Справа № 11-936/2006р. Головуючий 1-ї інстанції Мачула О.М.
Категорія: ст. 186 ч. 2 КК Доповідач апеляційної інстанції Хомік І.М.
України
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого: Погорєлової Г.М.
суддів: Губи О.О., Хоміка І.М.
за участю прокурора: Данчука В.М.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією адвоката ОСОБА_2 в інтересах засудженого ОСОБА_1 на вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.10.2006р., яким:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Лисівка Новосанжарського району, Полтавської області, не судимого, Засуджено:
за от. 185 ч. 2 КК України - до 1-го року 6-ти місяців позбавлення волі; за сі. 186 ч. 2, ст. 69 КК України - до 2-х років позбавлення волі,
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України остаточно призначено покарання у виді 2 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь на користь ОСОБА_3 3492,95 грн. в якості відшкодування завданої матеріальної шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним в тому, що 31.01.2006р. приблизно о 2000 годині, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, біля будинку АДРЕСА_1, він з застосуванням фізичної сили зірвав з ОСОБА_4 мобільний телефон «Сименс А-70», заподіявши останньому фізичний біль та спричинивши матеріальну шкоду на суму 530 грн..
Крім того ОСОБА_1. в ніч на 14.05.2006р., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння за місцем свого тимчасового проживання в квартирі АДРЕСА_2 таємно викрав майно ОСОБА_3, чим спричинив останній матеріальну шкоду на суму 3952 грн. 95 коп., а викраденим розпорядився на власний розсуд.
В апеляції адвокат ОСОБА_2 просить вирок суду змінити, призначивши ОСОБА_1 покарання не пов'язане з реальним позбавленням волі, посилаючись на те, що він скоїв злочини в неповнолітньому віці, раніше не судимий, щиро розкаявся. Він також вважає, що вина ОСОБА_1 у викрадені грошей потерпілої ОСОБА_3доведена лише на суму 650 грн., а не на суму 2000 грн., як вказав суд.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, заперечувавшого проти задоволення апеляції, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає їх не підлягаючими задоволенню з таких підстав.
Висновки суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_1 у вчиненні злочинів за обставин, викладених у вироку суду, підтверджується не тільки особистим визнанням ОСОБА_1 своєї вини, а й сукупністю доказів досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну юридичну оцінку, правильно їх кваліфікувавши за ст. ст. 185 ч.2 і 186 ч.2 КК України.
Зокрема, засуджений ОСОБА_1 підтвердив, що зустрівши потерпілого ОСОБА_4 він зірвав з його шиї, висівший на шнурку мобільний телефон, з яким втік. Після затримання, він повернув потерпілому викрадений телефон.
ПотерпілаОСОБА_3 пояснила, що ОСОБА_1 проживав у неї дома і він є сином її подруги. ОСОБА_1 бачив де вона зберігає гроші і коли вона прокинулась серед ночі 14 травня 2006 р. то побачила відсутність ОСОБА_1, після чого зразу ж перерахувала гроші, виявивши відсутність 2000 грн. Останній раз вона рахувала гроші ввечері 13 травня 2006р. В неї також проживав її брат ОСОБА_5, якого вона розбудила і повідомила про відсутність ОСОБА_1 і викрадення грошей. її сина в той час взагалі не було дома.
Аналогічні покази дали свідки ОСОБА_5 і ОСОБА_6. підтвердивши, що ОСОБА_1 проживав в квартирі ОСОБА_3 і в ніч на 14 травня він зник з квартири, після чого потерпіла зразу ж виявила пропажу грошей. Ніхто з них гроші не брав, а ОСОБА_6. взагалі перед цим був відсутній дома.
Таким чином, доводи ОСОБА_1 про те, що він викрав 650 грн., а не 2000 грн. спростовуються свідченнями потерпілої ОСОБА_3 та свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6.
Таким чином, дії ОСОБА_1 по таємному викраденню майна потерпілої ОСОБА_3, суд правильно кваліфікував за ст. 185 ч.2 КК України, як крадіжку чужого майна, вчинену повторно, оскільки ОСОБА_1 раніше скоїв пограбування ОСОБА_4.
Що стосується міри покарання, то суд призначив її засудженомуОСОБА_1 з урахуванням тяжкості скоєних ним злочинів, обставин, що пом'якшують та обтяжують його покарання, тобто у відповідності з вимогами ст. 65 КК України.
ОСОБА_1 після скоєння першого злочину знаходився на підписці про невиїзд, після чого вдруге скоїв злочин, що вказує на його суспільну небезпечність, а й з урахуванням того, що обидва злочини він скоїв в стані алкогольного оп'яніння, що суд визнав обставиною, яка обтяжує його покарання, колегія суддів не вбачає підстав для пом'якшення йому міри покарання.
На підставі викладеного апеляція захисника задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляцію захисника ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Заводського районного суду м. Миколаєва від 23 жовтня 2006 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - залишити без зміни.
І.М. Хомік Головуючий: