Справа № 427/9585/13-ц

Провадження № 2/427/239/14

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2014 року

Свердловський міський суд Луганської області в складі:

головуючої судді: Маркової Т.Г.,

при секретарі: Гойдіній Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Свердловська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Свердловантрацит» в особі ВП «Шахта» «ім. Я.М. Свердлова» про стягнення моральної шкоди, отриманої внаслідок встановлення професійного захворювання та травми на виробництві,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що він працював з 21.03.1986 року по 29.12.2011 року на ВП «Шахта» ім. Я.М. Свердлова» ДП «Свердловантрацит», яка була перейменована у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» ВП «Шахта «ім. Я.М. Свердлова» та 01.04.2013 року реорганізована у ВП «Шахтоуправління Червонопартизанське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», з якого він 04.06.2013 року був звільнений у зв'язку із виходом на пенсію. З 2010 року його було взято на облік до ВВД Фонду СНВ в м. Свердловську, оскільки висновком МСЕК у нього встановлено третю групу інвалідності і 50 % втрати професійної працездатності безстроково з них: у зв'язку із професійним захворюванням антркоселікоз вперше - 20% та з нещасним випадком на виробництві 24.05.2005 року, повторно - 30 % втрати працездатності. Вважає, що цим йому також була заподіяна і моральна шкода, яка полягає в психологічному стресі та фізичному болю, у зв'язку з лікуванням від професійного захворювання та травми на виробництві, оскільки він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись як особистості, йому бракує повітря, він не може швидко рухатись, втратив можливість продовжувати працювати та отримувати гідну заробітну платню. Наданою заявою про уточнення позовних вимог уточнив, що просить стягнути лише моральну шкоду, отриману ним внаслідок первинного виявлення у нього професійного захворювання, через яке встановлено 20 % втрати професійної працездатності, яку оцінює в розмірі 20 000 грн., які просить стягнути з відповідача ДП «Свердловантрацит» в особі ВП «Шахта «ім. Я.М. Свердлова» на його користь.

Позивач та його представник у судове засідання не з»явились, надали заяву про розгляд справи у їх відсутності, наполягають на задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача ДП «Свердловантрацит» в особі ВП «Шахта ім. Свердлова» Бондарева Н.Г позов не визнала, надала заперечення, в яких зазначає, що позивач не надав суду доказів щодо спричинення йому моральної шкоди, а копія довідки МСЕК, не містить відомостей про це. Оцінка позивачем вартості душевних страждань є суб'єктивною категорією, тому не може бути доказом підстав та розміру позовних вимог. Відповідно до позовної заяви, позивач стверджує, що внаслідок професійного захворювання він не може працювати за фахом. У довідці МСЕК від 03.11.2010 року позивачу встановлено 20% втрати працездатності по професійному захворюванню. З наданих виписок з історії хвороб та епікризів позивача видно, що хронічним бронхітом він хворіє з 2003 року, однак, не залишив роботу, та працював до 04.06.2013 року, що підтверджується копією трудової книжки. Із документів, наданих позивачем, вбачається, що повторно йому було встановлено ступень втрати професійної працездатності у 2010 році, та враховуючи дату складання акту розслідування професійної хвороби на підприємстві можна зробити висновок, що право позивача на відшкодування моральної шкоди виникло у період з 2005 року. Закон України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який діяв під час виникнення у позивача на відшкодування моральної шкоди покладає обов'язок по відшкодуванню шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я у процесі трудової діяльності на ВВД ФССНВ. У зв'язку із цим представник відповідача вважає, що ДП «Свердловатрацит» є неналежним відповідачем, оскільки усі вимоги позивача стосуються Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання. Застосовуючи норми ст. 237-1 КЗпП України, які не поширюються на правовідносини, що виникли між позивачем та відповідачем, позивач не врахував положення ст. 9 Закону, та те, що ці правовідносини регулюються законами України з окремих видів загальнообов'язкового державного страхування, іншими нормативно-правовими актами, які містять норми щодо загальнообов'язкового державного страхування, зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». Норми закону, яка передбачає такий обов'язок роботодавця по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров'ю працівника при виконанні ним трудових обов'язків, поряд з фондом, немає, оскільки параграф 2 глави 82 ЦК України про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом , іншим ушкодженням здоров'я або смертю особи, не поширюється на випадки, які виникли на виробництві із застрахованими особам. Також вказує, що Верховний Суд України, розглядаючи аналогічні справи, дійшов обґрунтованого висновку, що, на даний час, законодавства, яке б зобов'язувало роботодавця сплачувати застрахованому робітнику моральну шкоду не існує. Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі за необґрунтованістю.

Суд, дослідивши матеріали справи, та надані на підставі ст. 60 ЦПК України докази, дійшов висновку, що змінені позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 21.03.1986 року по 29.12.2011 року позивач ОСОБА_1 працював на ВП «Шахта» ім. Я.М. Свердлова» ДП «Свердловантрацит», яка була перейменована у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» ВП «Шахта «ім. Я.М. Свердлова» та 01.04.2013 року перейменована у ВП «Шахтоуправління Червонопартизанське» ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит», звідки він був звільнений у зв'язку із виходом на пенсію 04.06.2013 року, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с.8-10). У 2010 році позивача було взято на облік до ВВД Фонду СНВ в м. Свердловську, оскільки висновком МСЕК від 3.11.2010 року у нього встановлено третю групу інвалідності та 50 % втрати професійної працездатності, в т.ч. 30 % за наслідками виробничої травми 24.05.2005 року, повторно, та 20% за профзахворюванням антрокосилікоз, первинно, безстроково, що підтверджується довідкою МСЕК серії 10 ААА № 052626 (а.с.12).

