Справа № 22ц - 2913/2006р.                                                    Головуючий в 1 інстанції :

Завальнюк І.В.

Категорія   Доповідач : Бездрабко В.О.

УХВАЛА ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

2006 року грудня місяця 12 дня колегія суддів Судової палати в цивільних

справах апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого : Бауль Н.М.

Суддів :                                  Гаркуші В.О.

Бездрабко В.О. при секретарі: Шевардіній К.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 01 вересня 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський суднобудівний завод" про стягнення компенсації за затримку виплати основного розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди,

встановила:

В травні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позов, посилаючись на те, що працював в ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" і був звільнений 19 вересня 1999року. При звільнені остаточний рахунок проведено не було, з приводу чого за рішенням суду від 26 жовтня 1999 року стягнуто з відповідача заборгованість по заробітній плата. Рішення суду тривалий час не виконувалося, було виконано 23 червня 2005 року. Просив суд стягнути з відповідача компенсацію за затримку виплати остаточного розрахунку при звільненні за період з 28 січня 2002р. по 23 червня 2005р. та моральну шкоду в сумі 1000грн.

Рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 01 вересня 2006 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, посилаючись на допущені судом порушення норм матеріального права.

Заслухавши доповідача, осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи за рішенням Комсомольського районного суду м.Херсона від 19 вересня 1999 року з ВАТ "Херсонський суднобудівний завод" на користь позивача стягнуто заборгованість по заробітній платі в сумі 1070грн. Також, відповідно   до   посвідчення   НОМЕР_1   комісії   по   трудовим   спорам   ВАТ

"Херсонський суднобудівний завод" на користь ОСОБА_1, стягнуто компенсацію за затримку остаточного розрахунку при звільненні станом на 28 січня 2002 року в сумі 2758грн. 17коп.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення компенсації за затримку остаточного розрахунку, суд правильно дійшов висновку, що заборгованість по заробітній платі позивача було стягнуто за рішенням суду, а тривале виконання рішення не тягне за собою правових наслідків щодо стягнення з відповідача сум, передбачених ст.117 КЗпП України.

 Дане твердження витікає зі, змісту ст.117 КЗпП України, оскільки рішенням суду закінчується вирішення спору про виплату заробітної плати за затримку розрахунку. Тому невиконання рішення відповідачем може тягти за собою застосування заходів до його примусового виконання, передбачених законодавством, а не для нових вимог-про додаткове стягнення заробітної плати на підставі вказаної норми закону.

Відповідно до положень ст.213 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1976р. №11 ( з наступними змінами) "Про судове рішення", рішення суду є актом правосуддя, який остаточно вирішує спір по суті на день, його розгляду.

Колегія суддів погоджується і з висновком суду про відмову в задоволенні вимог: ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з посиланням на видачу позивачу довідок про середній заробіток які йому не підходили, що в свою чергу не перешкоджало зверненню з позовними вимогами до суду та витребуванням безпосередньо судом доказів по справі.

Зважаючи на наведене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції повно та правильно встановлені фактичні обставини справи і їм дана належна юридична оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б давали підстави для скасування чи зміни рішення суду не встановлено. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Комсомольського районного суду м.Херсона від 01 вересня 2006 року залишити без змін.

Головуючий

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців до Верховного Суду України.