ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
17.03.2014 Справа № 907/115/14
Розглянувши матеріали справи
За позовом Публічного акціонерного товариства „Луцьк Фудз", с. Зміїнець Луцького району Волинської області
До відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево
Про стягнення 84771,79 грн., з яких 79396,10 грн. заборгованість за поставлений товар, 717,37 грн. втрати від інфляції, 2490,48 грн. річні (15%) та 2167,84 грн. пеня,
Суддя Якимчук Л.М.
За участі представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від стягувача - не з'явився.
СУТЬ СПОРУ :
Позивач, Публічне акціонерне товариство „Луцьк Фудз", с. Зміїнець Луцького району Волинської області, звернувся з позовом до відповідача, Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Мукачево, про стягнення 84771,79 грн., з яких 79396,10 грн. заборгованість за поставлений товар, 717,37 грн. втрати від інфляції, 2490,48 грн. річні (15%) та 2167,84 грн. пеня.
П'ятого березня 2014 року позивач надіслав до суду клопотання про припинення провадження у справі за відсутністю предмету спору у частині стягнення заборгованості за поставлену продукцію у розмірі 79396,10 грн. у зв'язку зі сплатою вказаного боргу після звернення позивача до суду з позовом.
Позивач явку свого уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, разом з тим надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі за наявними у ній матеріалами, просить стягнути з відповідача 15 відсотків річних у розмірі 2490,48 грн., пеню у розмірі 2167,84 грн. та втрати від інфляції у розмірі 717,37 грн.
Відповідач явку свого уповноваженого представника у судове засідання на виклик суду не забезпечив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не подав, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (повідомлення про вручення ухвали суду про порушення провадження у справі міститься у матеріалах справи), тому суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Вивчивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
Між сторонами у спорі укладено генеральний договір дистрибуції №23/13 ГД від 29.03.2013, відповідно до умов якого Публічне акціонерне товариство „Луцьк Фудз" (позивач) надає Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2 (відповідачу) права офіційного дистриб'ютора із продажу винятково на території Закарпатської області товарів під ТМ „Руна", а також інших товарів (пункт 1.1 договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 404941,55 грн., що підтверджено видатковими накладними: №4385 від 29.11.2013 на суму 1684,80 грн., №4386 від 29.11.2013 на суму 33,70 грн., №4376 від 29.11.2013 на суму 1771,20 грн., №4375 від 29.11.2013 на суму 90703,69 грн., №4048 від 06.11.2013 на суму 33369,84 грн., №4049 від 06.11.2013 на суму 313,92 грн., №3584 від 30.09.2013 на суму 70395,41 грн., №3585 від 30.09.2013 на суму 191,58 грн., №3586 від 30.09.2013 на суму 2497,98 грн., №2618 від 31.07.2013 на суму 87077,52 грн., №2619 від 31.07.2013 на суму 313,92 грн., №2199 від 10.07.2013 на суму 22977,18 грн., №2201 від 10.07.2013 на суму 1726,56 грн., №2200 від 10.07.2013 на суму 11681,28 грн., №1836 від 12.06.2013 на суму 19792,56 грн., №1725 від 31.05.2013 на суму 17698,32 грн.
Одним з обов'язків відповідача за договором є обов'язок вчасно та у повному обсязі оплачувати позивачу вартість поставленої продукції (пункт 3.1.9 договору).
Згідно з положеннями пунктів 5.4, 5.5, 5.6 договору оплата вартості продукції провадиться відповідачем платіжними дорученнями шляхом банківського переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача; сторони дійшли згоди застосовувати схему оплати №2, за умовами якої діє відтермінування платежу 100 відсотків, але не більше, ніж на 21 (двадцять один) календарний день з моменту одержання товару; підставою для оплати є товарно-транспортні накладні, реалізаційні накладні і рахунки продавця.
Всупереч вказаним положенням договору відповідачем оплачено отриманий товар лише частково (станом на день пред'явлення позову до суду) на загальну суму 275003,55 грн., що підтверджено платіжними дорученнями: №43 від 25.07.2013 на суму 17170,02 грн., №48 від 19.09.2013 на суму 119972,68 грн., №52 від 24.10.2013 на суму 30000 грн., №53 від 25.10.2013 на суму 30569 грн., №55 від 07.11.2013 на суму 42172,09 грн., №61 від 06.12.2013 на суму 24579,76 грн., №07 від 10.02.2014 на суму 10000 грн.
