не дивлячись на наявність зазначених порушень у пунктах 3.2, 6.2,6.3,6.4,6.5 договору від 04.03.2013 року, позивач ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні не ставив питання щодо визнання протиправними дій відповідача - виконавчого комітету Антрацитівської міської Ради Луганської області по включенню у договір від 04.03.2013 року пунктів 3.2, 6.2,6.3,6.4,6.5, які регулюють одностороннє розірвання виконавчим комітетом договору від 04.03.2013 року на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрациті (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») та скасування цих пунктів.
Згідно ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Суд вважає, що для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918», необхідно вийти за межі позовних вимог останнього та визнати протиправними дії виконавчого комітету Антрацитівської міської Ради Луганської області по включенню у договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрациті (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») від 04.03.2013 року пунктів 3.2, 6.2,6.3,6.4,6.5, які регулюють одностороннє розірвання виконавчим комітетом цього договору від 04.03.2013 року, скасувати пункти 3.2, 6.2,6.3,6.4,6.5 договору від 04.03.2013 року, виклавши їх в редакції ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918», змінивши таким чином договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користуванням. Антрациті (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») від 04.03.2013 року.
В решті вимог позивача, суд вважає на необхідне відмовити, оскільки вони є необґрунтованими.
На підставі викладеного,
керуючись ст. ст. 6, 71,122,160,161,162,163,167 КАС України,
ст.ст. 525,651 ЦК України, Законом України «Про автомобільний
транспорт», суд
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918 " до Виконавчого комітету Антрацитівської міської Ради Луганської області « Про врегулювання розбіжностей при укладанні договору та внесення змін до нього» - задовольнити частково.
1. Визнати протиправними дії виконавчого комітету Антрацитівської міської Ради Луганської області по включенню у договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користування м. Антрациті (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») від 04.03.2013 року пунктів 3.2, 6.2,6.3,6.4,6.5, які регулюють одностороннє розірвання виконавчим комітетом цього договору від 04.03.2013 року, скасувати пункти 3.2, 6.2,6.3,6.4,6.5 договору від 04.03.2013 року, виклавши їх в редакції ПАТ «Антрацитівське автотранспортне підприємство № 10918», змінивши таким чином договір на організацію перевезення пасажирів на постійному міському автобусному маршруті загального користуванням. Антрациті (маршрут № 9 «Ринок - шахта 2-2 біс») від 04.03.2013 року, в решті вимог - відмовити за необґрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена в Донецькому адміністративному апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення через Антрацитівський міськрайонний суд Луганської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Антрацитівского
міськрайонного суду Л. Г. Чигрина