Як убачається з акту № 23 розслідування хронічного професійного захворювання від 15.09.2010 року, причиною виникнення професійного захворювання у позивача стала тривала дія вугільного та породного пилу на органи дихання у концентрації перевищуючій ПДН (а.с.13-15).

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку щодо вини відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання.

Данні правовідносини регулювалися Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року ( з наступними змінами), згідно зі ст.ст. 1, 21, 28, 34 якого на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладався обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва.

Пункт "е" ч. 1 ст. 21 та ч. 2 ст. 34 Закону… були виключені Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.02.2007 року, який набув чинності з дня публікації 20.03.2007 року, у зв"язку з чим спирні правовідносини з вказаного часу регулюються ст. 237-1 КЗПП України.

Згідно зі ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким законодавством є відповідні норми ЦК України, зокрема ч.ч.3,4,5 ст.23, ст.ст.1167, 1168 ЦК України.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Статтею 1167 ч.1 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що моральну шкоду потерпілому, заподіяну йому внаслідок отримання професійного захворювання, яке первинно було у нього виявлено під час дослідження у МСЕК 03.11.2010 року, та у зв'язку з яким визначено 20% втрати професійної працездатності, зобов'язаний відшкодовувати роботодавець, в зв'язку з чим критично оцінює заперечення представника відповідача проти цього.

Позивач зазначає, що йому була заподіяна моральна шкода, яка полягає в психологічному стресі та фізичному болю у зв'язку з лікуванням від професійного захворювання, а також що він набув фізичних обмежень, які заважають йому реалізовуватись, як особистості, йому бракує повітря, він втратив можливість продовжувати працювати та отримувати гідну заробітну плату. І це суд визнає доведеним, оскільки, як убачається з медичної документації, позивач і після встановлення у нього професійного захворювання, продовжує звертатись до лікарів та отримувати медичну допомогу через професійне захворювання.

З урахуванням викладеного суд вважає, що саме діями відповідача ДП "Свердловантрацит", який не забезпечив належних умов праці, і була завдана позивачеві моральна шкода, яка обумовлена моральними та фізичними стражданнями з приводу пошкодження здоров'я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року ( з наступними змінами), розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог, залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховуються характер і тривалість страждань, стан здоров"я потерпілого, тяжкість завданої травми, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем завищені позовні вимоги, оскільки, як убачається з його трудової книжки, він після встановлення у нього професійного захворювання продовжував працювати на тому ж підприємстві з повним робочим днем під землею, до звільнення 04.06.2013 року на підставі ст. 38 КЗПП України ( а.с.10).

Заперечення відповідача проти позову в цій частині, з підстав, що в довідці МСЕК позивачеві не була визначена моральна шкода, а тільки відсотки втрати професійної працездатності, як це передбачено п. п.1.1 Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров"я пов'язане з виконанням трудових обов"язків, яке затверджене Міністерством охорони здоров"я України № 212 від 22.11.1995 року, суд вважає неспроможними, оскільки при визначенні факту спричинення моральної шкоди у зв"язку з ушкодженням здоров"я під час виконання трудових обов'язків, яке встановлено висновками МСЕК, заподіяння моральних страждань потерпілій особі є доведеним. Крім того, згідно з вимогами ст. 147, 212 ЦПК України, висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом разом з іншими доказами по справі та не містить заздалегідь встановленого значення. Сторони не наполягали на проведенні по справі судово - психологічної експертизи.

Таким чином, суд, враховуючи вищевикладене, ступінь вини відповідача, стан здоров"я позивача, вимушені зміни у його життєвих і виробничих стосунках, глибину моральних та фізичних страждань позивача з приводу пошкодження здоров'я внаслідок професійного захворювання, ступінь втрати ним професійної працездатності, виходячи із принципу розумності і справедливості, приходить до висновку що позивачем завищені позовні вимоги, та вважає, що стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої професійним захворюванням в розмірі 4000 грн.

Відповідно до ст. 88 ПК України, суд вважає стягнути з відповідача на користь держави також судовий збір в розмірі 243,60 грн., оскільки позивач від його сплати звільнений.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 212-215 ЦПК України, на підставі ст. 23, 1167 ЦК України , п. п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" №4 від 31.03.1995 року зі змінами, суд, -

ВИРИШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ДП «Свердловантрацит» ВП «Шахта» «ім. Я.М. Свердлова» про стягнення моральної шкоди внаслідок отримання професійного захворювання та травми на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства "Свердловантрацит" ВП «Шахта» «ім. Я.М. Свердлова» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 4 000 (чотири тисячі ) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Свердловський міський суд протягом 10 днів з дня його проголошення.

Рішення набуває чинності, якщо протягом вказаного часу не надійде апеляційна скарга на нього.

Суддя Т.Г. Маркова