Актом приймання-передавання товару від 13.07.2013, видатковими накладними (повернення): №ФОП-016376 від 15.10.2013, №ФОП-009611 від 28.06.2013, №ФОП-010033 від 08.07.2013, №ФОП-008991 від 18.06.2013, №ФОП-006381 від 30.04.2013, №ФОП-006535 від 02.05.2013 підтверджено повернення відповідачем позивачу товару на загальну суму 22434,90 грн.
Відповідно до угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 21.01.2014 та від 17.10.2013 сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, що випливають з генерального договору дистрибуції №23/13 ГД від 29.03.2013, на загальну суму 28107 грн.
Отже, матеріалами справи повністю підтверджено, що на момент звернення позивача до суду (12.02.2014 відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) у відповідача існувала заборгованість за договором дистрибуції від 29.03.2013 у розмірі 79396,10 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Пунктом 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Пунктом 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи те, що після порушення провадження у справі відповідачем оплачено борг у розмірі 69396,10 грн. (підтверджено платіжним дорученням №11 від 03.03.2014), то суд припиняє провадження у справі у цій частині на підставі п. 1-1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Позивач надіслав суду також платіжне доручення №08 від 14.02.2014 про оплату відповідачем боргу у розмірі 10000 грн., однак суд дійшов висновку про відмову у позові у цій частині, з огляду на наступне.
Відповідно до абз. 3 пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Тому, враховуючи те, що провадження у даній справі порушено 18.02.2014, а також те, що основний борг у розмірі 10000 грн. сплачено 14.02.2014, тобто до порушення провадження у справі, то у цій частині позовних вимог належить відмовити, керуючись вказаним положенням Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18.
Позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував відповідачу втрати від інфляції у розмірі 717,37 грн. на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, однак у їх стягненні належить відмовити, з огляду на наступне.
За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Відповідно до абз. 3 п. 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
У даному випадку, перевіривши поданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що позивачем з періоду існування заборгованості (червень 2013 - лютий 2014) обрано тільки періоди часу з індексом інфляції більше одиниці, у зв'язку з чим судом здійснено перерахунок, за результатами якого встановлено, що у згаданий період часу втрати від інфляції у позивача відсутні (у липні 2013 року індекс інфляції складав 99,9%, у серпні 2013 року - 99,3%, що позивачем не взято до уваги).
Позивачем також нараховано до стягнення з відповідача річні (15%) у розмірі 2490,48 грн., які належить стягнути з відповідача, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до пункту 10.3.1 договору при порушенні строків, установлених пунктом 5.5 даного договору (відтермінування платежу 100 відсотків, але не більше, ніж на 21 (двадцять один) календарний день з моменту одержання товару) більше ніж на 10 (десять) календарних днів, відповідач зобов'язується сплатити на користь позивача, крім пені, також 15% річних від простроченої суми відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України.
Пункт 5.4 договору зобов'язує відповідача у платіжному документі вказувати номер та дату цього договору та дату рахунку чи накладної, на підставі яких здійснюється оплата.
Враховуючи те, що платіжні доручення, які є у матеріалах справи не містять згаданих реквізитів, то суд здійснив перерахунок річних (15%) у відповідності до п. 5.10 договору, відповідно до якого при здійсненні оплати за поставлену продукцію кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості за поставлену продукцію, причому в першу чергу тієї частини, яка виникла раніше.
Таким чином, за прострочення оплати боргу у розмірі 15375,66 грн. за період 14.07.2013-25.07.2013 підлягає до нарахування 69,50 грн. річних (15%);
з суми заборгованості 34590,66 грн. за період 01.08.2013-19.09.2013 - 696,55 грн. річних;
з суми заборгованості 87391,44 грн. за період 01.09.2013-19.09.2013 - 646,45 грн. річних;
з суми заборгованості 2009,42 грн. за період 20.09.2013-15.10.2013 - 20,64 грн. річних;
з суми заборгованості 1689,74 грн. за період 16.10.2013-17.10.2013 - 0,69 грн. річних;
з суми заборгованості 2008,71 грн. за період 01.11.2013-07.11.2013 - 4,95 грн. річних;
з суми заборгованості 2008,71 грн. за період 16.11.2013-06.12.2013 - 24,77 грн. річних;
з суми заборгованості 11112,71 грн. за період 08.12.2013-21.02.2014 - 200,95 грн. річних;
з суми заборгованості 94193,39 грн. за період 31.12.2013-21.01.2014 - 812,90 грн. річних;
з суми заборгованості 89396,10 грн. за період 22.01.2014-10.02.2014 - 698,02 грн. річних;
з суми заборгованості 79396,10 грн. за період 10.02.2014-11.02.2014 - 32,63 грн. річних.
Загальна сума річних (15%) становить 3208,05 грн.
Однак, враховуючи те, що позивачем нараховано суму 2490,48 грн. річних (15%), то саме вказану суму належить стягнути на підставі згаданої норми права, а також п. 10.3.1 договору.
Судом здійснено також перерахунок пені відповідно до пункту 10.3 Договору, а також ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України.
За прострочення оплати заборгованості у розмірі 12009,42 грн. за період 22.06.2013-28.06.2013 відповідачу належить нарахувати пеню у розмірі 27,64 грн;
з суми заборгованості 16296,06 грн. за період 04.07.2013-08.07.2013 - 27,64 грн. пені;
з суми заборгованості 15475,50 грн. за період 09.07.2013-13.07.2013 - 23,74 грн. пені;
з суми заборгованості 15375,66 грн. за період 14.07.2013-25.07.2013 - 64,87 грн. пені;
з суми заборгованості 34590,66 грн. за період 01.08.2013-19.09.2013 - 614,10 грн. пені;
з суми заборгованості 87391,44 грн. за період 22.08.2013-19.09.2013 - 871,51 грн. пені;
з суми заборгованості 2009,42 грн. за період 20.09.2013-15.10.2013 - 17,88 грн. пені;
з суми заборгованості 1689,74 грн. за період 16.10.2013-17.10.2013 - 0,60 грн. пені;
з суми заборгованості 62577,71 грн. за період 22.10.2013-24.10.2013 - 44,56 грн. пені;
з суми заборгованості 32577,71 грн. за період 25.10.2013-26.10.2013 - 11,60 грн. пені;
з суми заборгованості 2008,71 грн. за період 26.10.2013-07.11.2013 - 8,58 грн. пені;
з суми заборгованості 42712,09 грн. за період 06.11.2013-07.11.2013 - 15,21 грн. пені;
з суми заборгованості 2008,71 грн. за період 08.11.2013-06.12.2013 - 20,02 грн. пені;
з суми заборгованості 33683,76 грн. за період 28.11.2013-06.12.2013 - 95,98 грн. пені;
з суми заборгованості 11112,71 грн. за період 07.12.2013-21.01.2014 - 178,11 грн. пені;
з суми заборгованості 94193,39 грн. за період 21.12.2013-21.01.2014 - 1040 грн. пені;
з суми заборгованості 89396,10 грн. за період 22.01.2014-10.02.2014 - 604,95 грн. пені;
з суми заборгованості 79396,10 грн. за період 10.02.2014-11.02.2014 - 28,27 грн. пені.
Загальна сума пені становить 3692,62 грн., однак, позивачем нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 2167,84 грн., тому суд вважає обґрунтованим стягнути з відповідача заявлену позивачем суму за прострочення оплати вартості товару на підставі пункту 10.3 Договору, а також ст.ст. 230-232 Господарського кодексу України з врахуванням вимог Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (код: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) на користь Публічного акціонерного товариства „Луцьк Фудз" (код: 00377163, п/і 45632, Волинська обл. с. Зміїнець, вул. Левадна, буд. 2А) суму 4658,32 грн. (чотири тисячі шістсот п'ятдесят вісім грн. 32 коп.), з яких 2490,48 грн. річні (15%) та 2167,84 грн. пеня, а також 1596,02 грн. (одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість грн. 02 коп.) у відшкодування судового збору.
3. У частині стягнення 69396,10 грн. основного боргу провадження у справі припинити.
4. У іншій частині позову відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 24.03.2014.
Суддя Л. М. Якимчук