АПЕЛЯЦІЙНИЙ   СУД    МИКОЛАЇВСЬКОЇ   ОБЛАСТІ

Справа  № 11 -915/2006р. Категорія: ст. 121 ч. 2 КК України

Головуючий 1-ї інстанції Бібік М.В. Доповідач апеляційної інстанції Хомік І.М.

УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 грудня 2006 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: ПогорєловоїГ.М. суддів: Олещук Т.Л., Хоміка І.М. за участю: прокурора Данчука В.М засудженого ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 10.10.2006р., яким:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, раніше не судимого,

засуджено:

-   за ст. 121 ч. 2 КК України - до 7-ми років

позбавлення волі; ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця

м.   Новий   Буг   Миколаївської   області,   не

судимого,

засуджено:

-   за ст. 121 ч. 2 КК України - до 7-ми років

позбавлення волі, з відбуттям покарання у

спеціальній виховній установі; ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3,     уродженця     м.     Новий     Буг Миколаївської області, не судимого,

засуджено:

-   за ст. 121 ч. 2 КК України - до 7-ми років

позбавлення волі;

-   за ст. 304 КК України - виправдано.

в   солідарному   порядку   з   ОСОБА_4

Постановлено   стягнути

ОСОБА_4, законного представника неповнолітнього засудженого ОСОБА_2

та засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_5 в якості відшкодування завданої моральної шкоди 20000 грн..

За вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 визнано винними в тому, що 27.04.2006р. засуджені на вулицях м. Новий Буг Миколаївської області, на протязі тривалого часу наносили удари руками та ногами потерпілому ОСОБА_5, за те, що він намагався викрасти велосипед, який належить засудженому ОСОБА_1

В результаті побиття потерпілий ОСОБА_5 отримав численні тяжкі тілесні ушкодження, які потягли за собою його смерть.

В апеляції засуджений ОСОБА_1просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, мотивуючи тим, що судом при розгляді даної справи було допущено ряд суттєвих порушень кримінально-процесуального законодавства, а саме:

·  суд відмовив у задоволенні клопотання засудженого слухати справу російською мовою, чим порушив право останнього на захист;

·  судом допущена неповнота та однобічність при розгляді даної справи.

Засудженими ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вирок суду не оскаржувався.

Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого ОСОБА_1 в підтримання апеляції, думку прокурора, заперечувавшого проти задоволення апеляції засудженого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції,  колегія суддів вважає їх не підлягаючими задоволенню з таких

підстав.

Висновки суду про доведеність вини засудженого ОСОБА_1 в скоєному злочину за обставин викладених у вироку суду, підтверджуються сукупністю доказів, досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну юридичну оцінку, правильно кваліфікувавши його дії за ст. 121 ч.2 КК України.

Зокрема, ОСОБА_1, як на досудовому слідстві, так і в ході судового слідства, винним себе визнав повністю і підтвердив, що вони втрьох, він, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, на протязі 27 квітня 2006 року неодноразово били потерпілого ОСОБА_5, зустрічаючи на різних вулицях м. Н. Буг. Вони ОСОБА_5 вирішили провчити за те, що він вкрав у ОСОБА_3а велосипед. Наносили ОСОБА_5 удари руками та ногами по різним частинам тіла, і під час останнього побиття залишили його на вул. Пушкіна без свідомості.

Аналогічні покази дали і засудженні ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які підтвердили спільне побиття разом з ОСОБА_1 потерпілогоОСОБА_5

При відтворенні обстановки та обставин події скоєного злочину ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на місці розповіли та показали де і яким чином вони завдавали тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_5

Свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 пояснили, що вони побачили потерпілого ОСОБА_5 на вул. Пушкіна в м. Н.Буг сильно побитим, про що повідомили його батьку.

Свідок ОСОБА_8 підтвердив, що ОСОБА_6 йому повідомив про те, що на вул. Пушкіна лежить його син з закривавленим обличчям. Він взяв тачку і привіз на ній сина додому. Пізніше дружина викликала швидку допомогу, але до її приїзду син помер.

Аналогічні свідчення дала і потерпіла ОСОБА_5.

Покази обвинувачених стосовно механізму та локалізації завданих ними ударів потерпілому ОСОБА_5повністю відповідають висновкам судово-медичної експертизи, згідно яким на тілі потерпілого ОСОБА_5 виявленні багато чисельні садна, крововиливи, гематоми, що утворилися в результаті неодноразових ударів руками і ногами у взутті. Смерть потерпілого ОСОБА_5 настала від здавлювання мозку травматичною субдуральною гематомою у поєднанні з забоєм головного мозку і субурахноідальним крововиливом.

Таким чином, суд повно всесторонньо, всебічно та об"єктивно дослідивши матеріали справи, правильно прийшов до висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_5, від чого настала смерть потерпілого, вірно кваліфікувавши його дії за ст. 121 ч.2 КК України.

Доводи засудженого про те, що суд безпідставно не задовольнив його клопотання про розгляд справи російською мовою, чим порушив його права, є необгрунтованими.

Як вбачається з протоколу судового засідання ОСОБА_1 з вказаним клопотання до суду не звертався. Захисник ОСОБА_1 та його законний представник також не заявляли клопотань про розгляд справи російською мовою.

Після закінчення розгляду справи ОСОБА_1 був ознайомлений з матеріалами справи та протоколом судового засідання і зауважень на нього не подавав. Крім цього, під час апеляційного розгляду справи ОСОБА_1підтвердив, що він добре розуміє українську мову, навчався в українській школі.

За таких обставин доводи ОСОБА_1 про порушення його права на захист, колегія суддів вважає необгрунтованими і його апеляція задоволенню не підлягаючою.

Будь-яких порушень норм кримінально-процесуального законодавства, які б могли бути підставами для скасування вироку суду, колегія суддів не вбачає.

Що стосується міри покарання, то суд призначив її засудженому ОСОБА_1 у з урахуванням тяжкості скоєного ним злочину, даних щодо його особи та обставин, що пом'якшують його покарання, тобто у відповідності з вимогами ст. ст. 65, 102, 103 КК України.

Суд врахував те, що ОСОБА_1 щиро розкаявся, злочин вчинив в неповнолітньому віці, сприяв в розкритті злочину, в зв'язку з чим і призначив йому покарання в мінімальних межах санкції статті, що передбачає відповідальність. Підстав для пом'якшення йому покарання, колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів ,-

УХВАЛИЛА:

Апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Новобузького районного суду Миколаївської області від 10 жовтня 2006 року стосовно засудженого ОСОБА_1 - залишити без зміни.

І.М. Хомік                            Головуючий: Судді: