ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року Справа № 13998/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області на постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

13.09.2012 ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області (далі - УПФ) про визнання неправомірними дій відповідача щодо не призначення пенсії за віком на пільгових умовах та зобов'язання призначити таку з 13.07.2012, покликаючись на те, що вона працювала повний робочий день на роботі із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 Виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах (далі - Список №2), а саме штамповщицею, виробником заготовок формового цеху по виробництву формових гумових іграшок, а тому має право у відповідності до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ) на призначення пільгової пенсії за віком.

Постановою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2013 року у справі №596/2212/13-а заявлений позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову УПФ призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах та зобов'язано призначити таку з 04.07.2012. В задоволенні решти позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. У поданій апеляційній скарзі вказує на те, що оскільки позивачем не додано до своєї заяви потрібні документи, зокрема про проведення атестації робочих місць, то робота позивача на пільгових умовах не підтверджується, а тому відсутні підстави для призначення пільгової пенсії.

Особи, що беруть участь у справі, в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступало, а тому апеляційний суд, у відповідності до ч.1 ст.197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки таку може бути вирішено на основі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивач досяг потрібного віку та має відповідний стаж роботи на посаді яка віднесена до Списку №2, а тому підстав для відмови у призначенні йому пільгової пенсії немає.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та є вірними з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у зв'язку з досягненням 50-ти річного віку позивач 04.07.2012 звернулася до відповідача із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах, з огляду на наявність необхідного трудового стажу на посаді яка міститься у Списку №2.

Рішенням від 13.07.2012, яке оформлене протоколом №27 комісія УПФ для розгляду питань, пов'язаних з призначенням пенсій, відмовила у призначенні пільгової пенсії позивачу з посиланням на те, що нею не додано документи, зокрема про проведення атестації робочих місць, а тому робота на пільгових умовах не підтверджується і відсутні підстави для призначення пільгової пенсії.

Не погодившись з такою відмовою позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Зі змісту ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України випливає, що кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст.ст.1,2 Закону №1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 100 цього Закону передбачено, що особам, які на день введення в дію цього Закону мають стаж на роботах із шкідливими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, мають право на пенсію на пільгових умовах, яка призначається відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством.

Пунктом «б» ч.1 ст.13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Відповідно до п.3 Наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 «Про затвердження Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» (далі - Порядок №383) при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92 року.

Пунктом 10 Порядку №383 передбачено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку.

Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ, п.1 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою КМУ від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Звідси, слід зробити висновок, що Законом №1788-ХІІ та Порядком №637 затверджено, що основним документом, що підтверджує трудовий стаж для призначення пенсії - є трудова книжка. Якщо її немає, або в ній відсутні свідчення, що визначають право на пільгову пенсію, можуть бути витребувані уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 згідно записів в трудовій книжці працювала з 29.08.1979 по 24.08.2011 на посаді штамповщиці-виробника заготовок формового цеху по виробництву формових гумових іграшок.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачу позивачем по справі, крім трудової книжки (а.с.15-21), було надано для підтвердження спеціального трудового стажу довідку про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (а.с.13), накази по підприємству, довідки про заробіток для обчислення пенсії, характеристику роботи на займаній посаді, довідку про відпустки, особову картку, довідки підприємства роботодавця (а.с.6-24).

В свою чергу відповідно до Списку №2, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173- робота на посаді штамповщиці-виробника заготовок формового цеху по виробництву формових гумових іграшок дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Згідно роз'яснення Державного комітету Ради Міністрів СРСР з питань праці та заробітної плати і Секретаріату ВЦРПС від 02.04.1976 №5/8 порядок застосування Списків №1 та №2, передбачає в тих випадках, коли в Списках №1 і №2 передбачені працівники, які виконують певні роботи, то правом на пільгове пенсійне забезпечення користуються всі працівники, постійно зайняті на цих роботах, незалежно від найменування їх професії.

Посада штамповщиці-виробника заготовок формового цеху по виробництву формових гумових іграшок в подальшому відносилася також до Списку №2 затвердженого постановами КМУ від 26.01.1991 №10, від 11.03.1994 №162, від 16.01.2003 №36.

Вказане відповідачем не заперечується та не спростовується.

Крім того, судом першої інстанції під час розгляду даної справи допитані в якості свідків ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підтвердили роботу позивача на зазначеній посаді протягом усього періоду.

Посилання відповідача на неможливість врахування стажу роботи позивача на вказаній посаді після 21.08.1992 у зв'язку із непроведенням атестації підприємством на якому працювала ОСОБА_1, апеляційний суд вважає безпідставними виходячи із наступного.

Відповідно до п.1 «Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці», затвердженого постановою КМУ від 01.08.1992 №442 атестація робочих місць за умовами праці (надалі - атестація) проводиться на підприємствах і організаціях незалежно від форм власності й господарювання, де технологічний процес, використовуване обладнання, сировина та матеріали є потенційними джерелами шкідливих і небезпечних виробничих факторів, що можуть несприятливо впливати на стан здоров'я працюючих, а також на їхніх нащадків як тепер, так і в майбутньому.

Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що атестація проводиться атестаційною комісією, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації в строки, передбачені колективним договором, але не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.

Оскільки законодавцем покладено обов'язок проведення атестації робочих місць на керівника підприємства, то її своєчасне та належне не проведення не може позбавити громадян, зокрема позивача конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсій за віком на пільгових умовах відповідно до ст.13 Закону №1788-ХІІ.

Відтак, судом апеляційної інстанції встановлено, що на час звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 позивач досягла 50 років, її загальний трудовий стаж перевищував 20 років, пільговий стаж становив не менше 10 років, що підтверджується записами в трудовій книжці та показами свідків.

Таким чином, відповідач дійшов помилкового висновку щодо відсутності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах, оскільки дані записів зроблених в трудовій книжці позивача є підставою для зарахування періоду роботи на вказаних посадах в трудовий стаж та призначення пенсії на пільгових умовах.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом першої інстанції обставинами, наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає правомірними висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону №1788-ХІІ, оскільки він досяг віку і має трудовий стаж, які визначені у даній нормі Закону, що підтверджується трудовою книжкою, яка, відповідно до вимог ст.62 Закону №1788-ХІІ є основним документом, що підтверджує стаж роботи та показами свідків.

Разом з тим, відповідно до ст.45 Закону №1058-IV, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, окрім випадку, коли зокрема звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку, що тягне за собою призначення такої з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку особою, тобто з більш раннього строку.

Тому, апеляційний суд зазначає, що оскільки позивач звернулася до відповідача за призначенням пенсії за віком не пізніше 3 місяців з дня досягнення пенсійного віку, а саме 04.07.2012, то така повинна бути їй призначена з дня, що настає за днем досягнення нею пенсійного віку, тобто з 26.06.2012.

Слід також зазначити, що в силу ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно абз.10 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси, самостійно обравши спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Апеляційний суд, вважає, що оскільки спірні правовідносини виникли у зв'язку із прийняттям відповідачем рішення від 13.07.2012, яке оформлене протоколом №27, то для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача таке повинно бути визнано протиправним та скасовано.

Відповідно до ст.202 КАС України підставами для скасування судом апеляційної інстанції постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З огляду на викладене, оскільки постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, то апеляційну скаргу належить задовольнити частково, а оскаржувану постанову слід скасувати та прийняти нову постанову.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області задовольнити частково.

Постанову Гусятинського районного суду Тернопільської області від 28 жовтня 2013 року скасувати та прийняти нову постанову якою позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області від 13 липня 2012 року №27 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гусятинському районі Тернопільської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.«б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 26 червня 2012 року.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін