Справа №1-16/08

ВИРОК

 ІМЕНЕМ        УКРАЇНИ

08 лютого 2008 р.                                          Кролевецький районний суд Сумської області

в складі: головуючого - судді                                                      Сірої Г.І.

при секретарі                                                                                Писаренко О.М.

з участю прокурора                                                                      Нездименка С. В.

потерпілої                                                                                     ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.  Кролевець справу про обвинувачення ОСОБА_1,  ІНФОРМАЦІЯ_1,  уродженця і жителя АДРЕСА_1,  громадянина України з професійно-технічною освітою,  холостого,  невійськовозобов'язаного,  непрацюючого,  судимого Кролевецьким районним судом:

1)          20 грудня 1990 року за  ст. . 206 ч.2 КК України до 3 років позбавлення волі;

2)             31 травня 1994 року за  ст.  140 ч.1,  81 ч.3,  140 ч.2 КК України до 5 років позбавлення волі;

3)             18 березня 2002 року за  ст. . 185 ч.3 КК України до 4 років позбавлення волі,  звільнився 26.01.2005 р., -

за  ст.  164 ч.1 КК України, -

встановив:

за рішенням Кролевецького районного суду від 28 грудня 2002 року ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на доньку -ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  у розмірі Ул частини всіх видів його доходів до повноліття дитини. Незважаючи на вказане рішення суду і неодноразові попередження підсудного державним виконавцем про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів,  він тривалий час не виплачує аліменти. Звільнившись з місць позбавлення волі в 2005 році,  він лише в січні-лютому 2007 р. працював і сплачував аліменти в установленому законом порядку. Крім утримання аліментів за місцем роботи,  він за весь період сплатив лише 90 грн. Ніяких мір до працевлаштування та сплати аліментів ОСОБА_1 не приймав. Ніякої іншої допомоги на дитину він не надає. Станом на 1.11.2007 р. заборгованість по аліментам у ОСОБА_1 складає 3251 грн. 49 коп. або 24 місяці.

Допитаний в судовому засіданні підсудний визнав себе винним та пояснив,  що він знав про те,  що він зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2  на доньку ОСОБА_3. В місцях позбавлення волі з нього утримували аліменти. Після звільнення він кілька місяців проживав у Кролевці,  державний виконавець його не викликала,  а тому він вирішив поїхати на заробітки в м.  Москва,  що і зробив,  звідки його депортували. По приїзду додому він дізнався,  що було оголошено його розшук в зв'язку з несплатою ним аліментів. Він помилково вважав,  що потерпіла не має до нього претензій з приводу сплати аліментів,  оскільки після розлучення з ним повторно вийшла заміж. Він мав тимчасові заробітки,  з яких не сплачував аліменти. В 2007 році він працевлаштувався в ТОВ «Армапром»,  а потім звільнився звідти,  так як йому пообіцяли

більш оплачувану роботу. З часу звільнення він працює неофіційно,    заробляє в межах 40 грн. в день,    однак робота є не кожен день,    тому зароблені кошти витрачає на власні потреби,    а аліменти не сплачував,    хоча державний виконавець попереджала його неодноразово про відповідальність за ухилення від сплати аліментів. Зараз він розуміє,    що поступав неправильно. Йому обіцяють роботу,    завдяки якій він зможе погасити заборгованість по аліментам,    тому просить дати можливість скористатися таким шансом працевлаштування та погашення заборгованості.

Крім визнання вини самим підсудним,    його вина повністю підтверджується показами потерпілої та свідка.

В судовому засіданні потерпіла ОСОБА_2    пояснила,    що після звільнення підсудного з місць позбавлення волі їй виплачені аліменти лише в листопаді 2006 р. в сумі 90 грн.,    наскільки їй відомо - його матір'ю та 549 грн. 43 коп. вона отримала за час його роботи в ТОВ «Армапром». В зв'язку з несплатою ОСОБА_1 аліментів їй неодноразово приходилося звертатися в державну виконавчу службу,    так як ніякої допомоги на доньку,    крім вищевказаної,    вона не отримувала. За її заявою оголошувався його розшук. Після порушення кримінальної справи вона не отримала від підсудного жодної копійки.

Із показів свідка ОСОБА_5 вбачається,    що виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2    надійшов у липні 2005 року. Оскільки за місцем проживання (реєстрації в м.    Кролевець) ОСОБА_1 не було,    за заявою стягувана було оголошено його розшук. В листопаді 2006 р. з суми заборгованості ним було сплачено лише 90 грн. В січні 2007 р. він працевлаштувався в ТОВ «Армапром»,    але звільнився в лютому 2007 року. За час його роботи з заробітної плати були утримані аліменти та заборгованість (частково),    всього 509 грн. 43 коп. ОСОБА_1 неодноразово викликався в ДВС,    попереджався про необхідність працевлаштуватися та сплачувати аліменти і погашати заборгованість,    попереджався він і про кримінальну відповідальність за ухилення від сплати аліментів,    однак більше він аліментів не сплачував,    хоча говорив про те,    що десь неофіційно працює і обіцяв погашати заборгованість. В зв'язку з цим нею було направлено подання про порушення відносно ОСОБА_1 кримінальної справи,    так як на 1.11.2007 р. заборгованість по аліментам склала 3251 грн. 49 коп.3 часу порушення кримінальної справи заборгованість зросла,    ОСОБА_1 продовжує ухилятися від сплати аліментів.

Вина підсудного підтверджується зібраними по справі доказами:

рішенням Кролевецького райсуду від 28.12.2002 р. про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на доньку ОСОБА_3,    1990 р. народження,    (а.с.   10) та виконавчим листом,    виданим на підставі зазначеного рішення суду (а.с.    12-13);

розрахунком заборгованості по аліментам станом на 1.11.2007 року (а.с.   8); заявою потерпілої про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ухилення від сплати аліментів (а.с.   5);

даними виконавчого провадження (а.с.   11-38),    в тому числі даними про оголошення розшуку ОСОБА_1 (а.с.    17-21),    підписками про попередження ОСОБА_1 про кримінальну відповідальність за злісне ухилення від сплати аліментів від 25.05.2007 р. (а.с.   36),    від 11.09.2007 р. (ах. 37),    від 15.11.2007 р. (а.с.   38).

Вивчивши зібрані по справі докази,    суд вважає,    що дії підсудного слід кваліфікувати за    ст.    164 ч. 1 КК України,    так як він злісно ухиляється від встановлених рішенням суду аліментів на дитину.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання підсудному,    суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину,    особу винного,    обставини,    що пом'якшують та обтяжують покарання.

Суд як обтяжуючу визнає ту обставину,    що ОСОБА_1 неодноразово судимий. Як пом'якшуючу суд визнає ту обставину,    що визнавши вину та даючи правдиві покази,    він сприяв в розкритті злочину.

Разом з тим суд враховує ту обставину,  що підсудний жодним чином не виявив свого наміру до дотримання закону щодо сплати аліментів. Заявляючи в суді,  що має реальну можливість погасити заборгованість,  він з часу порушення кримінальної справи,  знаходження справи в суді,  не прийняв мір до погашення заборгованості. Стверджуючи про те,  що він мав тимчасову роботу і заробіток,  підсудний не сплатив жодної копійки аліментів,  не надавав іншої допомоги. Тому,  за таких обставин,  суд при призначенні покарання приходить до висновку про те,  що і після 1.11.2007 р. він продовжує ухилятися від сплати аліментів,  а його заяву щодо погашення заборгованості суд визнає як таку,  що дана з метою пом'якшити відповідальність за вчинене і тільки,  оскільки його дії не свідчать про такий намір. Тому суд вважає,  що виправлення ОСОБА_1 можливе без ізоляції його від суспільства,  однак в умовах здійснення за ним нагляду з обов'язковим залученням до праці,  тобто з застосуванням покарання у виді обмеження волі,  і суд не вбачає підстав для застосування щодо нього більш м'якого покарання,  в тому числі,  передбаченого санкцією  ст.  164 ч. 1 КК України. При цьому суд враховує і дані його характеристики з місця проживання.

Керуючись  ст. 323,  324 КПК України, -

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого  ст. 164 ч.1 КК України,  і призначити йому за цим законом покарання у виді одного року обмеження волі.

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід залишити попередній - підписку про невиїзд.

На вирок може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення.