У Х В А Л А

24 березня 2014 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області у складі: головуючого Буцяка З.І.,

суддів Ковалевича С.П., Гордійчук С.О.;

секретар судового засідання Ковальчук Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду в м. Рівному цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Рівненського районного суду від 25 лютого 2014 року у справі за поданням Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції про визнання мирової угоди, укладеної між сторонами в процесі виконання рішення,

в с т а н о в и л а :

2 жовтня 2013 року Відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції звернувся в суд із заявою про визнання мирової угоди, яка була укладена між сторонами в процесі виконання рішення суду.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останньою ухвалою Рівненського районного суду від 25 лютого 2014 року цивільну справу передано на розгляд Рівненському міському суду.

В поданій на це судове рішення апеляційній скарзі стягувач ОСОБА_1 посилалася на те, що після початку розгляду справи суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі прийшов до помилкового висновку про необхідність передачі справи на розгляд Рівненському міському суду.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Частина 4 ст. 116 ЦПК України забороняє передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, за винятком випадків, встановлених цим Кодексом.

Покликаючись на ці обставини, ОСОБА_1 ухвалу Рівненського районного суду від 25 лютого 2014 року вважала незаконною та необґрунтованою і просила апеляційний суд її скасувати, а справу передати до цього ж місцевого суду для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і з'явилися в судове засідання, перевіривши подані докази та доводи апелянта, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 372 ЦПК України встановлено, що мирова угода, укладена між сторонами в процесі виконання, або відмова стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її до суду за місцем виконання рішення для визнання.

Згідно зі ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження», яка визначає місце виконання рішення, виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, які можуть вчиняти виконавчі дії по виконанню рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.

Проте зі справи видно, що із заявою про визнання мирової угоди, укладеної між сторонами в процесі виконання, Відділ ДВС Рівненського міського управління юстиції звернувся не у Рівненський міський, а в Рівненський районний суд, і ця заява останнім була прийнята та розглянута по суті (а. с. 17).

У подальшому ухвала Рівненського районного суду від 18 листопада 2013 року була скасована апеляційною інстанцією, а справа передана до цього ж суду на новий розгляд (а. с. 57).

За загальним правилом передавати справу, яка розпочата розглядом, до іншого суду заборонено. Спори між судами про підсудність не допускаються.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) до початку розгляду справи по суті задоволено клопотання відповідача, зареєстроване місце проживання або перебування якого раніше не було відоме, про передачу справи за місцем його проживання (перебування); 2) після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності; 3) після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 4) ліквідовано суд, який розглядав справу.

Проте такі обставин у даній справі відсутні.

Пленум Верховного Суду України у п. 6 постанови № 2 від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснив, що відповідно до частини четвертої статті 116 ЦПК забороняється передавати до іншого суду справу, яка розглядається судом, незалежно від зміни обставин, які впливають на визначення підсудності справи, крім випадків, установлених частиною першою цієї статті. При цьому передача справи на розгляд іншому суду на підставі пункту 1 частини першої статті 116 ЦПК залежить від обґрунтованості клопотання відповідача. Якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду (розгляду справи по суті - стаття 173 ЦПК) виявиться, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності, суд передає справу на розгляд належному суду незалежно від волевиявлення сторін (пункт 2 частини першої статті 116 ЦПК). У разі виявлення під час проведення попереднього судового засідання чи під час судового розгляду справи по суті порушення правил виключної підсудності суд ухвалою передає справу на розгляд іншому суду (частина четверта статті 116 ЦПК.

Згідно з ч. 1 ст. 114 ЦПК України, яка визначає виключну підсудність, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Однак таких позовів у даній справі особами, які беруть у ній участь, не пред'явлено.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваній ухвалі на те, що предметом мирової угоди є нерухоме майно, яке знаходиться у м. Рівному, не заслуговує на увагу, оскільки у даній справі йдеться не про позов, який виник з приводу нерухомого майна, а про визнання мирової угоди, яка була укладена сторонами в процесі виконання рішення суду.

За наведених обставин оскаржувана ухвала не може залишатися чинною та підлягає скасуванню з передачею справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 303, 307, 311-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Рівненського районного суду від 25 лютого 2014 року скасувати і справу направити до цього ж суду для продовження розгляду.

Ухвала Апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Вона може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді: