УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №: 22-ц/191/193/14Головуючий суду першої інстанції:Мурзенко М.В.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Кустова І. В.

"12" березня 2014 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в м.Феодосія у складі:

Головуючого суддіКустової І.В.,

СуддівПритуленко О.В., Ломанової Л.О.,

При секретаріБроніковській М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ», третя особа: Відділ державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим, про поділ спільної сумісної власності та визнання права власності, виключення майна з опису, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» на рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 грудня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року ОСОБА_6 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_7, Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» (далі - Банк) про поділ торговельного металевого павільйону № НОМЕР_1, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, визнання за нею права власності на це майно, зобов'язання виплатити на користь відповідача грошову компенсацію вартості його частки, а також виключення цього майна з акту арешту та опису.

Позов мотивований тим, що сторони з 09 серпня 1988 року по 20 січня 2005 року знаходились у зареєстрованому шлюбі, під час якого (05 травня 2000 року) відповідач придбав у власність зазначений торгівельний павільйон літ «А» площею 34,9 кв.м.

В червні 2012 року позивачу стало відомо про те, що 15 лютого 2011 року відкрито виконавче провадження на виконання рішення Господарського суду АР Крим від 18 травня 2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» до фізичної особи - підприємця ОСОБА_7 про звернення стягнення на предмет застави, а 20 червня 2012 року складений акт описи та арешту зазначеного павільйону. Посилаючись на норми статей 60, 63, 68, 69,70, 71,72 Сімейного кодексу України та статтю 59 Закону України «Про виконавче провадження», просить позов задовольнити.

Рішенням Феодосійського міського суду АР Крим від 09 грудня 2013 року позов задоволений частково: припинено право власності ОСОБА_7 на ? частку павільйону № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1; визнано за ОСОБА_6 право власності на вказаний павільйон; стягнуто з позивача на користь ОСОБА_7 грошову компенсацію у розмірі 142 600 (сто сорок дві тисячі шістсот) гривень 00 копійок замість його ? частки даного павільйону; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі Банк, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невірну оцінку обставин справи та наданих сторонами доказів, просить скасувати вказане судове рішення в частині визнання за позивачем права власності на павільйон № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1.

Апелянт зазначає, що суд безпідставно не застосував трьохрічний строк давності та розглянув справу по суті.

Апелянт наполягає на неможливості поділу спільної сумісної власності подружжя у зв'язку з тим, що спірне майно знаходиться у іпотеці Банка.

Апелянт вказує, що суд без згоди іпотекодержателя провів заміну сторони у зобов'язанні, замінив боржника у виконавчому провадженні, внаслідок чого зробив неможливим виконання рішення Господарського суду АР Крим від 18 травня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення осіб, що з'явилися у судове засідання, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Згідно вимог частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач та відповідач ОСОБА_7 з 09 серпня 1988 року по 20 січня 2005 року перебували у шлюбі, під час якого за договором купівлі-продажу від 05 травня 2000 року придбали торгівельний металевий павільйон № НОМЕР_1, розташований за адресою: АДРЕСА_1, право власності на який зареєстровано за відповідачем ОСОБА_7 (а.с. 87, 112, 249 т.1, 45-46 т. 2).

З висновку судової будівельної технічної експертизи № 1578/1579 від 20 листопада 2013 року вбачається, що спірний павільйон є неподільним майном, його вартість складає 285 200 грн. (а.с. 31 зворот т.2). 09 грудня 2013 року позивачем на депозитний рахунок суду внесено половину вартості цього павільйону в розмірі 142 600 грн. (а.с. 48 т.2).

Позивач та відповідач ОСОБА_7 є фізичними особами-підприємцями: позивач - з 08 червня 1998 року, відповідач - з 28 травня 1996 року (а.с. 43-44 т.2).

14 лютого 2007 року відповідачем ОСОБА_7, як фізичною особою -підприємцем та ВАТ «Міжнародний комерційний банк», який змінив назву на Публічне акціонерне товариство «Піреус Банк МКБ», укладено кредитний договір № К/07-07, за умовами якого позичальник отримав кредит на суму 25000,00 доларів США, з терміном повернення до 13 лютого 2008 року, зі сплатою відсотків у розмірі 14,0 % річних. На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором відповідач ОСОБА_7 передав спірний павільйон у іпотеку Банку на підставі договору від 15 лютого 2007 року, який укладено зі згоди позивача від 06 лютого 2007 року (а.с. 145-153 т.1). Відомостей про укладення позивачем договорів, на підставі яких вона є майновим поручителем за виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_7, матеріали справи не містять.

На виконання рішення Господарського суду АР Крим від 18 травня 2011 року, яким з ОСОБА_7 на користь Банку стягнуто заборгованість за кредитним договором Віділом державної виконавчої служби Феодосійського міського управління юстиції АР Крим 20 червня 2011 року відкрито виконавче провадження та складено акт опису й арешту спірного павільйону; судове рішення від 18 травня 2011 року не виконано (а.с. 67-71, 81-82 т.1).

Відповідно до положень статті 22 Кодексу про шлюб та сім'ю України, що була чинною на момент придбання спірного павільйону, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є спільною сумісною власністю; кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Статтями 70, 71 Сімейного кодексу України встановлено, що майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки дружини та чоловіка є рівними; присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно допускається лише за його згодою за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірний павільйон є спільним майном подружжя, частки позивача та відповідача ОСОБА_7 є рівними; це майно є неподільним, позивач внесла на депозитний рахунок суду половину його вартості, відповідач згоден отримати грошову компенсацію вартості його частки, тому дійшов висновку про можливість здійснити поділ спільного майна подружжя у визначений позивачем спосіб. Відмовляючи у задоволенні вимог про виключення спірного павільйону з акту опису й арешту майна, суд виходив з того, що іпотека є дійсною для набувача нерухомого майна у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про це обтяження.

Судове рішення в частині відмови у позові не оскаржується, тому його законність у цій частині апеляційним судом не перевіряється.

Колегія суддів погоджується з висновком міського суду по наявність правових підстав для поділу майна подружжя, оскільки він базується на нормах права та відповідає обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Посилання апелянта на наявність підстав для застосування позовної давності, перебіг якої почався з дати розірвання шлюбу (20 січня 2005 року) або з дати отримання згоди позивача на передачу майна у іпотеку (06 лютого 2007 року), колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки початок позовної давності для вимоги про поділ спільного майна подружжя, шлюб якого розірвано, обчислюється від дня, коли один із співвласників дізнався або міг дізнатися про порушення свого права власності (частина 2 статті 72 СК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви, про порушення свого права власності на частку у спірному майні позивач дізналася у зв'язку з виконавчими діями, які проводилися на виконання рішення Господарського суду АР Крим від 18 травня 2011 року. До суду позивач звернулася 25 жовтня 2012 року (а.с.2 т.1).

Таким чином, підстави для відмови у поділі майна колишнього подружжя за спливом позовної давності відсутні.

Колегія суддів не може погодитися з твердженням апелянта про відсутність підстав для поділу майна подружжя у зв'язку з наявністю обтяження спірного майна іпотекою, оскільки майнова відповідальність учасників кредитних правовідносин не є предметом спору.

Довід апеляційної скарги про безпідставну заміну сторони у зобов'язанні на увагу не заслуговує, оскільки поділ майна подружжя не є розпорядженням цим майном та згідно положень статті 23 Закону України «Про іпотеку» не є підставою для припинення іпотеки.

Відповідно до положень частини 1 статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» підлягає відхиленню, а рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 грудня 2013 року - залишенню без змін.

На підставі наведеного, керуючись статтею 303, пунктом 1 частини 1 статті 307, частиною 1 статті 308, пунктом 1 частини 1 статті 314, статтею 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у місті Феодос

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Піреус Банк МКБ» відхилити.

Рішення Феодосійського міського суду АР Крим від 09 грудня 2013 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Судді

І.В. Кустова О.В. Притуленко Л.О. Ломанова